Минулого тижня в Мінську відбулися треті Всебілоруські народні збори. Ці збори пройшли в радянському стилі: дві з половиною тисячі делегатів ухвалили п’ятирічний план, не обійшлося і без хвали президентові Лукашенку. Взяти участь у цій, за власними словами, «урочистій» події хотів і кандидат від соціал-демократів Александр Козулін. Після того, як колишнього ректора Білоруського державного університету було побито, затримано, а потім порушено проти нього кримінальну справу, він змінив свою думку про Всебілоруські народні збори. В інтерв'ю «Німецькій хвилі» Козулін охарактеризував їх як:

«Фарс, декорація, яка прикриває панічний страх Лукашенка перед власним народом. Тепер уже немає жодних сумнівів, що ці збори лише носять назву всенародних».

Думку про страх Лукашенківського режиму поділяє також журналіст телеканалу «1+1» Єгор Чичеринда, який разом з колегою Іллею Калюкіним та лідером «ПОРИ» Владиславом Каськівим були затримані 3 березня на україно-білоруському кордоні спецпідрозділом білоруської служби безпеки з боротьби з терроризмом. За словами Чичеринди, митники не пропускають на територію Білорусі усіх журналістів, які не мають акредитації від білоруського МЗС. Крім того:

«Влада в Мінську просто боїться всього інородного, небілоруського. Тобто, якщо в Білорусі всі журналісти вже під контролем, то іноземні ЗМІ, як вважає офіційна влада, являють собою певну небезпеку для цього інформаційного поля».

Єгор Чичеринда має досвід праці на білоруських виборах: п’ять років тому він уже висвітлював ці події як акредитований журналіст. За його прогнозом, цього разу журналістська праця буде значно небезпечнішою, а недержавні ЗМІ напередодні виборів буде просто закрито - за офіційною версією, з технічних причин.

Чи справдяться прогнози українського журналіста – покаже час. Проте очевидці, як Ілля Калюкін з «5 каналу», мали змогу на власні очі побачити теперішню ситуацію в країні щодо ЗМІ. Калюкіна теж затримали, але він з кількома колегами продовжив свою подорож до Білорусі як приватна особа, а не як журналіст. Коли в столиці мав відбутися мітинг опозиційного кандидата об'єднаних демократичних сил Білорусі Александра Мілінкевича, Ілля Калюкін спостерігав за цими подіями в Мінську перед екраном телевізора:

«Коли показали новини про «Треці Усебеларуcкі Народни Сход», де виступав Лукашенко, то сам сюжет про цей «сход» тривав близько 30 хвилин. Все було присвячено виступу Лукашенка. Півгодини говорив лише Лукашенко. Про жоден мітинг не було й слова».

Тобто, за словами журналіста, всі білоруські випуски новин зводилися, просто кажучи, до двох повідомлень - виступу Лукашенка та прогнозу погоди.

Щоправда, Ілля Калюкін повідомив «Німецькій хвилі», що останнім часом опозиційним кандидатам надаються по 30 хвилин ефіру на державному телеканалі Білорусі для передвиборної агітації. Гірша справа з опозиційними газетами:

«Їх лише два відсотки. Їх не можна майже ніде виписати, не можна купити.»

Деякі з них Лукашенко просто закриває. Наприклад, незалежну газету «Згода» президент заборонив через провокацію влади у зв’язку з надрукованими там карикатурами на пророка Мохамеда. Видання «Народная Воля» зазнала подібних утисків. Минулої п'ятниці спецслужбами було зупинено вантажівку, що доставляє надруковані екземпляри газети з російського Смоленська до Білорусі, та конфісковано весь тираж без будь-яких пояснень.

Нинішня ситуація в Білорусі нагадує лідеру «ПОРИ» Владиславу Каськіву жовтень 2004-го в Україні, а саме через масову істерику влади з арештами та обшуками. Попри те, що Каськіва було введено в реєстр терористів та визнано персоною нон-ґрата, він оптимістично дивиться в майбутнє та переконаний, що білоруси на революцію здатні:

«Я недооцінював ступінь температури політичної Білорусі. Вона набагато вища, ніж здається в Україні для політиків, а тим більше в Європі. Я думаю, що білоруське суспільство на порозі великих змін. Ця істерія й неадекватність влади щодо попередження всіляких демократичних порухів абсолютно чітко дає зрозуміти, що демократичні настрої в суспільстві загалом сильно зростають».

Білоруське суспільство, за словами Каськіва, все ще не впевнене, чи принесла «помаранчева» революція Україні якісь позитивні зміни. Білорусам доведеться самим вирішувати, чи варто виходити на вулиці з протестом проти влади.