Регіон Пфальц, який налічує 23 тисячі гектарів виноградників, є другим за площею в Німеччині. Тут працює близько чотирьох тисяч виноробів, більшість із них - у сімейному бізнесі. Їхнє ноу-хау зробило вино з Пфальцу відомим уже давно. Вина з регіону подавалися під час відкриття Суецького каналу та були на палубах великих океанічних лайнерів.

Він король серед німецьких вин - рислінг. Немає на землі такого місця, де цей сорт винограду визріває так добре, як у Німеччині. Пфальц є головним виробником вина цього сорту. Тут цей виноград вирощується на шести тисячах гектарів, усіх сортів - від звичайного повсякденного вина до елітного, від сухого до десертного.

Щороку восени в місті Нойштадт-ан-дер-Вайнштрассе обирають винну королеву. Протягом року вона є обличчям німецького вина всередині країни та за кордоном. Один із перших її ритуалів - участь у найбільшому винному параді Німеччини, винному фестивалі в Нойштадті. Королева махає, 100 тисяч глядачів махають у відповідь.

Straußwirtschaft - це такий собі винний бар на деякий час. У певні дні року, як правило, між квітнем та листопадом, винороби відкривають свої подвір'я та пропонують гостям своє вино. І тільки своє. Крім цього, часто в них можна скуштувати маленькі прості страви. Тимчасові винні бари можна розпізнати за відповідною вивіскою або ж за віником, який кріпиться на фасаді будинку.

Паралельного до винного шляху простягнувся пфальцький винний маршрут. На цьому похідному маршруті трапляються як ліси, так і всіяні виноградами пагорби. Якщо порахувати всі його відгалуження, то загальна довжина маршруту становить 172 кілометрів! Розраховано, що його можна подолати в 11 етапів довжиною один день кожен. Головна умова - не зупинятися дуже надовго у виноробів.

У маршруті є і це місце - одна з колисок німецької демократії, Гамбахський замок. 1832 року тут відбулося гамбахське свято, протестний марш за демократію та об'єднану Німеччину. Його вважають початком руху за демократію в Німеччині. Над замком вперше було встановлено чорно-червоно-золотий прапор, який згодом став прапором Німеччини.

На пагорбах посеред пфальцького лісу, який межує з винним шляхом із Заходу, можна побачити не одні руїни фортеці. Більшість була побудована в часи правління тут Салічної династії та Гогенштауфенів. Найвідоміша фортеця - Тріфельс, де століттями зберігалися імператорські клейноди німецьких кайзерів і де відбував ув'язнення король Річард Левове Серце.

Певний час Пфальц належав до Баварії - з 1816 по 1956 роки. У цей період була побудована вілла Люндвіґсгеє. Це була літня резиденція баварського короля Людвіга І. Він, певно, думав собі: навіщо їздити в Тоскану, якщо під носом - Пфальц? І створив райське місце, яке нині можуть відвідати туристи.

Жителів Пфальцу вважають любителями пожити в задоволення. Тож багато цікавих пропозицій є і для туристів. Сюди належать і кулінарний похід виноградниками, і винні дегустації у подвір'ях виноробів чи винотеках. Навіть у лісі не обов'язково відмовлятися від задоволення. У численних лісових ресторанчиках можна перекусити.

Дюркгаймський ковбасний ярмарок у місті Бад Дюркгайм вважають найбільшим винним ярмарком світу, який щороку відвідують 685 тисяч людей. Своїм корінням він сягає ХІІ століття, коли в дюркгаймців з'явилася ідея пропонувати їжу паломникам, які тут проходили. Так виник середньовічний ярмарок, який колись переріс у народне свято. Назва вказує на другу слабкість жителів Пфальцу - ковбасу.

Німецькі винні ворота позначають початок або ж кінець німецького винного шляху, залежно від того, де почати ним іти. Вони розташовані в місті Швайген-Рехтенбах, прямо біля кордону з Францією. Побудовані вони були 1935 року за часів націонал-соціалізму. З ними ж пов'язаний і сам винний шлях, який вигадали для того, аби привабити туристів до регіону.

Регіон Пфальц, який налічує 23 тисячі гектарів виноградників, є другим за площею в Німеччині. Тут працює близько чотирьох тисяч виноробів, більшість із них - у сімейному бізнесі. Їхнє ноу-хау зробило вино з Пфальцу відомим уже давно. Вина з регіону подавалися під час відкриття Суецького каналу та були на палубах великих океанічних лайнерів.

