Щодня тисячі біженців вирушають до Європи. Їхнє сподівання на нове життя більше за страх морської переправи. DW висвітлює причини та умови трагедій за участі біженців у Середземному морі.
Реклама
Весна почалася. І біженці знову прибувають до Європи. Причини цього - різноманітні. Бідність, часто - злиденна бідність. Відсутність освіти. Відсутність шансів знайти роботу. Диктатури. Деспотії. Катування. Переслідування. Гніт. Громадянська війна. Війни. А часто й розпад держави, у якій володарюють мародерські банди. Це справжня біда й безвихідь примушують людей втікати, намагатися почати нове життя на чужині, сподіватися на крихту щастя. Люди прибувають із Еритреї, Сомалі, Лівії, Сирії, Іраку, Афганістану та багатьох інших країн - вже не кажучи про міграцію всередині самих кризових регіонів.
Цинічний бізнес
За різними оцінками, 50 мільйонів людей вимушено стали біженцями. Їхня одіссея небезпечна для життя, часто смертельна. Адже люди вирушають в дорогу, вдаються до втечі не самотужки. Вони покладаються на нелегальних перевізників, які обіцяють доправити їх до омріяних країн - часто петляючи на шляху. Наприклад, із Сирії через Туреччину до Алжиру, звідти через пустелю до Лівії, а потім кораблем на континент надії - до Європи. За умови, що корабельна команда не кине їх напризволяще і вони не втопляться. Ця сучасна торгівля рабами вже давно стала бізнесом, який приносить мільярдні прибутки, - жорстоким і цинічним.
А потім біженці прибувають, їх запихають у тимчасові притулки, часом надають медичну допомогу, але нерідко через короткий проміжок часу депортують назад. Або вони потрапляють у нелегальне становище, за допомогою нелегальної і часто негідної роботи намагаються триматися на плаву і навіть годувати свої сім'ї. Одних підтримує власна родина, інших - волонтери, які допомагають жертвам, що прибилися до берега. Деяким же щастить із доброю волею держав, які надають їм притулок. І багато, дуже багато хто мусить повертатися до бідності і безнадії, від яких утікав.
Маленькі перемоги і великі поразки
Тематичний тиждень DW присвячений біженцям: йдеться як про причини, які штовхають людей на втечу, так і умови, із якими втікачі стикаються після прибуття до Німеччини й Європи.
Тематичний тиждень охоплює реальність, сподівання й розчарування, маленькі перемоги і великі поразки, людські трагедії і політичну безпомічність. Адже приймати біженців, рятувати їх під час корабельних катастроф - очевидний гуманітарний обов’язок. Однак те, що далеко не всі, хто хоче, може потрапити до Європи - так само правильно. Право на отримання притулку - святе право, однак саме в реальності ним часто зловживають.
Та все ж таки для сотень тисяч людей на узбережжях Північної Африки важливим є одне - наступний корабель до Європи. Їм ідеться про прибуття, про виживання під час переправи.
Африканські нетрі посеред Європи
Утікаючи Середземним морем до Італії, африканські біженці ризикують життям. Їх особливо багато влітку. Вони вірять, що в Європі буде краще. Але для багатьох мрія обертається злиденною реальністю одразу після прибуття.
Фото: DW/J.Hahn
Виживати, а не жити
На півдні Італії розростаються нетрі з благеньких хатинок. Сюди прибувають сотні африканців, щоб заробити гроші для себе і своїх родин. Особливо влітку. Вони шукають роботу на фруктових і овочевих плантаціях італійських фермерів. Часто безуспішно, бо ціни на врожай падають, а кількість прибульців зростає.
Фото: DW/J.Hahn
Нетрі посеред Європи
Близько тисячі африканців мешкають у цих нетрях в італійському регіоні Апулія. У розпал літа їх ще більше. Гетто - так місцеві мешканці називають це саморобне селище з покинутими будинками, нелегальними хатинками та купами сміття. Електрики, води та каналізації тут немає.
