Як би не завершилася фінальна гра Ліги чемпіонів на лондонському стадіоні "Вемблі" 25 травня 2013 року, і "Борусія", і "Баварія" вже у виграші - в плані комерційних дивідендів.

Співробітник Гамбурзького інституту світової економіки (HWWI) Геннінґ Фепель досліджує фінансовий бік професійного футболу. У розмові з DW він повідомив, скільки заробляють фіналісти: "Стартова премія у минулому сезоні становила 8,6 мільйона євро. До цього приплюсовуються премії за подальші успіхи. Переможець Ліги чемпіонів може заробити до 60 мільйонів євро."

Виграш навіть у разі поразки

Утім, і клуб, який програє, отримує ненабагато менше. Незалежно від того, здобуде "Борусія" перемогу на полі чи поступиться суперникові, у цьому сезоні вона заробить "приблизно стільки ж, скільки "Баварія", каже Фепель. Але це не означає, що після цього західнонімецький футбольний клуб наблизиться до заможної "Баварії". Саша Шмідт з Європейської бізнес-школи (EBS) вважає: "В економічному плані дортмундці не вийдуть на один рівень із мюнхенцями".

Геннінґ Фепель поділяє цю оцінку та звертає увагу на те, скільки витрачають на гравців одна та інша команди: "Бюджет "Баварії" на гравців становить 125 мільйонів євро, і в цьому вона на голову обходить "Борусію" з її 50 мільйонами євро". Ще одне порівняння. Ринкова вартість усіх гравців мюнхенського клубу нині сягає 430 мільйонів євро, тоді як у Дортмунді кадровий склад "важить" 254 мільйони. Членів клубу "Баварія" – удвічі більше, ніж людей, які пов’язали своє майбутнє з "Борусією". Вестфальці продають клубну телепрограму в 12 країнах, тоді як баварці знайшли покупців у 90 країнах.

Завдяки телебаченню і вболівальникам

Суто німецький фінал європейського топ-змагання принесе певний зиск й іншим 16 клубам Бундесліги, а не лише двом лідерам. У цьому переконані експерти Фепель та Шмідт. "Німецька ліга вийшла на глобальну вітрину, - пояснює Саша Шмідт в інтерв’ю DW, - а це дає їй надзвичайний рекламний ефект, оскільки розширюються можливості продажу телевізійних прав". Причому ці права продаються у Бундеслізі централізовано, аби кожен із клубів отримав частку спільного пирога, хоча, звісно, великим клубам дістається левова частка.

Дедалі більшу роль у бюджетах клубів відіграє - поряд із телеправами, спонсорськими грошима та преміальними - мерчандайзинг, тобто продаж товарів з клубною символікою у різноманітних варіаціях. А вболівати за фінал Ліги чемпіонів будуть не лише закорінілі "боруси" з Дортмунда або баварські фани з Мюнхена. Футболки та прапорці, шалики та постільну білизну кольорів улюбленого клубу вже давно продають не лише у фан-шопах поряд зі стадіонами.

Саша Шмідт, досліджуючи сучасну фан-культуру у футболі, зустрівся з таким явищем, як "глобалізований уболівальник": "Ми називаємо їх "фани без кордонів". Оскільки вже стало звичним уболівати не лише за улюблений вітчизняний клуб, а мати фаворита за кордоном". За словами Шмідта, лише в країнах Євросоюзу 41 мільйон "фанів без кордонів". Вони витрачаються на своє хоббі більше за інших - у середньому по 860 євро на уболівальника за сезон.

Бізнес без кордонів

Найвагомішим економічний ефект від Ліги чемпіонів буде для німецьких клубів не в Німеччині та Європі, а й у решті частин світу. "Особливий інтерес до європейського футболу спостерігаєтсья в Азії",- каже фахівець. Однак саме в цьому регіоні німецьким клубам доведеться ще довго наздоганяти англійців. Такі клуби, як "Манчестер Юнайтед", "Арсенал" та "Ліверпуль" уже двадцять років працюють на цьому перспективному ринку та мають великі доходи.

Отож, лондонський фінал, який транслюватиметься у 209 країнах, дає Бундеслізі якнайкращу можливість завоювати "фанів без кордонів" у Японії, Кореї або Китаї. Малоймовірно, щоб найближчим часом трапився ще один німецький фінал. Але у Саші Шмідта не викликає сумнівів, що німецькі клуби відіграватимуть вагому роль у середньостроковій перспективі.