Вибори в Німеччині: у Європі вітають Меркель із перемогою
Аніта Грабська
25 вересня 2017 р.
На виборах до Бундестагу здобула перемогу партія Анґели Меркель. DW з'ясувала, як європейські політики відреагували на результати виборів у ФРН.
Реклама
У Німеччині в неділю, 24 вересня, відбулися вибори до парламенту країни - Бундестагу. Перемогу на них здобув блок партій Християнсько-демократичний союз та Християнсько-соціальний союз (ХДС/ХСС) на чолі з Анґелою Меркель (Angela Merkel), отримавши 33 відсотки голосів. ХДС має намір сформувати наступний уряд Німеччини, заявила Меркель. Утім, у порівнянні з виборами 2013 року ХДС втратила 7,3 відсотка голосів, ХСС - 1,2 відсотка.
Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) здобула 20,5 відсотка голосів. Це - найгірший результат для соціал-демократів за весь час після Другої світової війни. У порівнянні з виборами 2013 року соціал-демократи погіршили свій результат на 5,2 відсотка. СДПН має намір піти в опозицію. Третє місце на виборах посіла правопопулістська партія "Альтернатива для Німеччини"(АдН), вперше пройшовши до парламенту одразу з понад 13 відсотками голосів. Також у Бундестазі наступного скликання будуть представлені вільні демократи, "зелені" та ліві. Явка на виборах становила понад 76 відсотків.
Вітання для Меркель
Результати виборів викликали позитивну реакцію у Європі та світі. Президент Франції Еммануель Макрон зателефонував Анґелі Меркель, щоб висловити привітання з перемогою її партії. "Ми рішуче продовжуватимемо нашу основоположну співпрацю для Європи та наших країн", - заявив він. До вітань долучився й прем'єр-міністр Іспанії Маріано Рахой. "Сильна Німеччина у кращій Європі", - зазначив він.
Глава уряду Данії Ларс Локке Расмуссен привітав канцлерку і додав: "Нам потрібна стабільність у Європі. Я з нетерпінням очікую співпраці". Глава МЗС Італії Анджеліно Альфано, вітаючи Меркель із перемогою, додав: "Німеччина знову обрала народну партію, а не популістів. Здоровий глузд переважає". Президент Європарламенту Антоніо Таяні констатував, що Німеччина "залишається пов'язаною з європейською ідеєю. Нині ми повинні разом реформувати Європу".
Привітання надійшли і з Ізраїлю. Прем'єр-міністр країни Беньямін Нетаньяху привітав Меркель, "справжнього друга Ізраїлю", з "переобранням канцлеркою Німеччини".
Реакція на правопопулістів
До Бундестагу вперше потраплять правопопулісти з "Альтернативи для Німеччини". Єврокомісар із питань економіки П'єр Московісі назвав це "шоком", який показує сумніви, що існують у німецькому суспільстві.
Європейські правопопулісти натомість привітали АдН. Лідерка французької партії "Національний фронт" Марін Ле Пен заявила: "Браво нашим союзникам із АдН за цей історичний результат. Це новий символ пробудження європейських народів".
Генеральний секретар Австрійської партії свободи Герберт Кікль (Herbert Kickl) вважає, що європейці жадають політичних змін у зв'язку з "перерозподілом важко напрацьованих грошей платників податків на користь якихось країн-банкрутів і неймовірним потоком мігрантів до Європи у 2015 році". Голова нідерландської правопопулістської "Партії за свободу" Геерт Вілдерс привітав АдН і співголову цієї партії Фрауке Петрі.
Чому вибори у Німеччині прозвали політичним "землетрусом" (24.09.2017)
02:51
Анґела Меркель і Україна: як складалися відносини? (25.09.2017)
02:46
This browser does not support the video element.
Німецькі канцлери: від Аденауера до Меркель
У Німеччині з 1949 року було сім федеральних канцлерів та одна канцлерка. Хто ці сім попередників Анґели Меркель? Огляд про канцлерів та їхню діяльність.
