Німецький Бундестаг вшанував пам'ять жертв націонал-соціалізму. Голова Бундестагу Вольфґанґ Шойбле наголосив на важливості культури пам'яті для громадянського суспільства й держави.
Реклама
Депутати Бундестагу у четвер, 31 січня, вшанували пам'ять жертв націонал-соціалізму. Відкриваючи засідання, голова Бундестагу Вольфґанґ Шойбле (Wolfgang Schäuble), наголосив на необхідності не забувати про скоєні в минулому злочини нацистів.
Повага до гідності кожної людини є одним з головних уроків, отриманих зі злочинів нацизму, зазначив Шойбле. За його словами, Конституція ФРН ставить людську гідність понад усе. Це зокрема є "відповіддю на пережите, коли людську гідність було спаплюжено й скривджено мільйони разів", зауважив Шойбле, цитує інформагенція epd.
З провини зростає обов'язок не забувати про злочини, зазначив політик. Тож культура пам'яті - завдання громадянського суспільства і держави, додав Вольфґанґ Шойбле.
Нинішні небезпеки
Водночас Шойбле вказав і на сьогоднішні загрози, котрі становлять такі явища, як "небезпечні стереотипи та упередження, остракізм, дискримінація та антисемітизм", наводить слова голови Бундестагу агенція новин AFP. Він також наголосив, що антисемітизм "неприйнятний" у будь-якій формі, а особливо в Німеччині.
На тлі цього Шойбле назвав ганьбою той факт, що нині в ФРН євреї знову замислюються над тим, щоб емігрувати з Німеччини, "бо в нашій країні вони не почуваються в безпеці". Він зокрема вказав на такі ганебні явища, як вороже ставлення до євреїв або навіть напади на них, і глум та цькування єврейських дітей у школах.
На думку голови Бундестагу, відповіддю на це має стати не лише суворість закону, а й спротив самих громадян проти "антисемітизму, расизму, дискримінації будь-якого роду".
У заході в Бундестазі взяли участь також федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) і канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel).
Ізраїльський історик: Німеччина - бастіон проти антисемітизму
Головним промовцем на засіданні німецького парламенту був 86-річний ізраїльський історик Саул Фрідлендер, який пережив Голокост. Йому вдалося вижити, сховавшись в укритті, а його батьки загинули в концентраційному таборі смерті "Освенцім".
У своїй промові Фрідлендер закликав німців обстоювати такі цінності, як толерантність, людяність та свобода. Все це історик назвав "справжньою демократією". Він також додав, що Німеччина лишається одним з найбільших "бастіонів" у сьогоднішній боротьбі проти антисемітизму, ксенофобії та націоналізму, що "дедалі більше посилюється".
На згадку про звільнення Освенціма щорічно 27 січня відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту - шести мільйонів євреїв, убитих за роки правління націонал-соціалістів. Крім того, в Німеччині також відзначають День пам'яті всіх жертв націонал-соціалізму, які загинули в концентраційних і трудових таборах, центрах смерті, в'язницях і на примусових роботах.
Табір смерті "Аушвіц"
27 січня в Німеччині та у світі згадують жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянські війська звільнили найбільший нацистський табір смерті "Аушвіц-Біркенау" поблизу польського міста Освенціма.
Фото: DW/D.Bryantseva
Ворота з написом "Праця звільняє"
Вхід на територію колишнього концтабору "Аушвіц 1". Комплекс поблизу польського міста Освенціма складався з трьох головних таборів: "Аушвіц 1", "Аушвіц 2" та "Аушвіц 3". Перший табір, який створили 1940 року, згодом став адміністративним центром усього комплексу. Охороняли в'язнів війська СС з дивізії "Мертва голова".
Фото: DW/D.Bryantseva
В одному з адміністративних приміщень
Ув'язнені табору "Аушвіц 1" повинні були працювати. Виснажлива робота і недоїдання стали причиною загибелі багатьох бранців.
Фото: DW/D.Bryantseva
В одній з камер
Ув'язнених морили голодом та запроторювали до камер, де було місце тільки стояти. А ще - кидали в герметичні карцери, в яких люди помирали від нестачі повітря, а також катували та розстрілювали. У 1941 році в таборі "Аушвіц 1" провели досліди з отруєння групи ув'язнених газом. Результати назвали успішними…
Фото: DW/D.Bryantseva
Нашивки
Ув'язнених в концтаборах поділяли на різні категорії, відповідно до яких вони повинні були носити нашивки на уніформі. Наприклад, рожевий трикутник - гомосексуал, червоний - політв'язень. Така нашивка, як на цій фотографии, свідчила про єврейське походження бранця.