Фото: DW/J.Hahn
В'язні в "нічиїй" землі
Ті, хто хочуть вижити в "гетто", мусять самі собі допомагати. Генератори виробляють електрику. Той, хто вміє працювати руками, пробує ремонтувати різні речі, як у цьому пункті ремонту велосипедів. Велосипеди для багатьох поселенців - єдиний засіб пересування. Ті, хто хочуть вибратися з "гетто" на роботу на плантаціях, позичають їх або мусять іти пішки.
Фото: DW/J.Hahn
"Зелене серце" Італії
Від "гетто" до столиці провінції, міста Фоджа - близько 15 кілометрів. У передмістях розташовані плантації, де африканським мігрантам іноді щастить знайти роботу. Інших видів роботи в Апулії майже не знайдеш: у регіоні слабко розвинена промисловість, люди живуть із сільського господарства. Понад 15 відсотків місцевих - безробітні внаслідок економічної кризи в Європі.
Фото: DW/J.Hahn
В очікуванні кращого життя
Ібра Мбаке Фалль та Нгор Сарр із Сенегалу теж знають, як важко тут заробити гроші. Нгор донедавна мав строковий контракт, що тут вважається рідкістю. "Тимчасові роботи оплачуються погано", - каже Ібра. Збираючи помідори, можна заробити 3,50 євро за годину. Частину заробленого 32-річний африканець мусить віддавати "капоралі" - африканській та італійській мафії.
Фото: DW/J.Hahn
Держава не переймається
Мешканці нетрів не мають захисту від "капоралі". Мафіозі керують у селищі, наче в маленькій державі. Торгівля наркотиками і проституція - тут звичні явища. "Держава має інші проблеми", - кажуть на це італійські чиновники. Принаймні іноді до нетрів приїздить мобільна лікарська бригада. Також тут подекуди встановили біотуалети.
Фото: DW/J.Hahn
Посередники між світами
Чимало італійців, які живуть поруч, бачили нетрі тільки по телевізору. Мало хто зважиться зазирнути сюди добровільно, каже Архангело Майра. Католицький місіонер працює над покращенням умов життя мешканців "гетто". Разом із іншими добровольцями він організовує мовні курси. "Більшість поселенців не мають дійсних документів", - зауважує він.
Фото: DW/J.Hahn
Майбутнє власноруч
У Аrt Village, розташованому за годину їзди від нетрів, африканці вчаться будувати. У власноруч зведених будівлях за межами "гетто" вони пізніше мають оселитися. Проект частково фінансує місцева влада. Однак це схоже на краплю в морі: на будівництві можна зустріти лише кілька десятків мігрантів, у той час як поблизу їх тисячі.
Фото: DW/J.Hahn
Легалізоване життя
"Я був тут нелегально і виживав, працюючи вуличним продавцем. В Аrt Village мені допомогли, тож зараз я маю дозвіл на перебування", - каже Мбає Ндіає. Він заснував громадську організацію La Senegalese і виступає за те, щоб африканці могли отримувати в Італії документи та провадити незалежне життя.
Фото: DW/J.Hahn
Нарешті жити по-людськи
"Ідеться про гідність", - каже Мамаду Ламін Гей. Він тішиться, бо більше не повинен жити в "гетто". "Коли я згадую про те, як туди прибув, серце крається, - каже сенегалець. - Бараки з картону і пластику - це не та Європа, про яку я завжди мріяв". Нині Мамаду здобуває освіту і сподівається, що це уможливить для нього краще майбутнє в Італії.
Фото: DW/J.Hahn
Без документів немає майбутнього
Чимало африканців охоче виїхали б із нетрів та з Італії, але цьому перешкоджає Брюссель. За законодавством ЄС, біженці можуть просити притулку лише в тій країні, до якої прибули спершу. Той, хто має документи, може перебувати в іншій країні Шенгенської зони щонайбільше три місяці. Потім біженці можуть бути депортовані.
Фото: DW/J.Hahn
Картонний дах над головою
"Дім там, де Барілла", - написано на картонках, якими біженці вкрили свій курінь. Барілла - це великий італійський продуктовий концерн. "Брендові" африканські хатинки нужденні, вони ледве витримують вітер і дощ. Нині в Італії живуть 65 тисяч біженців, більшість із них - африканці. Багато з них охоче повернулися б додому, до своїх родин. Але квитки для них занадто дорогі.