Цьогорічний фестиваль у Байройті відзначається тим, що ваґнерівський клан, як не дивно, не свариться. А у новій постановці "Мейстерзингерів" Ваґнера ідеться про нацистську спадщину.
Реклама
Минулого року в Байройті не розгортали червоний килимок для почесних гостей - політиків, зірок кіно і телебачення. Через жалобу після терактів у трьох німецьких містах тоді було вирішено відмовитися від традиційної церемонії святкового відкриття фестивалю, а заходи безпеки на ньому було суттєво посилено. У плані безпеки під час 106-го вагнерівського фестивалю, що починається 25 липня, нічого не зміниться. Але зірки знову прибудуть, а їхнє дефіле - відбудеться. Серед почесних гостей - шведське королівське подружжя - Карл XVI Густав і королева Софія, а також канцлерка ФРН Анґела Меркель.
Раніше майже завжди перед початком фестивалю між нащадками Ріхарда Ваґнера спалахували публічні чвари. Натомість цього разу панує незвична тиша. Більше того - співпраця між нащадками славетного композитора незвично тісна. Причина цього - 100-річчя від дня народження Віланда Ваґнера (Wieland Wagner) - онука Ріхарда Ваґнера, одного з найвпливовіших оперних режисерів 20 століття. Сам день народження був 5 січня, але урочистий вечір з ушанування його пам'яті відбудеться 24 липня в рамках фестивалю в Байройті.
Той, хто знає історію байройтського фестивалю, буде здивований програмою цього заходу. Упродовж понад 140 років на фестивалі виконувалася майже тільки музика Ваґнера. Натомість на урочистому вечорі з ушанування Віланда Ваґнера пролунають твори Джузеппе Верді та Альбана Берґа (Alban Berg). З 3 до 5 серпня також триватиме виставка і симпозіум, присвячені Віланду Ваґнеру.
У день відкриття фестивалю, як очікується, майже дві тисячі гостей займуть місця на дерев'яних лавах у концертній залі, щоб насолодитися новою постановкою єдиної комедії Ваґнера "Нюрнберзькі мейстерзингери". Ідеться про нову інтерпретацію цього твору, здійснену швейцарським диригентом Філіппе Йорданом (Philippe Jordan) та австралійцем Беррі Коскі. Уславлений режисер і керівник театру, за власним зізнанням, мав великі застереження, коли брався за цю проблемну оперу Ваґнера. Певну роль у цьому відіграла його юдейська віра. Через звеличення "священного німецького мистецтва" і уявну юдейську карикатуру серед центральних фігур дійства націонал-соціалісти свого часу використовували "мейстерзингерів" з пропагандистською метою. Упродовж останніх років Другої світової війни це був єдиний твір у програмі фестивалю. За словами Коскі, він хотів тематизувати ці аспекти у своєму тлумаченні.
У програмі фестивалю також опера Ваґнера "Парсіфаль", яку вже демонстрували попереднього року, під режисурою Уве Еріка Лауфенберґа (Uwe Eric Laufenberg) та з Гартмутом Генхеном (Hartmut Haenchen) за диригентським пультом. Також можна буде почути "Трістана та Ізольду" під музичним керівництвом Крістіана Тілеманна (Christian Thielemann), яку вже виконували 2015 року, і цикл з чотирьох епічних опер "Перстень нібелунга", вперше виконаний 2013 року (режисер Франк Касторф (Frank Castorf), диригент Марек Яновскі (Marek Janowski).
Байрот - дещо віддалене місто на півночі Баварії - має мало що запропонувати відвідувачам крім того, що пов'язано з Ріхардом Вагнером і його творами. Але це й було задумом композитора, коли він там 1876 року організував перший фестиваль. Крім концертної зали, яку спроектував сам Ваґнер, магнітом для публіки слугує музей Ваґнера. Там відбуватимуться симпозіуми, присвячені Віланду Ваґнеру, а також 28 і 29 липня лекції та дискусії, де йтиметься серед іншого і про Ріхарда Ваґнера у часи "третього рейху".
10 найкрасивіших старовинних театрів Німеччини
Європейський маршрут історичних театрів проходить кількома країнами. DW представляє десять старовинних театрів Німеччини - видатних зразків архітектури та сценічного мистецтва.
