Газета ДРЕЗДНЕР НОЙЄСТЕ НАХРІХТЕН, зокрема, пише:

І реструктуризація бундесверу, і виведення американських військ підкоряються одному правилу – краще менше, але краще. Адже холодна війна вже скінчилася... За танковою логікою слідує антитерористична стратегія. Тому німецька опора американських військ стала після започаткованого скорочення навіть більш стабільною. Таким чином трансатлантичні відносини є вирішальним моментом у партнерстві в галузі безпеки. І це, незважаючи на фундаментальні конфлікти навколо іракської війни. При цьому США відмовилися від демонстративного коливання між ”старою” і ”новою” Європою. Суто по-партнерськи вони проінформували Берлін про свої нові плани. Це зміцнює дружбу на користь обопільним інтересам, - зазначає ДРЕЗДНЕР НОЙЄСТЕ НАХРІХТЕН.

Газета ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ звертає увагу на економічні наслідки, які матиме виведення американських військ для Німеччини:

Виведенню американських військ, так само, як реформі німецької армії, немає альтернативи. З кінця холодної війни немає більше причини утримувати в Центральній Європі величезні танкові підрозділи. Однак можна зрозуміти й розчарування населення на півдні Німеччини, де розміщено військові бази США. Тисячі людей втратять роботу. А надії на створення нових робочих місць у цих структурно слабо розвинутих регіонах, практично немає. Виведення військ нині болючіше озивається серед населення, бо, на відміну від ситуації десять років тому, держава більше не взмозі компенсувати ці втрати. Саме тому так голосно лунає обурення з приводу рішення американців. Воно дає можливість відчути, наскільки великим буде протест проти закриття німецьких казарм наприкінці осені, – застерігає ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Тему продовжує німецька газета БІЛЬД:

У багатьох містечках Німеччини панує сум через те, що США збираються вивести з Німеччини більшу частину своїх військ. Сумують навіть у тих місцях, де ще рік тому не могли вгамуватися протести проти іракської війни під гаслами ”Ami, go home!" У рішення американського уряду є три причини. Холодна війна вже давно скінчилася, американцям більше не потрібні в Європі танкові дивізії. Частина мобільних військ вирушає до Східної Європи. Там їх зустрічають відкритими обіймами, і звідти недалеко до Близького Сходу... Крім того, однією з причин цього рішення є антиамериканізм. Ще один розділ історії доходить свого кінця. Американці Європу врятували, захистили і своєю атомною стратегію запобігли новій війні. Коли союзники підуть, люди, що звикли мислити, відчують, наскільки цінними вони були – як захисники, як фактор стабільності, як міст через Атлантику. Ми повинні принаймні гукнути їм – ”Спасибі”, - пише газета БІЛЬД.

До іншої теми. Увагу німецької преси привернув референдум у Венесуелі щодо подальшого перебування на посаді президента країни Уго Чавеса. Чинний президент виграв референдум і залишився в своєму кріслі. Газета КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙГЕР з цього приводу пише:

Після референдуму у Венесуелі є один великий переможець – народ. Попри власні традиції, венесуельці показали себе прекрасними демократами. Тільки політики знову не підтримали свій народ. Глибоко розколотій країні референдум повинен був би принести нарешті завершення конфронтації між "чавістами" та "античавістами". Але вийшло зовсім не так. Уряд та опозиція призвели до економічної руйнації цієї потенціально найбагатшої країни Латинської Америки. Чавес не хоче усвідомлювати, що опозицією вже давно керують не лише реакційні олігархи. Якщо він хоче досидіти в своєму кріслі до кінця президентського строку 2007 року, то повинен відмовитися від ненависті, яка відвернула від нього так багато венесуельців, - констатує КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦЕЙГЕР.

Тему продовжує газета ТАЦ:

Венесуела прийняла рішення – президент Уго Чавес може й далі керувати країною. Однак недоліки Чавеса – культ особи, нездатність створювати союзи, поляризація – залишаються. Втім, ухвалена за його ініціативи Конституція – це Конституція демократичної держави, а не диктатури, про яку весь час кричить опозиція у Венесуелі. Якщо Чавес і далі дотримуватиметься цієї Конституції і матиме за собою більшість населення, тоді він і може, і повинен управляти країною й далі, якою б незносною не була ця думка для опозиції. Чавес зовсім не мессія, і наскільки тривалими будуть його реформи, покаже час. Але він є обраним президентом Венесуели, чиї повноваження щойно так виразно підтримало населення країни. Якщо опозиція це нарешті усвідомить, це було б добре для неї, - стверджує ТАЦ.

Огляд німецької преси підготувала Марія Копиленко