Теза 1: Відсутні докази того, що боїнг було збито ракетою системи "Бук".

Нині докази збирає міжнародна група експертів з Австралії, Бельгії, Малайзії, Нідерландів та України. Вірно те, що ця група експертів поки що не оприлюднила результатів роботи (станом на 22 квітня 2015 року). Насправді ж чимало ознак того, що ракетно-зенітна система типу "Бук" була розташована на підконтрольній сепаратистам території, та на те, що ракета запущена саме звідти.

Звернення щодо пошуку свідків нідерландської поліції

Фото- та відеоматеріали в інтернеті, почасти з українських ресурсів, які зібрала група експертів інтернет-ресурсу Bellingcat, ми перевірили на місці інциденту. Місця знахідок, поза сумнівом, збігаються та співпадають з вказаними у повідомленнях в російській соціальній мережі "ВКонтакте", а також у соціальній мережі Twitter. Крім того, журналісти бачили систему "Бук" 17 липня 2014 року у Сніжному та Донецьку. Немає підстав вважати, що ця система "Бук" знаходилася у місцях з фото- та відеоматеріалів в інший день, ніж 17 липня 2014 року, адже всі повідомлення в соціальних мережах з'явилися саме в цей день, або згодом.

Результати розслідування інтернет-ресурсу Bellingcat

На двох фотографіях мешканця Тореза видно сліди диму, які відповідають тим, що залишає за собою ракета системи "Бук" після вистрілу. Мешканці сіл поблизу Сніжного у розмові з журналістами телеканалів WDR, NDR та газети Süddeutsche Zeitung стверджують, що 17 липня 2014 року чули потужний удар, а згодом свистячий звук. Крім того, на хвилях популярного аудіоканалу Zello 17 липня 2014 року також велися розмови про запуск ракети. Щоправда, тоді у цьому регіоні тривали запеклі бої, тому вибухи лунали часто.

Чимало вказує на те, що ймовірний запуск ракети був здійснений з поля на південь від Сніжного. На одному з відео видно зенітно-ракетний комплекс "Бук", який рухається на гусеницях з міста у південному напрямку, у бік підозрюваного поля. Відстань, яку "Бук" може проїхати на гусеницях, обмежена. Свідчення мешканців вказують на зазначений напрямок, так само як сліди диму на фотографії. На знімках з супутника видно, що частина поля у дні між 16 та 20 липня 2014 року (трагедія сталася 17 липня 2014) була або спалена або зорана. У телефонних розмовах між представниками сепаратистів, які перехопили українські спецслужби, зазначається, що система "Бук" мала бути доставлена у Первомайське. Загалом, Первомайське та Первомайський - два села, які розташовані безпосередньо біля військового контрольно-пропускного пункту. Команда міжнародних експертів, що розслідують обставини трагедії, вважає щонайменше частину прослуханих телефонних розмов достовірною.

Навіть якщо остаточного доказу запуску ракети може не бути, десятки доказів зрештою дають підстави дійти саме такого висновку.

Теза 2: Навіть якщо й була система "Бук", вона могла належати українській армії або бути запущеною українською стороною.

29 червня 2014 року був здійснений напад на базу протиракетної оборони української армії в Донецьку. У колах військових стверджують, що при цьому було покинуто одну чи дві системи "Бук". Українська армія заявляє, що їх знищили. Підтвердження такої версії з незалежних джерел - відсутнє. Під час нашого візиту на початку березня база була повністю зруйнована. Жодних бойових машин на місці не було знайдено. У Федеральній розвідувальній службі Німеччини в жовтні допускали, що український "Бук" міг потрапити до рук сепаратистів. Зараз німецька спецслужба, очевидно, відкидає цю версію. Журналісти у розмовах з місцевими мешканцями не змогли знайти підтвердження іншій тезі російської сторони про те, що українські системи "Бук" переміщувалась приблизно в день трагедії. Крім того, з українського боку аргументують, що застосування ракети типу "земля-повітря" не мало б сенсу для України, адже вони не мали потреби нейтралізувати цілі у повітряному просторі: бойовики не мали у своєму розпорядженні літаків.