Він король серед німецьких вин - рислінг. Немає на землі такого місця, де цей сорт винограду визріває так добре, як у Німеччині. Пфальц є головним виробником вина цього сорту. Тут цей виноград вирощується на шести тисячах гектарів, усіх сортів - від звичайного повсякденного вина до елітного, від сухого до десертного.

Щороку восени в місті Нойштадт-ан-дер-Вайнштрассе обирають винну королеву. Протягом року вона є обличчям німецького вина всередині країни та за кордоном. Один із перших її ритуалів - участь у найбільшому винному параді Німеччини, винному фестивалі в Нойштадті. Королева махає, 100 тисяч глядачів махають у відповідь.

Straußwirtschaft - це такий собі винний бар на деякий час. У певні дні року, як правило, між квітнем та листопадом, винороби відкривають свої подвір'я та пропонують гостям своє вино. І тільки своє. Крім цього, часто в них можна скуштувати маленькі прості страви. Тимчасові винні бари можна розпізнати за відповідною вивіскою або ж за віником, який кріпиться на фасаді будинку.

Паралельного до винного шляху простягнувся пфальцький винний маршрут. На цьому похідному маршруті трапляються як ліси, так і всіяні виноградами пагорби. Якщо порахувати всі його відгалуження, то загальна довжина маршруту становить 172 кілометрів! Розраховано, що його можна подолати в 11 етапів довжиною один день кожен. Головна умова - не зупинятися дуже надовго у виноробів.

У маршруті є і це місце - одна з колисок німецької демократії, Гамбахський замок. 1832 року тут відбулося гамбахське свято, протестний марш за демократію та об'єднану Німеччину. Його вважають початком руху за демократію в Німеччині. Над замком вперше було встановлено чорно-червоно-золотий прапор, який згодом став прапором Німеччини.

На пагорбах посеред пфальцького лісу, який межує з винним шляхом із Заходу, можна побачити не одні руїни фортеці. Більшість була побудована в часи правління тут Салічної династії та Гогенштауфенів. Найвідоміша фортеця - Тріфельс, де століттями зберігалися імператорські клейноди німецьких кайзерів і де відбував ув'язнення король Річард Левове Серце.

Певний час Пфальц належав до Баварії - з 1816 по 1956 роки. У цей період була побудована вілла Люндвіґсгеє. Це була літня резиденція баварського короля Людвіга І. Він, певно, думав собі: навіщо їздити в Тоскану, якщо під носом - Пфальц? І створив райське місце, яке нині можуть відвідати туристи.

Жителів Пфальцу вважають любителями пожити в задоволення. Тож багато цікавих пропозицій є і для туристів. Сюди належать і кулінарний похід виноградниками, і винні дегустації у подвір'ях виноробів чи винотеках. Навіть у лісі не обов'язково відмовлятися від задоволення. У численних лісових ресторанчиках можна перекусити.

Дюркгаймський ковбасний ярмарок у місті Бад Дюркгайм вважають найбільшим винним ярмарком світу, який щороку відвідують 685 тисяч людей. Своїм корінням він сягає ХІІ століття, коли в дюркгаймців з'явилася ідея пропонувати їжу паломникам, які тут проходили. Так виник середньовічний ярмарок, який колись переріс у народне свято. Назва вказує на другу слабкість жителів Пфальцу - ковбасу.

Німецькі винні ворота позначають початок або ж кінець німецького винного шляху, залежно від того, де почати ним іти. Вони розташовані в місті Швайген-Рехтенбах, прямо біля кордону з Францією. Побудовані вони були 1935 року за часів націонал-соціалізму. З ними ж пов'язаний і сам винний шлях, який вигадали для того, аби привабити туристів до регіону.

Від фортеці Фюрстенберг (Fürstenberg), що поблизу містечка Райндібах, нині залишились тільки руїни. Фортецю зведено на високому березі Рейну в 13-му столітті. Але досі вона зберегла особливий шарм. Ця фортеця повністю вписується в рейнську романтику. На башті сокіл навіть сплів гніздо. На крутих схилах піднімаються виноградники. До речі, місцеве вино можна скуштувати на замковій терасі.

