Кампанія перед парламентськими виборами у Великобританії добігає кінця. Ці передвиборчі перегони були одними з найбільш екстраординарних в новітній історії країни. Двічі вони переривалися через терористичні напади: спершу - в Манчестері в травні, вдруге - у Лондоні, лише за кілька днів до голосування, запланованого на четвер, 8 червня. Утім, навіть скасування всіх передвиборчих заходів після останнього нападу не втримало дві найбільші партії - правлячих консерваторів та опозиційних лейбористів - від останньої нагоди поборотися за голоси виборців.

Але теракти змінили тематичні акценти кампанії: лейбористи закидають Терезі Мей, що та, будучи главою МВС в уряді свого попередника Девіда Кемерона, є відповідальною за скорочення штату поліцейських у країні на 20 тисяч у порівнянні з 2010 роком. Лідер лейбористів Джеремі Корбін навіть закликав прем'єрку до відставки. Водночас консерватори заявляють, що лейбористи, мовляв, не зможуть ефективно протистояти терору, перебуваючи при владі. "Утім, інші внутрішньополітичні теми відігравали у цій кампанії суттєву роль. Адже виборці тепер уже знають, що життя продовжується й після терористичних атак", - каже Том Фоллетт з експертного центру ResPublica.

Чим ближче вибори, тим менший розрив

Однак результат виборів із наближенням голосування стає дедалі менш прогнозованим. Розрив між консерваторами та лейбористами скоротився майже до трьох відсотків. Тоді як ще кілька місяців тому ситуація виглядала зовсім інакше. Після відставки Девіда Кемерона внаслідок референдуму, на якому більшість британців підтримали вихід країни з ЄС, Тереза Мей потребувала окремого, власного мандату від виборців, який забезпечив би їй на переговорах з Брюсселем щодо Brexit сильну позицію. Рейтинг консерваторів зашкалював, здавалося, що час для дострокових виборів - цілком вдалий.

Особливим приводом для радощів торі видавався, зокрема, той факт, що вони переживають певний ренесанс у Шотландії, де партія довгий час не відігравала важливої ролі. До того ж, Шотландія переважною більшістю проголосувала за подальше перебування Великобританії в ЄС, а Шотландська національна партія домагається нового референдуму про незалежність регіону. Здавалося, що головне гасло Мей - Великобританія має залишатись об'єднаною і під її керівництвом відстоювати свої інтереси перед Брюсселем - знаходить відгук всюди. Ще на початку травня Консервативній партії пророкували таку ж блискучу перемогу, яку Маргарет Тетчер здобула в 1983 році невдовзі після звитяги у Фолклендській війні.

Корбін теж не є великим другом Європи

Натомість лейбористи на чолі з ліваком Корбіном виглядали слабко та невпевнено. Навіть багато прихильників політика побоювалися, що бородатий "пацифіст" дозволить "європейцям" обвести себе довкола пальця. Позиції Мей посилювали й вимоги Брюсселя щодо дедалі більших сум, які Лондон має заплатити внаслідок розлучення з ЄС. Британська прем'єрка вже кілька місяців уперто наголошувала: "Краще жодної угоди (про Brexit. - Ред.), аніж погана угода".  А тому тим, хто є проти виходу Великобританії з ЄС, лишалося підтримувати хіба що ліберальних демократів. Адже і Корбін незадовго до референдуму зазначив, що рівень його ентузіазму стосовно подальшого перебування в ЄС за десятибальної шкалою становить десь "сім чи сім з половиною" пунктів.

Також терористичні напади на кшталт тих, що були скоєні в Манчестері та Лондоні, традиційно грають на руку партіям, які виступають за жорстку політику в сфері безпеки. А Корбін встиг заявити, що Великобританія тепер отримує рахунки за своє військове втручання за кордоном. Це дало привід противникам звинуватити його у поразницьких настроях. Натомість Мей ще з часів очолювання нею міністерства внутрішніх справ мала репутацію другої "залізної леді". 

"Податок на смерть" і боягузтво

Але тепер перевага консерваторів на чолі з прем'єркою вже не виглядає так однозначно. І причину цього пов'язують не стільки з Brexit чи внутрішньою безпекою, а радше з банальним пунктом у передвиборній програмі торі: пенсійною реформою та зміною системи догляду за хворими. І саме цей пункт викликав обурення в суспільстві: за планами Мей, житло тих, хто помиратиме, можна буде залучати для погашення боргів з догляду. Корбін назвав такі наміри "податком на смерть" -  за аналогією із "подушним податком", запровадження якого було однією з причин падіння уряду Тетчер. Коли ж Мей відмовилася напряму помірятися силами з Корбіном на теледебатах, це було розцінено як боягузтво, зауважує політолог Метью Гудвін.

Думки стосовно Корбіна сильно розходяться: ліберальний тижневик The Economist зневажає його як політика, "який поєднує ідеологічний екстремізм з політичною некомпетентністю". Корбін виступає за націоналізацію, вищі податки для багатих та більше коштів на систему охорони здоров'я. Подібні вимоги Лейбористська партія висувала ще в часи Тоні Блера. Така позиція знаходить підтримку серед бідніших британців, а також молодих людей, чимало з яких шанують 68-річного Корбіна як свого роду гуру. "Підтримка лейбористів серед молодих британців різко зросла, - каже політолог Джон Кертіс з Університету Стретчклайда в Глазго. - Але визначальним залишається питання, чи вони взагалі прийдуть на вибори". А Кріс Проссер з Університету Манчестера додає, що "навіть ті, хто не любить Мей, переконані в її якостях як прем'єрки".

Не вір опитуванням

Тож скорочення відриву між основними конкурентами у результатах соцопитувань ще не обов'язково означає, що фактичний розподіл місць у британському парламенті після виборів буде схожим. Причина цього ховається, зокрема, в мажоритарній виборчій системі країни. "Навіть суттєвий відрив в опитуваннях не завжди приносить більшість у нижній палаті", - каже Джон Кертіс. За прикладом ходити далеко не треба. Під час останніх виборів у країні в 2015 році консерватори отримали абсолютну більшість у парламенті, тоді як голоси за них віддали всього лише 37 відсотків виборців. А правопопулісти-євроскептики з партії UKIP ("Партія незалежності Великобританіх") здобули тоді лише один мандат за 13 відсотків голосів виборців на свою користь.