Отже, наразі немає достовірних доказів на підтвердження версії про те, що ракета була запущена з системи "Бук" українською армією. Те, що сепаратисти оволоділи системою "Бук", яка належала українській армії, теоретично можливо. Утім, дані журналістського розслідування вказують на те, що ця версія - радше малоймовірна.

Теза 3: Доведено, що український штурмовик Су-25 збив Боїнг 777.

Прихильники цієї версії вказують здебільшого на форми отворів від пострілів на залишках літака, які вони проаналізували, послуговуючись фотографіями з інтернету. Спілка інженерів Росії також підтверджує цю версію. А в російському міністерстві оборони влітку стверджували, що український військовий літак був зафіксований поблизу боїнга MH17. Але з розмов з низкою експертів, у тому числі російських, випливає, що ця теза не відповідає дійсності. Про це говорять і двоє колишніх співробітників фірми, яка розробила військовий літак Су-25: головний конструктор Володимир Бабак та Вадим Лукашевич, який вивчав питання руйнування літаків під час бойових зіткнень. Обидва експерти у розмові з WDR, NDR та Süddeutsche Zeitung заявляють про те, що Су-25 не міг стріляти на висоті 10 тисяч метрів й після цього уціліти. Іншим бойовим літакам на кшталт МіГ-29 або Су-27 такий маневр, ймовірно, вдався б, але і їхні озброєння недостатньо потужні для того, щоб боїнг розпався на частини у повітрі, як це сталося у випадку з МH17. Крім того, велика територія, на якій розпорошилися залишки літака, та різко обірваний запис бортових самописців, за їхніми словами, свідчать проти версії пострілу з військового літака. Низка інших експертів, приміром, Сімон Веземан з незалежного Стокгольмського Інституту досліджень миру SIPRI, поділяють такі погляди. Отже, збити боїнг пострілом з Су-25 технічно неможливо.

МН17 збито не з військового літака - матеріал WDR

Теза 4: Україні слід було закрити повітряний простір.

За три дні до трагедії МH17, 14 липня 2014 року, у небі над Сходом України було збито військовий транспортний літак типу "Антонов Ан-26", який летів на висоті понад 6 тисяч метрів. З початку конфлікту жоден український літак не був збитий на такій великій висоті. Безперечно, у мішені на висоті 6 тисяч метрів неможливо влучити з маленьких ракетних установок, так би мовити, з плеча. Таким чином збиття Ан-26 свідчить про те, що або ракети типу "земля-повітря" були у розпорядженні сепаратистів, або його збили ракетою "повітря-повітря" з російського літака. Під час засідання 14 липня 2014 року у Києві про таке положення справ розповіли у тому числі й західним дипломатам. Для військових експертів на кшталт Сімона Веземана зі Стокгольмського інституту досліджень миру SIPRI очевидно, що майже всі системи озброєнь, які можуть збити літак на висоті 6 тисяч метрів, у стані збити й літак на висоті від 10 до 12 тисяч метрів.

Незадовго після збиття Ан-26 Україна оголосила про закриття повітряного простору, однак лише до висоти 9 750 метрів, тобто дещо меншої від тієї, на якій міжнародні пасажирські літаки зазвичай здійснюють польоти - від 10 до 12 тисяч метрів. Адвокат з міжнародного повітряного права, професор Ельмар Ґімулла вважає таке рішення помилковим. "Якщо Ан-26 був збитий з землі, то рішення було хибним: це ніби припущення, що ракети долітають лише до висоти 9 750 метрів, а потім розвертаються. Це, звісно, не так. Чимало ракет летять значно вище. В іншому випадку, якщо йдеться про ракету іншого літака, то також зрозуміло: літак, який технічно спроможний летіти на висоті 9 750 метрів та здійснювати постріли, здатен зробити те саме на дещо більшій висоті". Тож Ґімулла переконаний: Україна мала б закрити повітряний простір. Тому він позивається з українською державою в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).