У мальовничому містечку Бад-Лаухштедт Йоган Вольфґанґ Ґете у 1802 році побудував театр у відповідності до своїх уявлень. Будівля театру була оснащена найсучаснішою на той час сценічною технікою, яка дозволяла змінювати декорації та рівні сцени під час спектаклю. Сьогодні в театрі можна подивитися драматичні вистави, оперу та балет.
Фото: DW
Путбус на Рюґені
"Своє" місто Путбус нащадок давнього князівського роду Вільгельм Мальте І звелів побудувати на північнонімецькому острові Рюген. Як і має бути в кожному порядному місті, 1821 року у острівній резиденції відкрився театр. 1998 року, після багаторічного маштабного ремонту, будівля засяяла по-новому. Відтоді більше 300 вистав щорічно тішать душі театралів.
Фото: picture alliance/Arco Images GmbH
Театр в стилі рококо
Палацовий театр у стилі рококо, побудований у 1752 році в Шветцинґені, - найдавніший з багатоярусних театрів Європи, що збереглися до сьогодні. Театр вирізняється чудовою акустикою та унікальною сценою. Коли її задня стіна розчиняється - перед глядачами "оживає" декорація - панорама розкішного парку. Найважливіша подія року в театрі - осінній фестиваль Моцарта.
Фото: Tobias Schwerdt
Палацовий театр у Людвіґсбурзі
Театр у Людвіґсбурзі побудували у резиденції герцогів (згодом королів) Вюртембергських. За наказом короля Фрідріха І у 1812 році глядацьку залу театру оформили в стилі класицизму. До наших днів майже цілком збереглися оздоблення та сценічна техніка старовинної будівлі, так само як і розкішна люстра, яка піднімається перед спектаклями, щоб не заважати глядачам верхніх ярусів.
Фото: STAATLICHE SCHLÖSSER UND GÄRTEN
На честь видатного актора
Наймасштабніший палацовий комплекс епохи раннього бароко у Німеччині - Фріденштайн у місті Ґота відіграв вирішальну роль в історії театрального мистецтва. Тут розташовано найстаріший бароковий театр світу, названий на честь видатного німецького актора Конрада Екгофа. Його відкрили у 1681 році.
Фото: picture alliance/ZB/M. Reichel
Зала на 190 глядачів
У своїй літній резиденції Нойбранденбург побудував театр і герцог Мекленбурзький Адольф Фрідріх ІV. У 1797 році двері фахверкової будівлі відчинилися. Найстаріший драматичний театр Мекленбурга дивом пережив бомбардування і пожежі Другої світової війни. На початку 1990-х років його відреставрували, і сьогодні сюди знову приходять глядачі. Правда, зала вміщує не більше 190 відвідувачів.
Фото: picture-alliance/dpa/J. Metzner
Театральний музей у Мейнінгені
Саксонського герцога Ґеорґа ІІ назвали "театральним герцогом". Мейнінгенським театром займався він особисто, і саме під його керівництвом спектаклі припинили бути бенефісом зірок та примадон. У театрі створили чудовий ансамбль, відпрацьовували масові сцени, усе у виставах відповідало єдиному задуму. 280 оригінальних декорацій ілюструють розвиток театрального мистецтва.
Фото: picture alliance/B. Schleep
Аматорський театр у Кохберзі
Аматорський театр - частина архітектурного ансамблю палацу Кохберг із пишним парком навколо. Маєток неподалік від Веймара за часів Ґете належав Шарлотті фон Штайн, яка і організувала тут театр. Будівля зведена у 1800 році розрахована лише на 75 глядачів. І зараз, після її реставрації, влітку тут дають вистави для туристів.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Schutt
Театр Ваґнера у Байройті
Байройтський фестивальний театр - імовірно, найвідоміший театр Німеччини. Його побудували у 1872-76 роках під керівництвом самого Ріхарда Ваґнера. Під його ім’ям тут щорічно проходить фестиваль, репертуар якого складають опери видатного німецького композитора.
Фото: picture-alliance/akg
Ляльковий театр у Кельні
Актори цього театру в Кельні - ляльки - символ "типових" городян давніх часів. Серед них - власне пустун Хеннесхен, його подружка Бербельхен, простак Тюннес і пройдисвіт Шель. Театр "для глядачів великих та малих, а також для всієї родини" засновано 1802 року, він і по сьогодні робить аншлаги.