«Ось воно, наше маленьке диво, Chypre 1917 року», - шепоче майстер, занурюючи паперову смужку в пробірку, що є одним із численних скарбів в єдиній у своєму роді бібліотеці світу парфумів. Столітній аромат Франсуа Коті перебуває в славетному оточенні: з одного боку стоїть «Вода королеви Угорщини» (Water of the Queen of Hungary) 14-го століття, з іншого – одеколон 1815 року, який Наполеон Бонапарт використовував у вигнанні на острові Святої Олени.

Починаючи від 1990 року, ключами від «Осмотеки», як називається бібліотека ароматів поблизу Версаля, володіє Ів Танґі, парфумер на пенсії. В «Осмотеці» зберігаються аромати минулого й сьогодення. Вона розташувалася в приміщенні інституту парфумів та косметики ISIPCA. А заснував її Жан Керлео, який є так би мовити колишнім «носом» парфумерного дому Jean Patou. До речі, назва «Осмотека» походить від грецького «osme» - «аромат» і «theke» - «місце зберігання».

Повернення до життя

«Найсвятіше» місце бібліотеки запахів - це підвал. Там під замком зберігаються найрідкісніші з її 2500 ароматів. Сортовані за кількістю й типом, флакони причаїлися за укріпленими дверима на полицях невеличкої, за площею лише кілька квадратних метрів кімнаті. У приміщенні - штучне освітлення й підтримується постійна температура 13 градусів. «Це наші коштовності, 400 ароматів, які ми охороняємо особливо ретельно, парфуми давніх часів, або ті, які вже вимерли, - пояснив Танґі. - Ми відтворили 175 з них за допомогою оригінальних формул».

Серед ароматів, що їх повернули до життя, й «Вода королеви Угорщини» із запахом розмарину. Вперше такий парфум створили 1370 року з використанням методу дистиляції, про який стало відомо з арабського світу. Отже, йдеться про чи не перший у західному світі парфум на алкогольній основі.

П’янкий парфум

У той час вважалося, що парфум має був п'янким. Відповідно до легенди, його цілющі властивості зробили старіючу королеву молодшою, внаслідок чого у віці 75 років вона отримала пропозицію руки й серця від молодого польського короля.

Палко вірив у гігієнічні властивості одеколону Наполеон Бонапарт, який вимагав, аби йому доставляли близько 120 літрів щомісяця. Наполеон обтирався одеколоном, але не тільки. Як розповідають, він ще й потягував його з флакона, схованого в чоботі. Відправлений у заслання на острів Святої Олени наприкінці життя, він попросив додавати до одеколону ще й трави, які ростуть на острові. Цей аромат також відтворили й нині він зберігається в «Осмотеці».

Бібліотека не продає свої парфуми, але її 200 валіз заповнені зразками, які Керлео й Танґі возять по всьому світу на прохання елітних будинків і парфумерів. Окрім того, «Осмотека» регулярно відкриває свої двері для публічних просвітницьких заходів, які дозволяють «простим смертним» зазирнути за лаштунки ароматного світу. У червні, наприклад, йшлося про аромати 1945-1965 років, що були створені для Worth, Patou, Lanvin, Rochas, Balenciaga, Nina Ricci or Christian Dior.

Рідкісні запахи

Щоб заснувати бібліотеку, Керлео створив щось на зразок бази даних запахів. Допомагали йому в цьому друзі-парфумери. Вони розшукали стародавні формули й рідкісні інгредієнти. Одним із прикладів - рідина на кшталт мускусу. Це речовина, яка виділяється залозами африканської куниці. Таку рідину використовували в парфумерії понад 2000 років тому.

Ця та інші рідкісні есенції безпечно зберігаються в підвалах «Осмотеки», в той час як на поверхні в десятки разів більше флаконів утворили своєрідний парфумерний орган. Його так названо через те, що ряди з ароматами нагадують орган у соборі. «Це робоча панель парфумера», - каже Керлео, демонструючи пляшки, які заповнені дубовим мохом, імбиром, ладаном чи пачулі.

Досягнення, яким він найбільше пишається? На прохання історика і за допомогою знавця трав Керлео відтворив аромат, описаний в першому столітті нашої ери римським натуралістом Плінієм Старшим. Відомий просто як «Королівський парфум», до його складу входять кориця, кмин та мед акації. Аромат цієї маслянистої рідини схожий на подорож назад у часі.