"Бухенвальд» біля Веймара не був табором масового знищення людей, як "Освенцим", але для 56 тисяч людей він став табором смерті. Головний табір був огороджений колючим дротом та електричним парканом зі сторожовими баштами. Над входом – цинічний напис: "Кожному своє".

Коли на початку квітня 1945 року американські війська наближалися до "Бухенвальда", СС відправили 40 тисяч в’язнів пішки до інших таборів. 15 тисяч загинули. Створена в’язнями група спротиву намагалася загальмувати "марші смерті". Їй навіть вдалося відправити американським військам по радіо сигнал з проханням про допомогу. Перед приходом американців в’язні заволоділи зброєю есесівців і звільнили самі себе.

Примусові "екскурсії"

Коли в "Бухенвальд" прийшли американці, їх шокували гори трупів. Розповідає тодішній кореспондент CBS Едвард Марроу: "Здавалося, ніби більшість чоловіків та підлітків померли від голоду, а не були вбиті. Але причина смерті не мала значення, в "Бухенвальді" вбивали людей".

Невдовзі після визволення американці змусили мешканців Веймара відвідувати колишній концтабір і дивитися на померлих, крематорії та тих в’язнів, які вижили. Пригадує колишній сержант Робертс: "Усі стверджували, що вони нічого не знали. Було очевидно, що вони знали, що сталося. Але вони не хотіли вірити, що це сталося".

"Минуле не можна поправити"

Наприкінці 1950-х у НДР на місці колишнього концтабору "Бухенвальд" відкрили меморіальний комплекс. "1958 року це був найбільший меморіальний комплекс на німецькій землі. У ФРН тоді на території колишнього концтабору в Дахау в Баварії ще було поселення для біженців, а біля Гамбурга була тюрма для підлітків",- каже директор музею Фолькгард Кніґґе.

1991 року в музеї "Бухенвальда" провели реконструкцію. В квітні 2005-го, в день 60-ї річниці визволення нацистського концтабору, тодішній канцлер ФРН Ґергард Шредер сказав: "Смерть мільйонів, горе тих, хто вижив, муки жертв – все це обґрунтовує наше завдання створити краще майбутнє. Минуле не можна ані поправити, ані залишити позаду. Але ми можемо вчитися на уроках найбільшої ганьби нашої країни".

Автори: Йохен Фок / Роман Гончаренко

Редактор: Захар Бутирський