Фото: DW/D.Bryantseva
Табір "Аушвіц 2"
Бараки майже не збереглися. Більшість з них нашвидкоруч збивали з дошок та колод. Про те, що тут були бараки, зараз нагадуються тількі димарі.
Фото: DW/D.Bryantseva
Всередині барака
В одноповерхових дерев'яних бараках табору "Аушвіц 2" утримували сотні тисяч євреїв, поляків, росіян, українців, білорусів, синті та ромів, а також ув'язнених інших національностей.
Фото: DW/D.Bryantseva
Табір смерті
Новоприбулих ділили на дві групи. Тих, кто потрапляв в першу групу, а їх була більшість, практично одразу відправляли в газові камери. Така доля чекала на всіх, хто був непридатний до виснажливої роботи: дітей, жінок, людей похилого віку...
Фото: DW/D.Bryantseva
Рабська праця
Друга група ув'язнених вирушала на примусові роботи - на різноманітні промислові підприємства. Більшість з них помирали від виснажливої праці, жорстоких побоїв та хвороб.
Фото: DW/D.Bryantseva
До "медиків"
Ще одну групу новоприбулих в "Аушвіц 2" відсилали до місцевих "лікарів", які проводили над бранцями експерименти.
Фото: DW/D.Bryantseva
Обслуга
Частина жінок в таборі "Аушвіц 2" безпосередньо підпорядковувалась нацистам, які використовували їх як рабинь.
Фото: DW/D.Bryantseva
Голокост
Коли розповідають про табір смерті "Аушвіц-Біркенау", перш за все мають на увазі "Аушвіц 2". Саме на його території нацисти започаткували практику масових вбивств у небачених доти масштабах. Саме тут було знищено понад мільйон євреїв.
Фото: DW/D.Bryantseva
Дорога смерті
Ув'язнених привозили в "Аушвіца" у переповнених товарних вагонах. Багато хто помирав дорогою - від холоду, голоду та хвороб.
Фото: DW/D.Bryantseva
В музеї
В музеї на місці табору "Аушвіц-Біркенау" можна побачити вцілілі речі бранців, а також архівні фотографії.
Фото: DW/D.Bryantseva
Печі, в яких спалювали тіла
В "Аушвіці" були як газові камери, так і крематорії. Коли потужностей крематоріїв не вистачало, тіла отруєних газом людей спалювали у ровах.
Фото: DW/D.Bryantseva
Величезна територія
"Аушвіц 3" - це група невеликих таборів, що створювалися при фабриках і копальнях навколо усього комплексу. Трудові табори регулярно відвідували лікарі, які відбирали слабких і хворих для газових камер.
Фото: DW/D.Bryantseva
Звільнені
27 січня 1945 року майор Анатолій Шапіро одним з перших увійшов у Освенцім. Його загін з боями прорвався до концтабору і розмінував підступи до нього. Командир Шапіро відкрив ворота табору смерті "Аушвіц 1" та звільнив в'язнів.
Фото: DW/D.Bryantseva
Що було далі
Після звільнення концтабору радянськими військами частину бараків і будівель "Аушвіца 1" стали використовувати як шпиталь для ув'язнених. Згодом до 1947 року частину табору переобладнали на в'язницю НКВС та міністерства громадської безпеки Польщі.
Фото: DW/D.Bryantseva
Державний музей "Аушвіц-Біркенау"
1947 року на території колишнього табору смерті організували музей, а у 1979 році меморіальний комплекс внесли у перелік Світової спадщини ЮНЕСКО. Щороку в музей приїжджають сотні тисяч людей з усього світу.
Фото: DW/D.Bryantseva
Пам'ятна плита
Табір звільнили 27 січня 1945 року радянськими військами. В наш час 27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.
Фото: DW/D.Bryantseva
Число жертв
Точну кількість загиблих у "Аушвіці" з'ясувати неможливо, оскільки багато документів знищені. Більшість сучасних істориків вважають, що в "Аушвіці" знищили майже півтора мільйона людей. Більшість із них - євреї.