Висококваліфікована, мотивована, досвідчена - якщо людина, приїжджаючи до ФРН, володіє цими характеристиками, вона має хороші шанси на німецькому ринку праці. Проте так було далеко не завжди - через обмеження на визнання професійної кваліфікації. Вони стосувалися зокрема людей, які отримали освіту у країнах, які не є членами Євросоюзу. Так, кваліфікація лікарів з Лесото або медпрацівників з України, як правило, не визнавалася у Німеччині. Це було однією з причин того, чому, приміром, іранські лікарі часто працювали таксистами у ФРН.

Право на іспит

Ситуація змінилася після ухвалення Федерального закону про визначення кваліфікації. Від 1 квітня 2012 року люди, що переїздять до Німеччини, мають право на перевірку еквівалентності їхньої професійної підготовки, отриманої за кордоном. У випадку позитивного результату вони отримують право працювати за своєю професією і в Німеччині. Якщо ж навички мігрантів не відповідають прийнятим у ФРН стандартам, вони можуть підвищити кваліфікацію.

За рік цим правом встигли скористатися близько 30 тисяч осіб, із яких понад вісім тисяч - лікарі. Після перевірки близько половини з них отримали дозвіл займатися своєю професією в Німеччині. "Визначальною тепер є не країна походження, а набута кваліфікація", - пояснює Ева Мюллер, наукова співробітниця Вищої школи Федерального агентства праці у Маннгаймі.

Довгий шлях до визнання

Проте аби отримати визнання своєї кваліфікації, претендентам потрібно пройти довгий шлях. Вони мають надати завірені документи з країни походження та підготувати їхній переклад. Проте найбільше проблем виникає із пошуком професії у Німеччині, яка відповідає тим чи іншим кваліфікаціям. Допомогу у цій непростій справі можна знайти на "Гарячій лінії з визнання іноземних професійних кваліфікацій" у Федеральному відомстві з питань міграції і біженців."Освіта в усьому світі дуже відрізняється", - пояснює Ервін Шиндлер, уповноважений керівник "Гарячої лінії", тож часом знайти німецьку професію, яка би відповідала тій чи іншій кваліфікації, досить важко.

Процес визнання освіти в Німеччині чітко визначений, проте складний. Адже компетенція у визнанні певних професій, таких як лікарі, вихователі або соціальні педагоги, належить німецьким федеральним землям. При цьому лише п'ять із них ухвалили земельні закони про визнання освіти. Пошукачам, кваліфікація яких має бути визнана в інших федеральних землях, не залишається нічого іншого, як чекати, доки й у них ухвалять відповідний закон.

Тож навіть через рік після того, як Федеральний закон про визначення кваліфікації набув чинності, для надолуження ще залишається багато. Окрім того, не варто забувати, що у ФРН існують аналоги далеко не всіх професій. "Прикладом міг би слугувати майстер з Кург-фу з Китаю", - каже Ервін Шиндлер. Навіть якщо він буде висовокваліфікованим, мотивованим та досвідченим, його професія, на жаль, найближчим часом не зможе бути визнана у Німеччині.