"Революцією" назвав голова Фонду державного майна Ігор Білоус документ, який він разом із першим заступником міністра економічного розвитку і торгівлі України Максимом Нефьодовим презентував 28 березня. Законопроект, що два відомства розробили спільно з Європейським банком реконструкції і розвитку, західними юристами компанії Baker & McKenzie та іншими консультантами, за словами Білоуса, втілює досвід успішної приватизації у Східній Європі та допоможе розпочати активний продаж державного майна в Україні.

Законопроектом передбачається, що великі підприємства, активи яких перевищують 250 мільйонів гривень, продаватимуться виключно за допомогою радників, а малі - через електронні платформи. Радники, які обиратимуться Фондом держмайна, готуватимуть усю документацію та рекомендуватимуть початкову ціну об'єкта. "Великих підприємств виявилося усього шістдесят. Тому можна сфокусувати роботу на цій великій приватизації і, безумовно, досягти успіху в продажу цих підприємств", - розповів під час презентації законопроекту Білоус.

За словами Нефьодова, значного спрощення потребує і зміна процедури приватизації малих об'єктів, адже через забюрократизованість підготовка до їх продажу може потребувати навіть більших видатків, ніж той дохід, який від цього може отримати держава. "Хотілося б цей процес спростити, щоб це стало таким собі супермаркетом", - пояснив своє бачення заступник міністра.

Терміновий перезапуск

Із необхідністю якомога швидше дати новий імпульс для приватизації державних об’єктів погоджуються усі опитані DW експерти. "Статус-кво однозначно поганий - будь-які дії з його зміни варто вітати", - пояснює старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський. Картину добре ілюструють дані Фонду держмайна, який планував виручити від приватизації 17,1 мільярда гривень у минулому році. Але від продажу 139 об'єктів державної власності та 406 - комунальної вдалося отримати лише 188,9 мільйона гривень, або одинадцять відсотків від запланованого.

Однією з причин такої ситуації у Фонді держмайна називають повільну передачу відомству об'єктів від міністерств та відомств. За словами Білоуса, за 2016 рік фонд отримав для продажу лише 16 підприємств зі 155-ти запланованих, а з переліку на приватизацію було викреслено 58 підприємств. "Крім того, більше 100 підприємств, що підлягають приватизації, досі знаходяться у переліках різних законів, які забороняють їх продаж", - поскаржився Білоус ще у середині березня, підбиваючи підсумки попереднього року.

Гальмують приватизацію і проблеми законодавчого характеру, розповідає Павло Кухта, заступник голови Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні, яку очолюють колишній віце-прем'єр Словаччини Іван Міклош та колишній віце-прем'єр Польщі Лєшек Бальцерович. Складні вимоги до оцінки призводять до неадекватної ціни, за якою потім просто неможливо продати об'єкт, каже експерт. До того ж забюрократизована процедура дозволяє легко заблокувати чи загальмувати процес продажу державних активів, якщо у чиновників є у цьому власний інтерес, в той час як активи розкрадаються і руйнуються від недбальства.

Найяскравішим прикладом цим проблемам Кухта називає поневіряння із приватизацією Одеського припортового заводу, який минулого року намагалися продати два рази. Якщо раніше його ціна оцінювалася у мільярди доларів, то вже зараз не вдається продати завод за декілька сотень мільйонів. "Тому, коли популісти кажуть, що приватизація призведе до продажу народного майна за безцінь, вони маніпулюють, - каже Кухта. - Ще декілька років, і з такою тенденцією продавати буде вже взагалі нічого".

Нова надія

Презентований Білоусом і Нефьодовим законопроект експерти оцінили позитивно. Директор з досліджень Центру економічної стратегії і член Групи стратегічних радників з підтримки реформ в Україні Андрій Бойцун брав участь у підготовці документа і, попри низку невеликих технічних зауважень, вважає його важливим кроком уперед. За словами економіста, однією із його найголовніших переваг є те, що він зводить в один закон усі правила гри, що стосуються приватизації, а також спрощує процедуру приватизації завдяки розділенню її на "велику" й "малу". "Продаж великих активів дійсно треба готувати, а малі об'єкти вигідніше швидко продати, аби не витрачати на процедуру зайвих ресурсів та зупинити викачування грошей з державного бюджету на підтримку збиткових підприємств", - каже Бойцун. Але найголовніше, на думку експерта, це те, що ціну тепер у обох випадках визначатиме ринок, а скасування вимоги незалежного оцінювання зможе зняти проблему завищеної ціни об'єктів приватизації.

Із тим, що запровадження електронного майданчика для дрібних підприємств та залучення радників, якими планують зробити відомих інвестбанкірів, для великих об'єктів допоможе пришвидшити процедуру та залучити ширшу кількість покупців, погоджується і Яблоновський. Він також додає, що важливою перевагою нового законопроекту є зменшення строків підготовки підприємств до приватизації та запровадження відповідальності за несвоєчасну їх передачу до Фонду держмайна. Це, на думку експерта, може допомогти вирішити проблему повільного надходження об’єктів приватизації до фонду, про яку згадував Білоус.

Кухта впевнений, що підтримка ідеї пришвидшення приватизації, яку раніше висловлювали президент Петро Порошенко, прем'єр-міністр Володимир Гройсман та лідери найбільших фракцій парламентської більшості гарантує, що законопроект успішно подолає парламент. На користь цього говорить і нагальна економічна необхідність - адже приватизація це один із небагатьох доступних Україні способів швидко залучити іноземні інвестиції, без яких активне економічне зростання буде просто неможливим, а також побороти корупцію, розсадником якої є державні підприємства. "Це питання політизоване, але альтернативою йому є повільна смерть держпідприємств, корупція та відсутність інвестицій", - каже Кухта.

Втім, інші експерти налаштовані більш скептично. Причиною тому може бути особиста зацікавленість політиків у збереженні статусу-кво, каже Яблоновський, адже багато політичних діячів обирають цю діяльність саме для контролю над потоками за допомогою державних підприємств. Приватизація ж, на думку експерта, - це спосіб звільнити підприємства з-під контролю політиків, які будуть цьому процесу опиратися. "Треба бути реалістами і враховувати, що проблема гальмування приватизації полягає не лише у некомпетентності, але й у прихованих інтересах", - каже Яблоновський. Та навіть в разі успіху, початкова версія законопроекту може кардинально відрізнятися від документу, що буде ухвалений після двох читань у парламенті, додає Бойцун. За його словами, знадобиться неабияка політична воля та гуртовність парламенту, аби не втратити більшість позитивних моментів, напрацьованих у презентованому проекті закону "Про приватизацію".