24 червня у Туреччині пройдуть позачергові президентські та парламентські вибори. Згідно з опитуваннями, 45-55 відсотків турків готові знову віддати свій голос за чинного президента Реджепа Таїпа Ердогана. Однак у реальності цих обіцяних голосів він може недорахуватися. Керівник інституту соціологічних досліджень SONAR Хакан Байракчі каже, що завдяки політиці влади у країні панує атмосфера страху. 10 відсотків опитаних відмовились відповідати на питання про свої виборчі уподобання і, як підозрює Байракчі, реальні цифри під час голосування сильно відрізнятимуться від тих, які подають соціологічні служби, спираючись на не конче щирі відповіді громадян під час опитувань.

Після конституційної реформи 2017 року, підтриманої турками на референдумі з незначною перевагою, громадяни голосують двома бюлетенями: один подається за кандидатуру президента, а другим обирають парламентську партію. Для Ердогана, який останні 16 років виходив переможцем усіх виборів, цьогорічне голосування стане, вочевидь, найважчим випробуванням у його політичній кар'єрі. Те ж стосується і його Партії справедливості та розвитку (AKP), яка починаючи з 2002 року просуває в країні ісламсько-консервативний курс.

Системні проблеми даються взнаки

Керівник іншого інституту соцдосліджень - Metropoll - Езер Сенджар уже чверть століття відстежує політичну кар'єру Ердогана. Ще ніколи раніше його передвиборча кампанія не виглядала так кепсько, як нині, каже дослідник. Не він задає тон порядку денному, та й пропозицій розвитку країни з його боку катма. Виступи чиного президента демонструють сірість і слабкість, каже Сенджар. "Ще ніколи він не припускався у своїх виступах такої кількості помилок, як тепер", - каже соціолог і додає, що навіть не упевнений, чи вдасться Ердогану втримати владу.

Ствердження Ердогана як найвпливовішої фігури турецької політики відбулося не відразу, але цьому дуже сприяв економічний підйом Туреччини за його влади. У середньому річні доходи громадян за останні 15 років зросли у перерахунку з 3500 американських доларів до 10 тисяч, в країні відбувся справжній будівельний бум.

Але сьогоднішній стан економіки залишає бажати кращого. Після невдалої спроби путчу у липні 2016-го та запровадженого відтак надзвичайного стану, турецька ліра втратила третину своєї вартості. Нові закордонні інвестиції практично припинились. Довіра міжнародних ринків до країни похитнулася. 

Ердоган, який з релігійних ісламських міркувань виступає проти стягнення відсотків за кредитами, усе ж мусив "проковтнути" минулого тижня рішення Центробанку про підвищення ставки рефінансування до 17,75 відсотка. За цим показником Туреччина зараз четверта у світі після Аргентини, Венесуели та Ірану. "Уперше за 16 років Ердоганові не щастить. Йому не вдається приборкати економіку. Проблеми у системі освіти та охороні здоров'я теж стають дедалі помітнішими", - каже Сенджар і зауважує, що пересічні турки сповна відчувають на собі ці негативні тенденції. Тож і на передвиборчих заходах Ердогана жодної ейфорії.

Попутний вітер у вітрила опозиції

Політична дослідниця Гюльфем Сайдан Санвер погоджується з тим, що імідж Ердогана погіршився, йому дедалі важче просувати власні ідеї, а виступи дедалі частіше скидаються на "шоу однієї людини". А от кандидат у президенти від опозиційної Республіканської народної партії (CHP) Мухаррем Індже намагається скористатися шансом, який з'явився в опозиції. Згідно із соцопитуваннями, його рейтинг зараз перебуває приблизно на рівні 30 відсотків. Турецька опозиція уперше за довгий час відчуває попутний вітер у вітрилах, хоча "Ердоган і надалі намагається грати на страхах правоконсервативних виборців", каже Санвер. Саме тому Ердоган останніми днями звертається до теми операції проти Робітничої партії Курдистану (PKK) в Іраку, сподіваючись переконати настрашених можливістю зміни влади підтримати його на виборах.

Кінець системі правління всесильного президента?

Останні соцопитування вказують на те, що Ердоган може вийти переможцем другого туру президентських виборів. А от так званий "республіканський альянс" із партією Ердогана може програти опозиції більшість у парламенті, на яку досі спирався президент. За оцінками експертів, це б означало і крах системи всесильного президента, яку опозиція вважає диктаторською. "У такому разі на Ердогана чекають непрості часи. Він не зможе бути ефективним на посаді президента і йому доведеться рахуватися із парламентом", - прогнозує Санвер.