На Франкфуртському книжковому ярмарку цьогоріч Україну представляють 12 видавництв. Організований за підтримки Кабінету міністрів стенд презентуватиме зокрема найвідоміших авторів України та кращі зразки книжкового дизайну. Видавці на заході також укладатимуть угоди щодо перекладів іноземної літератури українською. Утім, проникнення західних книг на ринок України ускладнене зокрема низькими бюджетами на переклад книг українською, браком фахівців та повсюдним непрофесіоналізмом.

Ціна питання

"Основна проблема - те, що перекладні видання доволі дорогі для видавця, бо потрібно заплатити за права і переклад. До того ж, якщо це відомий сучасний автор, такі права коштують дорожче за більш класичну літературу", - пояснює DW засновник краудфандинґової платформи Komubook Павло Швед. Вона збирає кошти на переклад і видання маловідомих широкому загалові іноземних творів українською, приміром "Покоління Х" Дуґласа Коупленда чи "Місіс Деловей" Вірджинії Вулф. Загалом попитом же, за його словами, користується масова література.

Права на переклад популярних сучасних авторів або ж лауреатів Нобелівської премії чи "Букера" можуть коштувати від кількох тисяч до десятків тисяч доларів. Тим не менш, цього року книговидавці в Україні пожвавилися та жорстко конкурують за права на переклад популярних видань. Раніше реалізаторам книг було простіше возити російські переклади, проте після подій 2013-2014 року суспільний запит на українську мову зріс, переклади українською отримали спонсорів, зізнаються учасники ринку.

Не останню роль у цьому зіграла урядова ініціатива про заборону ввезення книг з Росії. Відповідний законопроект нещодавно підтримав профільний комітет Ради, утім, він стосується лише видань "антиукраїнського змісту", повідомив віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко. "Зараз багато українських видавців звернули свою увагу на світові бестселери українською, бо наш читач вже готовий купувати, він вимагає найкращих зразків світової прози у найкоротші терміни та у найкращій якості", - каже керівник видаництва "Клуб сімейного дозвілля" (КСД) Вікторія Столяренко. Головною ж складністю вона називає відсутність в Україні редакторської та перекладацької школи. 

Якість перекладів різниться

Якість перекладної літератури в Україні нерідко викликає нарікання. Поціновувачі українських перекладів відзначають, що на ринку є низка видавництв, від чиїх перекладів, як правило, чекають високої якості. До таких відносять, приміром, "Видавництво Старого Лева" (ВСЛ), "Наш Формат" чи "Абабагаламага". Тоді як у перекладах інших видавництв періодично знаходять помилки. 

Гучною подією книжкового ринку минулого року стало відкликання видавництвом КСД накладу "Кладовища домашніх тварин" Стівена Кінга. Читачі поскаржилися на грубі помилки в тексті, у соцмережах наводилися докази використання онлайн-сервісів для перекладу російського видання. КСД довелося і вдруге знищувати наклад - днями видавництво через масове обурення читачів відкликало переклад книги Елени Ферранте "Моя неймовірна подруга". Очільниця КСД Столяренко запевнила, що видавництво "постійно шукає нові способи підвищення рівня якості". Схожі претензії від книголюбів час від часу лунають і на адресу видавництва "Фоліо".

Утім, регулярні скандали з перекладами свідчать про системну проблему, зазначила у розмові з DW літературознавець, перекладачка Ірина Славінська "У перекладачів в Україні достатньо низькі гонорари", - каже Славінська. Ця проблема притаманна більшості країн, додає вона, в Україні до того ж окремі фахівці навмисне занижують ціну та погоджуються на мінімальну ставку. "За три долари за сторінку, це майже безкоштовно, перекладач, який себе поважає, за таку суму не працюватиме", - каже вона. Низька якість перекладів також пояснюється браком бюджетів на якісних редакторів, а також упевненістю видавництв, що читач купить навіть погано відредаговане видання.

Навіть якісних словників бракує

Є і суто професійні складнощі, зокрема застарілість українських словників. "У кращому разі це перероблені і трохи заретушовані версії старих радянських видань, які, своєю чергою, опиралися переважно на видання російські. Для менш поширених мов часто-густо перекладних словників просто не існує", - пояснює DW Андрій Маслюх, відомий зокрема перекладом "Самотності простих чисел" італійця Паоло Джордано. Він також визнає, що в Україні заробляти суто перекладом літератури дуже складно, а видавництва часто підходять до справи непрофесійно.

Перекладачі визнають, що "цехових" шкіл як таких у країні немає, а бізнес не тримається за майстрів справи. Столяренко ж вбачає вирішення проблеми у спільному створенні видавцями відповідних навчальних програм. Крім того, сфері книговидання в Україні бракує фахівців з менш популярних мов, як європейських, на кшталт нідерландської чи шведської, так і східних, зокрема японської.

Обмеженість популярністю

Статистика Книжкової палати України показує, що у першій половині 2016 року ринок літератури пожвавився після кількох років провисання. Наклади видань українською зросли майже вдвічі порівняно із аналогічним періодом минулого року, до 8,2 мільйона примірників, російською - на 20 відсотків до 5,2 мільйона. Цьогорічну ситуацію Швед називає "невеликим книжковим бумом", у тому числі і завдяки перекладній сучасній літературі.

Видавці і оглядачі вказують, що в Україні читач знаходиться і на масову літературу на кшталт "Сутінків" чи "50 відтінків сірого", так і на інтелектуальну прозу штибу "Щигля" Донни Тартт чи науково-популярні книжки Стівена Гокінґа. Перекладачі ж визнають, що часто видавництва готові публікувати лише знаних авторів, або ж тих, хто на слуху, через що українські читачі необізнані з менш популярними іноземними письменниками. "Нам постійно доводиться надолужувати прогаяне і перекладати українською бестселери минулих років, а чи й десятиліть", - каже Маслюх і додає, що на видання новинок просто не вистачає ресурсів.

"Книга на папері трансформується у красивий об'єкт. Продати роман на папері складно як в Україні, так і, скажімо, у Німеччині. Процеси глобальні, в Україні, як і скрізь, на перших місцях за продажами у книгарнях - розмальовки", - резюмує Славінська, вказуючи, що українські читацькі вподобання мало чим відрізняються від світових трендів. І оглядачі, і перекладачі, і продавці книг все ж говорять про привід для оптимізму: в Україні розвивається читацька громада, до якої видавці змушені прислухатися. І приклад успішних україномовних видань заохочує до нових публікацій та перекладів.