Навряд чи суспільний клімат у Німеччині був колись настільки напруженим, як у період після літа 2015. Політика канцлерки Анґели Меркель щодо біженців і стан внутрішньої безпеки додали німцям клопотів і підвищили градус емоцій. Партії ж уже давно охопила лихоманка передвиборної боротьби. Судячи з усього, до майбутнього парламенту пройдуть шість партій. Такого ще ніколи не було. Можливою є коаліція між християнськими демократами та Зеленими. Правопопулісти з "Альтернативи для Німеччини" (АдН), імовірно, вперше потраплять до законодавчого органу.

ХДС/ХСС: розколоті, як ніколи

Партії чинної коаліції - Християнсько-демократичний союз (ХДС) Анґели Меркель та сестринська ХСС (Християнсько-соціальний союз) - переживають прямий конфлікт щодо політики біженців. Крилатій фразі канцлерки "Ми впораємося" баварська ХСС протиставляє свій слоган: "Ми змінимо". Це фундаментальна ідеологічна суперечка. Ще не зрозуміло, чи балотуватиметься Анґела Меркель на четвертий термін. Їй знадобиться підтримка ХСС, що виступає за впровадження верхньої межі на прийом біженців на рівні 200 тисяч людей на рік. Меркель проти цього. Тим часом кожен другий німець виступає проти того, щоб Меркель очолила німецький уряд вчетверте.

Опитування демонструють підтримку ХДС/ХСС на рівні приблизно 32-35 відсотків. Це низькі показники, якщо дивитися на історію партії, хоча й достатні для того, аби створити правлячу коаліцією з однією з інших партій. Вирішальне питання: хто ж очолить ХДС, якщо Меркель не висуватиме своєї кандидатури? Вольфґанґ Шойбле, який користується авторитетом і повагою, надто старий (йому 74 роки) і має підірване здоров'я. А більше на прикметі нікого й немає, хто міг би стати наступником Меркель.

СДПН: наскільки малою може бути велика партія?

Ще більші складнощі у соціал-демократів (Соціал-демократичної партії Німеччини, СДПН). Вони все більше втрачають імідж універсальної партії. Лише від 20 до 23 відсотків виборців готові віддати свої голоси за політсилу Віллі Брандта, Гельмута Шмідта та Ґергарда Шредера, а в деяких регіонах і того менше.

Як менший партнер по коаліції, вони рідко могли визначати політичні пріоритети, а коли їм це вдавалося, то це мало хто помічав (запровадження мінімальної зарплатні, пенсія з 63 років, введення квоти для жінок у топ-менеджменті компаній). Проблем додає і керівництво партії. Франк-Вальтер Штайнмаєр, чинний міністр закордонних справ і найпопулярніший соціал-демократ (із підтримкою в 44 відсотки), більше не хоче ставати партійним кандидатом на посаду канцлера. Він уже програвав вибори Меркель у 2009 році.

Бачити ж кандидатом від СДПН на посаду канцлера голову партії Зіґмара Ґабріеля хочуть лише 17 відсотків німців. Але до нього, напевно, все зведеться. У будь-якому разі, він уже заграє із роллю претендента. "У те, що Анґела Меркель стане канцлеркою, - заявив він нещодавно, - у 2004 році ніхто не вірив". Проте перспективи соціал-демократів не такі райдужні. Роль молодшого партнера в наступній коаліції з ХДС/ХСС ще більше розмиватиме СДПН, на роль старшого партнера партія не тягне, а варіант коаліції з Лівими та Зеленими - надто суперечливий.

АдН: брудна боротьба на чолі та перемоги на виборах

Зовсім інша ситуація з "Альтернативою для Німеччини": вже протягом року вона мобілізує значною мірою тих, хто не ходив на вибори. Дві третини її виборців у землі Мекленбург-Передня Померанія під час голосування 2011 року залишилися вдома. Нині АдН сприяє збільшенню явки на виборах. А тема біженців за рік перетворила її на доволі велику партію. В тому числі, і такі пропозиції, як ініціатива лідерки АдН Фрауке Петрі виселяти біженців, яким відмовили у притулку, на острови за межами Європи під мандатом ООН. Такий собі сучасний варіант наполеонівської Святої Єлени для іммігрантів.

У 2017 році АдН може стати третьою партією за кількістю мандатів у Бундестазі. Соціологи дають їй наразі до 15 відсотків. Передусім, їй симпатизують самозайняті особи зі Східної Німеччини. Соціолог Манфред Ґюлльнер із центру Forsa називає їх "радикалізованим середнім класом". Найбільше впадає у вічі те, що виборців мало цікавить перманентна боротьба за владу в партійній верхівці. Для них найголовнішим є тотальний протест проти політики Берліна.

"Союз-90 / Зелені": у безвиході успіху

Найбільший острах Зелених нині - щоби не поставало питання коаліції. Ліве крило партії виступає за союз із СДПН та Лівими, частина ж реалістів - поки не афішуючи цього - за політичну прем'єру: коаліцію з ХДС/ХСС. У політиці щодо біженців Зелені довели, що є союзниками Меркель. Про коаліцію з цих політсил активно заговорили у 2011 році, коли Вінфрід Кречманн став першим "зеленим" прем'єр-міністром землі Баден-Вюртемберг - вотчини ХДС. Кречманн, популярність якого можна порівняти з популярністю Йошки Фішера в його найкращі часи, дозволила Зеленим завоювати прихильність консервативних виборців. Однак коаліція між цими двома політсилами була би все-таки проблематичною. Адже ідеології ХСС і Зелених розходяться майже з усіх політичних питань. Опитування дають Зеленим результат близько 12 відсотків.

Ліві: згасаючий потенціал на Сході

Нині, через 26 років після об'єднання Німеччини, Ліві все ще залишаються партією Сходу. АдН також переважно збирають голоси у так званих нових федеральних землях - тож ці дві політсили конкурують на одному електоральному полі. Під час останніх земельних виборів на Сході десятки тисяч прихильників Лівих проголосували за АдН.

Навіть соціологічно Ліва партія конкурує з правопопулістами: обидві політичні сили позиціонують себе як представники інтересів найменш забезпечених верств населення. Саме тому Ліві прагнуть створити ліву коаліцію: передусім для того, аби підвищити податки для багатих. Соціологічні опитування прогнозують їм на виборах 2017 року тверді дев'ять відсотків.

ВДП: новий старт після відпочинку

Ліберальна Вільна демократична партія (ВДП) - після вильоту з Бундестагу в 2013 році, а також з більшості земельних парламентів протягом останніх п'яти років, - здається, знову приходять до тями. Після смерті відомих у світі політиків - колишніх лідерів ВДП - Ганса-Дітріха Ґеншера та Ґідо Вестервелле (обидва були міністрами закордонних справ) і завершення політичної кар'єри багатьох топ-лібералів попереднього покоління, ВДП мусить знайти нові кадри.

Всі надії покладаються на 36-річного Крістіана Лінднера, який з 2013 року очолює політсилу. Колишня "партія зниження податків" вже не так педалює тему послаблення податкового тиску на громадян у своїй програмі. Головне не обмежуватися старою програмою - так звучить нинішнє гасло. Проходження п'ятивідсоткового бар'єру у вересні 2017 року видається забезпеченим, принаймні нині.