Упродовж останніх 15 років європейці радше розчаровувалися у президентах США. Це стосується як республіканця Джорджа Буша, так і демократа Барака Обами. Каденція Буша відзначилася палкими дискусіями довкола війни в Іраку та боротьбою з тероризмом. Буш розділяв європейців на тих, хто підтримує його жорсткий курс, і тих, хто його відкидає. У самій Європі через це також відбувся глибокий розкол.

Коли демократа Барака Обаму у 2009 році обрали на президентську посаду, багато європейців сподівалися на новий початок для трансатлантичних відносин. Коли його нова держсекретар Гілларі Клінтон уперше прибула до Брюсселя, її захоплено вітали. Здавалося, що "льодовиковий період" у відносинах США та ЄС добіг кінця. Однак загалом говорити про нове зближення Брюсселя та Вашингтона не доводиться. Обама мало цікавився Європою і демонстрував це. Передусім він займався Азією.

Білий дім має знову звернути увагу на Європу

У Європі та в США нині знову ожили сподівання на відновлення тісного трансатлантичного партнерства. "За нового президента Європа повинна займати перше місце у списку пріоритетів, адже у цьому випадку йдеться про найважливіший стратегічний альянс, який мають США", - зазначила в розмові з DW Еріка Ченовет, експертка з міжнародної політики безпеки Денверського університету. За її словами, новий президент США повинен знову "розвернутися до Європи" більше, ніж це мало місце від початку 1990-тих років.

Джеймс Джей Карафано, експерт з національної безпеки у консервативному фонді "Спадщина" (The Heritage Foundation), радить наступному господарю Білого дому зайнятися питаннями миру і безпеки в Європі. І тому, й іншому, на думку експерта, загрожує Росія. "Найважливішим питанням американської політики безпеки буде зовнішня політика Росії стосовно Європи", - вважає Карафано. На його думку, США мають знову більше робити для "об'єднаного НАТО, який концентрується на своїй основній задачі - тобто захисті трансатлантичної спільноти".

Зміни незалежно від переможця

Незалежно від того, хто переможе на виборах у США, європейці повинні налаштуватися на деякі зміни, вважає Яніс Еммануїлідіс із брюссельського Центру європейської політики. Якщо переможе Трамп, зміниться "багато що, адже його позиція радикально відрізняється від позицій попередніх американських президентів та попередніх адміністрацій разом узятих".

Однак і у випадку перемоги Клінтон змін варто очікувати, "адже вона керуватиме глибоко розколотою країною". Через це Клінтон відчуватиме тиск, який відіб'ється і на зовнішній політиці, прогнозує експерт.

Роланд Фройденштайн із брюссельського Центру Мартенса, близького до християнських демократів, також застерігає від ілюзій, мовляв "за Клінтон усе залишиться більш-менш по-старому" - навіть якщо за Трампа змін було би більше. "Злість на істеблішмент, яку уособлюють Трамп, а також Сандерс, це фактор, з яким і Гілларі Клінтон змушена буде рахуватися. Це стосується і економічної, і торговельної, і зовнішньої політики", - зазначає експерт.

TTIP? Можливо, через рік

Що стосується політики безпеки - наприклад, по відношенню до Росії або Сирії - за словами Еммануїлідіса, Клінтон все ж таки забезпечуватиме певну тяглість. Однак вона вимагатиме від європейців узяти на себе "більше відповідальності" у питаннях зовнішньої, безпекової та оборонної політики, зазначає експерт.

Натомість за умови перемоги Трампа варто очікувати "радикальних змін", вважає Еммануїлідіс. На його думку, у трансатлантичних відносинах стане "ще складніше прийти до спільного знаменника". А на думку Фройденштайна, "за Трампа зовнішня політика США буде перш за все непередбачуваною".

На прикладі зони вільної торгівлі між ЄС та Канадою можна було побачити, що проблеми виникають радше на європейському боці. Подібною ситуація може бути і з угодою про зону вільної торгівлі між ЄС та США (TTIP). Що ж стосується американського боку, то за президентства Клінтон США будуть зацікавлені в угоді, що уможливить її підписання після певної паузи - "можливо, через рік", вважає Еммануїлідіс.

Обмежений вибір партнера

Обидва експерти вбачають певні паралелі між Трампом і євроскептичними, авторитарними та ксенофобськими рухами в Європі. Це "злість на еліти, страх перед глобалізацією та нове відкриття політики ідентичності", підсумовує Роланд Фройденштайн. При цьому експерт прогнозує: "Маятник колись знову хитнеться в інший бік, коли стане зрозуміло, що популістські рухи породжують лише хаос".

Але чи варто очікувати трансатлантичного ренесансу після років прохолодних відносин? За президентства Трампа обом експертам важко це уявити. Та й за умови перемоги Клінтон тісна співпраця Вашингтона і Брюсселя, яка мала місце ще за президентства її чоловіка, не є чимось само собою зрозумілим, додають аналітики. Однак "Клінтон знає, і в Європі це також знають, що США та Європа потребують одне одного в часи, коли панує така невизначеність", додає Еммануїлідіс. Адже врешті-решт таких сильних партнерів, які виступають на твоєму боці, не так вже й багато, зазначає експерт.