Голова Європарламенту Мартін Шульц надав темі Білорусі особливого значення, розпочавши нову сесію Європарламенту після літніх канікул з білоруської теми: "Ми закликаємо білоруський уряд сприяти проведенню парламентських виборів у Мінську  згідно з міжнародними стандартами. Ми б хотіли, щоб усі кандидати мали однакові шанси і щоб спостерігачі від ОБСЄ могли безперешкодно робити свою роботу".

Шульц говорив також про "порушення прав людини, законів та демократичних цінностей" у Білорусі. Він закликав президента Лукашенка впровадити реформи та здійснити зміни в білоруському парламенті. "У першу чергу, потрібно негайно звільнити та реабілітувати всіх політв’язнів",– сказав Шульц, поіменно назвавши опозиційних політиків Олеся Бялецького, Миколу Статкевича, Павла Севяринца, Сергія Коваленка та Дмитра Дашкевича. "Ці люди мають знати, що ми у Європарламенті про них не забули",–додав він.

"Батіг і пряник" від ЄС

Не всі у ЄС мають таку ж чітку позицію щодо Білорусі. У принципі ЄС у відносинах із Мінськом за президентства Олександра Лукашенка завжди мав подвійну стратегію. Уповноважена ЄС з питань зовнішньої політики Кетрін Ештон відкрито заявляла про "збалансовану відповідь" ЄС на автократичну політику Лукашенка. "З одного боку, цілеспрямовані санкції проти влади, з іншого – посилений діалог з громадянським суспільством та надання його інтенсивна підтримка". Тобто, принцип "батога і пряника".

Незважаючи на постійні порушення прав людини та репресії опозиції, ЄС включив Білорусь у 2009 році до програми "Східне партнерство". Партнерство передбачає наближення шести колишніх країн Радянського союзу до ЄС. "Наші двері лишаються відчиненими",– зазначав міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт. Він наголошував на тому, що рівень співробітництва в межах "Східного партнерства" залежатиме від стану справ у кожній з країн. З білоруського боку також спостерігалися певні кроки назустріч – Лукашенко намагався певний час наблизитися до ЄС та обіцяв більшу відкритість.

Німецька допомога білоруським поліцейським

Якраз у цей час Німеччина втілювала у життя тимчасовий проект з підвищення кваліфікації білоруських поліцейських, за що її гостро критикували у ЄС. У період між 2008 та 2011 роками поліція ФРН надавала білоруським колегам комп’ютерну техніку, камери та автомобілі, а також проводила для них спеціальні тренінги. Білоруси мали змогу на власні очі побачити, як німецька поліція супроводжує потяг з ядерними відходами у Ґорлебен (місто, де зберігаються ядерні відходи в Німеччині) під час масових протестів. Про співпрацю стало відомо лише влітку цього року, і ця новина стала справжньою сенсацією.

"Уряд правової німецької держави організував тренінги для диктаторів. Те, що міліціонери Лукашенка вивчили від німців у Ґорлебені, вони тепер успішно застосовують під час придушення протестів",– розповідає Вернер Шульц, депутат Європарламенту від німецької партії "Зелені". За даними МВС Білорусії, ця співпраця була спрямована на "боротьбу з незаконною торгівлею автомобілями та нелегальною міграцією".

Остання диктатура Європи

І все ж у відносинах ЄС та Білорусі переважає батіг, а не пряник. Особливо це було видно перед президентськими виборами наприкінці 2010 року, коли уряд виступив проти представників опозиції, звинуватив та арештував їх. Після цього багато європейських політиків стали називати Білорусь "останньою диктатурою Європи".

ЄС відреагували на білоруські події санкціями. "Президент Лукашенко має зрозуміти, що політичних в’язнів треба звільнити. Якщо він цього не зрозуміє по-хорошому, тоді доведеться пояснювати силовими методами",–  зазначив міністр закордонних справ Нідерландів Урі Розенталь про санкції проти Білорусі. Від 2011 року існує ембарго на постачання зброї білорусам, а подорожі Лукашенка та членів його уряду до країн ЄС заборонені.

Операція "плюшевий ведмедик"

Майже комічні наслідки мала у Білорусі цього літа акція протесту, влаштована шведами. Маленький шведський літак викинув у небо на території Білорусі сотні плюшевих ведмежаток. Вони спускалися на землю на парашутах, а в руках у них були плакати з гаслами протесту проти порушень прав людини. Мінск у відповідь вислав з країни усіх шведських дипломатів. Але й керівники білоруських військово-повітряних сил та прикордонної служби були звільнені президентом Лукашенко.

Жизель Боссе, експерт з Білорусі маастрихтського університету, говорить, що санкції не змусили Лукашенка суттєво змінити свою політику у відносинах з ЄС. Ці санкції шкодять іміджеві Лукашенка, і "дратують еліту країни, яка не може подорожувати", – говорить Боссе. Але Білорусь має змогу обійти деякі санкції ЄС, що "ставить під питання їхню ефективність".

Покращень чекають із Москви

Яким чином ця співпраця розвиватиметься далі? Міністр закордонних справ Австрії Міхаель Шпінделеґґер все ж сподівається на розуміння з боку Лукашенка. "Врешті-решт у нього не так багато альтернатив. Він може ще міцніше позв’язати себе із Росією, або повернутися в бік партнерства з Європейським Союзом. Йому має бути зрозуміло, що дорога в ЄС йому перекрита, допоки він продовжуватиме таким чином поводиться із опозицією",– говорить Шпінделеґґер. Він вважає, що співпраця з ЄС – в інтересах самого Лукашенка.

Жизель Боссе говорить, що нерішучість Лукашенка триватиме: "Коли стосунки з Росією бци неоднозначними, він йшов на діалог з ЄС. Коли ЄС впровадив санкції, він намагався знову бути ближче до Росії".

В будь-якому разі, Росія має більше можливостей впливу на Білорусь, вважає Боссе. Якщо Лукашенко неочікувано зникне з політичної арени внаслідок зовнішнього тиску, це буде скоріше через Росію, а не через Євросоюз. Експерт переконана, що білоруський народ більше орієнтується на союз із Росією. Згідно з дослідженням, в економічному плані люди "більше очікують від союзу з Росією, ніж від союзу із ЄС". Саме тому Боссе застерігає покладати хибні надії на парламентські вибори.

Допоки відбуваються репресії опозиції, в людей немає багато альтернатив, пояснює Боссе. В той же час вона додає, що Лукашенко залишається непопулярним кандидатом. "Переможцем виборів в кінцевому результаті може стати Росія",– робить висновок Жизель Боссе.