На півдні Верхньої долини Середнього Рейну так звана "Мишача башта" (Mäuseturm) маркує початок романтичного Рейну. В цьому місці русло Рейну вкрай вузьке. Розташована на острові башта в часи Середньовіччя містила митницю. В 17-му сторіччі голландські художники відкрили на той час уже порожню башту як мотив для картин. Власне завдяки їм "Мишача башта" й стала символом рейнської романтики.

Свій нинішній вигляд замок Райнштайн (Rheinstein), що поблизу Трехтінґгаузена, отримав після того, як у 1823 році його придбав Фрідріх Прусський. Племінник короля Пруссії перебудував зведену в 14-му столітті фортецю на романтичний лицарський замок. Він любив розкіш, про що свідчать коштовні вікна, настінні розписи та стильні меблі. Нині замок Райнштайн містить музей, готель та ресторан.

На перший погляд Зоонек (Sooneck) виглядає як казковий замок. Насправді ж в 11-му столітті не чисті на руку війти обмивали тут награбоване. Серед іншого вони клали до власної кишені надходження від митних зборів, які вони мали б віддавати монастирю. Завітавши до замку, варто зазирнути й до шинку старих війтів.

Фортецю Пфальцґрафенштайн (Pfalzgrafenstein), якому вже понад 700 років, зведено на скелі посеред Рейну. Колись це була митниця - одна з 30 митниць між Майнцом та Кельном. На кожній з них із суден виноробів стягували побори. На таку обставину винороби свого часу навіть поскаржились Папі Римському. Нині ж тут зупиняються лише пороми, що привозять туристів.

Одна з найвідоміших рейнських фортець - це фортеця Катц з видом на скелю Лорелей. Сьогодні вона перебуває у приватній власності японців. Граф фон Катценальнбоґен велів збудували цю фортецю у 14-му столітті на противагу фортеці Петерсек. У народі обидві фортеці почали називати по-своєму: фортеця Катц (Burg Katz) та фортеця Маус (Burg Maus) - за аналогією з котом і мишею.

Напроти фортеці Катц розташована фортеця Райнфельс (Burg Rheinfels) - перша фортеця графів фон Катценельнбоґен. В Середні віки вона вважалась нездоланною. Але й нещодавно за неї безуспішно спробував поборотися праправнук останнього німецького кайзера. Він вимагав від федеральної землі Рейнланд-Пфальц віддати йому фортецю. Цей символ містечка Санкт-Ґоар і нині доступний для відвідування туристами.

Багато руїн фортець на Рейні впродовж 19-го століття були відбудовані в історичних середньовічних стилях. Але фортеці Марксбург (Marksburg) вдалося уникнути цієї долі, адже вона ніколи не була зруйнована. Жіночі покої та каплиця, лицарська зала та арсенал, винний підвал та бойові ходи - все у цій фортеці залишилося незайманим з 13-го століття. Ласкаво просимо в Середньовіччя!

За товстим муром колишньої митної фортеці Мартінсбург (Martinsburg) вся влада колись належала архієпископам Майнца. Княжий сад зараз можна відвідати всім охочим. У деяких приміщеннях розташований Рейнський музей карнавалу міста Ланштайн. Хто відвідує замок у "день відкритої пам'ятки", може під час екскурсії зазирнути до готичної зали, яка зазвичай закрита для очей громадськості.

Витончений, а не своєрідний - таким хотів бачити Фрідріх Вільгельм IV, прусський романтик на престолі, свій ідеал лицарської фортеці на Рейні. Будівництво він доручив зірковим архітекторам свого часу: Карл Фрідріх Шинкель, починаючи від 1823 року, перетворив колишні руїни фортеці Штольценфельс (Stolzenfels) на літню прусську резиденцію.

Виноградники між містами Вормс, Майнц та Бінґен розкинулися на 26 тисячах гектарів. Це найбільший виноробний регіон Німеччини. Вже у IX столітті тут ростили виноград. Не дивно, що у Рейнгессені розташований найстарший виноградник Німеччини Нірштайнер Ґльок (Niersteiner Glöck). Він існує, починаючи від 742 року. Із 136 громад цього регіону лише в п'ятьох не вирощують виноград.