Фото: picture-alliance/dpa
Конрад Аденауер (ХДС), 1949 - 1963
Конрад Аденауер був першим німецьким федеральним канцлером. За часів його керівництва ще молода Федеративна Республіка стала суверенною державою, у зовнішній політиці він був чіткої прозахідної орієнтації. Урядовий стиль Аденауера вважали авторитарним. За походженням він був з Рейнського регіону і тому добився того, щоб Бонн став столицею.
Фото: picture alliance/Kurt Rohwedder
Людвіґ Ергард (ХДС), 1963 - 1966
У 1963 році ХДС змусила вже 87-річного Аденауера до відставки та зробила його наступником Людвіґа Ергарда. Ергард зажив популярності як міністр економіки, пропагуючи соціальну ринкову економіку, і став "батьком" західнонімецького економічного дива. Його лише зрідка можна було бачити без сигари. Щодня він викурював близько 15 штук. 1966 року Ергард пішов у відставку з канцлерської посади.
Фото: picture-alliance/dpa
Курт Ґеорґ Кізинґер (ХДС), 1966 - 1969
Курт Ґеорґ Кізинґер сформував першу велику коаліцію Німеччини із ХДС та СДПН, якій вдалося надати поштовх кволій економіці. Ухвалення законів про надзвичайний стан, які надавали владі у випадку кризи надзвичайних повноважень, змусило молодь вийти на акції протесту. Так народився студентський рух. Кізінґер був суперечливою постаттю через його націонал-соціалістичне минуле.
Фото: picture-alliance/dpa
Віллі Брандт (СДПН), 1969 - 1974
Суспільні перетворення принесли зміни у політиці: Віллі Брандт став першим соціал-демократом на посаді канцлера ФРН. Ставши на коліна перед меморіалом у колишньому варшавському гетто і попросивши вибачення за жорстокості нацизму, він зробив великий жест примирення. Йому вдалося зняти напругу в відносинах між країнами західної та східної Європи, за що він здобув 1971 року Нобелівську премію миру.
Фото: picture-alliance/dpa
Гельмут Шмідт (СДПН), 1974 - 1982
Гельмут Шмідт обійняв посаду канцлера після відставки однопартійця Віллі Брандта. Його правління супроводжували нафтова криза, інфляція та економічний застій. Шмідт був тверезим та ефективним керівником. Терору лівих екстремістів з так званої Фракції Червоної Армії (RAF) не дозволив диктувати – відмовився виконати вимоги терористів. Шмідта скинули шляхом вотуму недовіри.
Фото: picture-alliance/dpa
Гельмут Коль (ХДС), 1982 - 1998
Його правління тривало рекордно довго - 16 років. Гельмута Коля якийсь час вважали майстром політичної "відсидки" - обережний, не схильний до помилок, але і без особливої снаги до реформ. Однак саме на ньому лежить історична заслуга - возз'єднання Німеччини та структурна відбудова колишньої НДР. Коль був не лише "канцлером німецької єдності", а й великим поборником об'єднаної Європи.
Фото: picture-alliance/augenklick/J. Fromme
Ґергард Шредер (СДПН), 1998 - 2005
Після чотирьох періодів правління Коля прийшли мінливі настрої. Ґергард Шредер став канцлером першого "червоно-зеленого" уряду. За часів його канцлерства Бундесвер уперше взяв участь у військових операціях НАТО, зокрема в Афганістані. Розпочата ним перебудова системи соцзабезпечення призвела до напруженості усередині партії, багато людей вийшли на вулиці, протестуючи проти скорочення соцвиплат.
Фото: picture-alliance/dpa
Анґела Меркель (ХДС), з 2005-го
Анґела Меркель стала у 2005 році першою канцлеркою. Одним з її найбільших випробувань є нинішня фінансова та економічна криза. Меркель уособлює прагматичний стиль керування. Так, після аварії реактора на Фукусімі вона взяла курс на відмову від атомної енергетики, хоча перед цим була проти. Невід'ємною частиною образу канцлерки є її піджаки усіх можливих кольорів і відтінків.