"Ось так". Невимушеним рухом руки Еммануель Макрон підкидає у повітря пляшку з водою. Кидок є точним, пляшка обертається довкола своєї осі і знову приземляється на стіл."Bottleflip", як називається цей трюк, - "вірусний" феномен минулого року.

Переконаний європеєць Еммануель Макрон у другому турі легко переміг правопопулістку Марін Ле Пен і став наймолодшим президентом Франції. Під час своєї першої зустрічі з іншими державними лідерами йому не довелося довго шукати такого ж як сам: фото зустрічі Макрона з Трюдо спричинили фурор.

Натомість тоді, коли Австрійська народна партія своїм лідером на парламентських виборах визначила 30-річного міністра закордонних справ Себастіана Курца (Sebastian Kurz), у Німеччині перед початком своїх парламентських перегонів заговорили про те, що гонка кандидата в канцлери від Соціал-демократичної партії Німеччини Мартіна Шульца (Martin Schulz) забуксувала.

Рецепт успіху

Що мусить мати перспективна молода політична зірка, щоб у ній можна було побачити Макрона, Трюдо чи Курца? "Це ті, котрі вміють добре обходитися зі ЗМІ і задовольняють жагу за харизмою", - каже політолог Уве Юн (Uwe Jun) з Трірського університету. Без медійної уваги вони завжди залишаються у другому ряду, пояснює він. Хоча така увага не завжди є гарантією політичного успіху, вона слугує передумовою для цього. За його словами, сама молодість тут не є такою вирішальною, але вона важлива, оскільки представляє щось свіже, спрямоване на майбутнє".

Повільне просування вгору

Те, що в Німеччині дуже рідко пробиваються на політичний олімп політики, яким менше сорока, пояснюється партійними механізмами рекрутування, каже політолог. За його словами, ті, хто хочуть зробити кар'єру у великих партіях, повинні, як правило, мати сильну регіональну підтримку. "Кар'єрне просування підтримується партійною верхівкою лише тоді, коли наявні успіхи на виборах чи керівні владні посади на локальному рівні", - каже він.

Стартовим майданчиком багатьох кар'єр є німецький Бундестаг: там сидять від великих партій порівняно багато депутатів молодшого віку. Кандидати народних партій мають кращі шанси отримати мандат за місцем у партійному списку, але всередині партії просування вгору триває довше. "У менших партіях як правило це трохи легше, ніж у більших партіях", - зазначає Юн. Натомість там більша конкуренція, оскільки можливості обмежені. 

Партія вирішує…

Людям зі сторони доводиться у Німеччині порівняно важко, оскільки партії винагороджують за лояльність, що виявляється через багаторічну партійну роботу. Яскравий приклад: генеральні секретарі. Ця посада - шліфувальний камінь, який відточує політичний профіль для пізніших посад, для наступного просування вгору. Для молодих політиків залишається небагато шансів. За словами Юна, Курцу в Австрії забезпечувалося просування в середині Австрійської народної партії. У німецьких партіях такого не видно, хоча й з'являлися весь час ті, на кого покладаються сподівання, але їх стримують, зауважує Юн. "І в ХДС я не бачу, щоб Меркель когось із молодшого покоління цілеспрямовано просувала".

До цього додається брак молодої політичної парості. "Молодіжні організації партій постали перед труднощами залучення до своїх лав нових членів", - каже Юн. За його словами, нині, на відміну від минулого, молодіжні партійні організації не відіграють великої ролі.

Якщо вже говорити про стрімкий підйом на німецький політичний олімп, то часто це робиться в контексті нових партій. Наприклад, Марина Вайсбанд, яка 2011 року у віці 24 років обійняла посаду керуючого справами Партії піратів. "У юних партій шанс отримується відносно швидко, оскільки структури не настільки усталені, що відкриває простір і для невідомих політиків", - пояснює політолог Юн. Адже нова партія - це захоплююче, це впливає на виборців, що своєю чергою генерує медійну увагу. Яскравий приклад цього - Альтернатива для Німеччини, що швидко вивела на передній план досі повністю невідомих політиків.

Фенікс з попелу лібералів - Крістіан Лінднер

Якби провести в Німеччині шоу з пошуку політичної суперзірки, хто б виграв? Один такий приклад політолог Юн може назвати - це Крістіан Лінднер. Як генеральний секретар Вільної демократичної партії та депутат ландтагу землі Північний Рейн-Вестфалія він провів солідну партійну роботу і здобув успіхи на виборах. Це значною мірою пов'язано зі злетом нині покійного Ґідо Вестервелле, що молодші у ВДП змогли пройти вгору, тобто просування в середині партії було.

Так само і медійна харизма у Лінднера є, вважає політолог. Утім німецьким Макроном він все одно не стане, адже для цього його партія є надто малою. Імовірно, найвища посада, до якої може дійти Лінднер, це міністр закордонних справ, прогнозує Юн. Вище він не пройде, адже ще є Анґела Меркель, додає політолог. Сама у минулому політична зірка, що стрімко злетіла вгору, вона відсувала в тінь молодих політичних перспективних політиків навіть у зеніті їхньої кар'єри.