Аж шість винних регіони розкинулися вздовж берегів Рейну. У тому числі й Рейнґау, що між Гохгаймом та Лорхом. Саме в цій місцевості винайшли вино з урожаю пізнього збору. Монастир Ебербах символізує помітну віху виноробної культури. Його заснували ченці з Бургундії. Вони привезли з собою і технологію виготовлення вина, чим і прославили монастир.

Після міста Бінґен Рейн заходить у крутий поворот. Звідси починається долина Середнього Рейну. Русло ріки стає дедалі вужчим та протікає через прирейнські пагорби. Виноградники - невід'ємна частина місцевості. Гірський ландшафт сягає майже самого Бонна. З його замкам та середньовічним містечкам цей регіон у 2002 році включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Це - особливий виноробний регіон. У місті Бад Дюркгайм відбувається найбільший у Німеччині винний фестиваль. Крім того, тут можна знайти найбільшу винну діжку. Перший німецький винний маршрту також проходить через федеральну землю Пфальц. 85 кілометрів - 130 виноробних містечок між Бокенгаймом і Швайґеном, що на кордоні з Францією. І щороку в Нойштадті обирають німецьку королеву вина.

Справа в пляшці! "Пузата" пляшка - фірмова особливість вина з місцевості Франконія. Разюче вирізняються й багато молодих виноробів з цього регіону. Вони відмовились від романтичних витребеньків і презентують своє вино у сучасних винотеках. Їхнє гасло - якість замість кількості. Тут вино виробляють от уже понад 1200 років, особливо в долині річки Майн.

Поблизу містечка Бремм над річкою Мозель простягнулося узгір'я Кальмонт. Найвища точка 380 метрів. На його крутих схилах розкинулись виноградники. Кут нахилу одного з них становить 68 градусів. Це найкрутіший виноградник Європи. Виноградники вздовж річок Мозель, Саар та Рувер вважаються найдавнішими в Німеччині. Заслуга римлян - вони привезли сюди виноробні традиції 2 тисячі років тому.

Розніжений сонцем третій за величиною винний регіон Німеччини розкинувся між озером Бодензее на півдні, вздовж річки Рейн до міста Маннгейм. Баден вважається найтеплішим регіоном країни. Природний вміст алкоголю у винограді в цьому регіоні найвищий, ніж у будь-якому іншому винному регіоні Німеччини. Баден - найважливіший у Німеччині виробник вина Шпетбургундер.

У цьому винному регіоні навколо Штугарта й Гайльбронна вино є, так би мовити, справжнім народним напоєм. Середній обсяг споживання на одну людину тут вдвічі вищий, ніж у решті країни. Типовим для місцевості вважається червоне вино Троллінґер.

Село Майшос оточене винними пагорбами. Долина річки Ар з 560 гектарами виноградників - один з найменших винних регіонів Німеччини. На пагорбах дозрівають здебільшого червоні сорти винограду. Від Бад Бодендорфа до Альтенара через виноградники проходить 35 кілометровий пішохідний маршрут. Подорожуючи, можна скуштувати місцевого вина, яке пропонують самі винороби. Це мотивує!

Уздовж річок Заале та Унструт простягається найпівнічніший винний регіон Німеччини. Тут марно сподіватись на щедрий урожай. Утім, винороби знають, як і за таких умов зробити напій вищого класу. Попит на вино з цього регіону - великий.

Виноробний регіон Саксонія розкинувся в Східній Німеччині. Після об'єднання країни в 1990-му році він отримав новий імпульс для розвитку. Реігон відомий передусім своїми ігристими винам, приміром, із замку Вакербарт. Це один з найстарших у Німеччині заводів шампанських вин. Щороку в останні вихідні серпня близько 25 саксонських виноробних господарств запрошують до себе на ексурсії та дегустацію.

Регіон Нае розташований між річками Мозель і Рейн. На 4 тисячах гектарах тут ростуть такі сорти винограду, як Ріслінг, Ріванер та Сільванер. Ця місцевість належить до маленьких винних регіонів. Найкраще познайомитись з регіоном можна під час піших прогулянок або на велосипеді. Відповідних маршрутів тут не бракує.

Цей винний регіон розташований на півночі від Гайдельберга. Він невеликий - лише 452 гектари. Водночас на його території - 233 різних типів ґрунту. В цьому особливість. Вина з різних місцин смакують неоднаково. Тут виробляють раритетні вина, які практично не знайти в крамницях. Аби їх покуштувати, треба завітати безпосередньо до виноробів.