Цікавитися політикою у Росії – знову в моді, а з грудня 2011 року це стало абсолютним фактом. Однак більшість людей, які відкрили для себе політику, не читають програми кандидатів у президенти та не поспішають дискутувати про те, якою повинна бути податкова, судова чи пенсійна система в країні. Брати участь у політичному житті країни чи спостерігати за ним збоку стало модно частково з тієї причини, що це – смішно.

Сатира як «прикол»

Відеоролики і публікації в соціальних мережах на політичні теми, наприклад, «Суд на Путіним» чи обіцянки нинішнього прем'єра вирішити національне питання, назбирують мільйони переглядів. Сюди належать і карикатури на кандидата в президенти: Володимир Путін у ролі Наполеона, Пушкіна, невідомої старенької – цей список можна продовжити фактично до безкінечності.

Нестримну хвилю народного креативу підтримують професіонали: великою популярністю користується сатирико-поетичний проект «Громадянин поет». У відомому московському Театрі.doc відбулася прем'єра фарсу «БерлусПутин» про те, що трапилося б, коли Путіну пересадили половину мозку Берлусконі. Ще один приклад: артистки-акціоністки з феміністичної панк-групи Pussy Riot спершу заспівали на Лобному місці пісню «Бунт у Россій», а згодом у храмі Христа Спасителя - «Богородиця, Путіна прожени».

Нові форми політичного протесту

Мирні протести людей, не згодних з результатами виборів до Державної думи, стали каталізатором появи нових форм політичної активності, приміром, «наномітинг» у Барнаулі. Тоді замість людей на вулицях з гаслами стояли іграшки й ляльки. «Позитивним у цій ситуації є те, що гумор такої акції знімає акцент озлоблення. Це не «Путін, лижі, Магадан» і не «Банду Путіна під суд». Ні, він має всі ознаки громадянського протесту, але іншої інтелектуальної якості», - зауважив у інтерв'ю DW відомий сатирик Віктор Шендерович.

Варто зауважити, що гумористична хвиля з Росії швидко докотилася і до Німеччини. Так, на початку грудня суспільно-правовий канал ZDF показав уїдливу пародію на парламентські вибори в Росії, назвав Путіна «розводилом», а під час карнавалу в Німеччині минулого тижня однією із помітних тем стала політика в Росії. Навіть російська державна агенція новин «РИА» опублікувала комікси з біографіями кандидатів у президенти. Прихильники Путіна намагаються відповідати креативом на креатив: відеоролики в інтернеті розповідають про сценарії краху Росії без Путіна.

«Дві різні мови»

При цьому прихильники та противники Путіна користуються зовсім різними гумористичними кодами, стверджує Шендерович. Це легко простежити на прикладі гасел «антипутінців»: «Ми знаємо, що ти хочеш третій раз, але в нас болить голова» і нещодавньої відповіді його прихильників: «Три рази для мужика нормально». «На Болотній та вулиці Сахарова проявилася творчість людей: скільки там було дотепного та іронічного! Порівняйте це з абсолютною серйозністю плакатів на Поклонній горі, - каже сатирик. - На мій професійний смак, перший жарт «про третій раз» насправді смішний, а у відповіді на нього немає нічого, окрім низькопробності».

Чи можна вважати, що сьогоднішнй прем'єр і кандидат у президенти Володимир Путін сам дає приводи для переведення політичної дискусії в сатиричне русло, коли називає своїх опонентів «бандерлогами», а їхні символи – «контрацептивами»? Віктор Шендерович вважає, що ні. «Навіть некомфортно пояснювати, чим жарт про третій раз і головний біль відрізняється від звичайної образи про «бандерлогів». Я думаю, що він просто розслабився, і з нього вилазить «казарма», яка в ньому сидить під красивими піджаками», - зауважив сатирик.

Гумор заміняє політичну активність

Незважаючи на прийдешній день голосування, зберігається ситуація, за якої справжня політична активність замінюється гумористичною. «Але проблема в тому, що в політики та сатири – різний інструментарій. Політики нині, на мою думку, абсолютно очевидно відстають і не можуть акумулювати енергію знизу», - вважає Шендерович.

Чи означає це те, що після виборів творча хвиля ослабне? «Ні, я думаю, що пасту в тюбик назад не загнати. Ця енергія не може зникнути просто так. Та все ж, жарти жартами, креатив креативом, однак він не замінить політичної консолідації. А з цим поки що проблеми», - визнав Віктор Шендерович.

Автор: Михайло Бушуєв / Христина Бондарєва
Редактор: Христина Ніколайчук