Розведення сил у Золотому: реакції німецьких політиків
Максим Сидоржевський
31 жовтня 2019 р.
Поступки, на які йде українська влада, активізували мирний процес на Донбасі, констатують німецькі політики. Утім, залишаються також і ризики для Києва.
Реклама
Активізація мирного процесу на Сході України за президентства Володимира Зеленського вимагатиме від Росії також вжиття конкретних кроків для мирного врегулювання у регіоні. Таку думку у середу, 30 жовтня, висловив депутат Бундестагу від партії канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel) Християнсько-демократичний союз, експерт ХДС з зовнішньої політики Родеріх Кізеветтер (Roderich Kiesewetter), коментуючи початок процесу розведення сил і засобів у Золотому Луганської області.
Поступки Києва
"Поступки, на які пішов президент Зеленський, вперше за три роки призвели до зрушень у цьому конфлікті, який затягнувся, і поставили таким чином великий виклик перед Росією", - зауважив Кізеветтер у коментарі DW, додавши, що тепер "для Путіна буде складно уникати конструктивних кроків".
Він нагадує, що самі мінські домовленості містять поступки для окремих районів Донецької і Луганської областей, на які Київ погодився. На переконання політика, Україна повинна відчувати себе зобов'язаною це виконувати. "Санкційна політика Заходу була б не виправдана, якби Україна зараз у цьому процесі зволікала і тим самим також відтягувала б на роки процес реформ всередині країни, та якби конфлікт на Сході при цьому поступово не розв'язували", - впевнений Кізеветтер.
Водночас політик вбачає також і ризики, пов'язані з тим, що Росія може будь-якої миті зірвати процес реінтеграції на Донбасі, здійснюючи фактично безперервне постачання військової допомоги сепаратистам у непідконтрольних Києву районах Сходу України. Кізеветтер також наголошує на важливості полегшення доставки гуманітарної допомоги - це, за його словами, було б "центральним кроком до примирення роз'єднаного нанесення Донбасу".
Дорога життя: як люди перетинають лінію фронту у Станиці Луганській
Щоб потрапити з "ЛНР" у Станицю Луганську тисячі людей щодня долають зруйнований міст. Нещодавнє розведення сил дало їм надію на полегшення. Найдраматичніші моменти з життя найбільш проблемного КПВВ - у фотодобірці DW.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Міст через лінію фронту
Міст через Сіверський Донець у Станиці Луганській підірвали під час боїв у 2015 році. Президент Володимир Зеленський, який 7 липня разом із главою Європейської Ради Дональдом Туском відвідав КПВВ, пообіцяв якнайшвидше його відновити. Проте для цього сепаратисти мають демонтувати свої укріплення. А в "ЛНР" вже заявили, що односторонні дії з ремонту мосту зірвуть розведення сторін.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Кордон, створений війною
КПВВ "Станиця Луганська" - єдиний у Луганській області та один із п’яти функціонуючих на Донбасі. Щодня лінію розмежування тут перетинають в середньому 5-6 тисяч людей. Пішки. Більшість з них повертається того ж дня. Вони ідуть на підконтрольну уряду територію, щоб отримати пенсію, зробити покупки або відвідати рідних, які живуть на іншому боці лінії фронту.
Фото: DW/M. Berdnyk
Вимушено зареєстровані переселенці
Багато людей на КПВВ офіційно є переселенцями. Втім, більшість з них досі мешкає на території "ЛНР". Фіктивний статус біженців їм потрібен, щоб отримувати пенсії та соціальні виплати на підконтрольній уряду території. Аби не втратити статус переселенця, вони мають раз на два місяці перетинати лінію розмежування. Президент Володимир Зеленський запропонував збільшити цей термін до одного року.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Найбільш вразливі
На КПВВ дуже багато людей в інвалідних візках. Зазвичай на вулицях українських міст, не пристосованих для людей з особливими потребами, їх не побачиш. Проте тут правила одні для всіх: мешканці окупованих територій, які мають інвалідність, так само повинні періодично перетинати лінію фронту, щоб підтвердити фіктивний статус переселенця і отримати пенсію.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Вбивча спека
Люди у чергах потерпають від шаленої спеки. Медики розповідають, що у літні дні на КПВВ "Станиця Луганська" десятки цивільних зазнають теплових ударів. Трапляються і смертельні випадки. 22 червня від інсульту тут помер літній чоловік, який прямував з "ЛНР" на підконтрольну уряду територію.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Між двома "нулями"
Це - колишні передові укріплення української армії, так званий "нуль". Бійці залишили їх під час розведення сил. Люди кажуть, що переходити на інший бік їм тепер стало психологічно легше - почуваються більш безпечно. Адже раніше частина шляху лежала між передовими позиціями ЗСУ і сепаратистів, які знаходились на відстані лише 400 метрів одна від одної.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Нагадування про війну
Обабіч переходу - зруйновані під час активної фази війни будинки. Станиця Луганська належить до населених пунктів, що найбільше постраждали від бойових дій. Загалом у Станично-Луганському районі було пошкоджено або зруйновано майже 4000 будинків - це приблизно п'ята частина всього житлового фонду.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Небезпечні сюрпризи
Залишок снаряду, що на світлині, не є небезпечним - на відміну від мін і боєприпасів, що не розірвалися. Скільки їх на узбіччі - достеменно не знає ніхто.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Побоювання вандалізму
Раніше цей пам’ятник загиблим нацгвардійцям знаходився на контрольованій ЗСУ частині переходу. Після розведення сторін він опинився у "сірій зоні", де немає української влади. Військові побоювались, що прихильники сепаратистів можуть пошкодити пам’ятник. Втім, цього не сталося. Також ніхто не чіпає українських прапорів, які залишились на колишніх передових позиціях ЗСУ.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Станичні "рикші"
Людей, які не мають сил подолати перехід пішки, за гроші підвозять так звані "рикші" або "бабковози". Увага журналістів їм не подобається - адже їхній бізнес нелегальний. Втім, завадити їм нікому - влади у "сірій зоні" немає. На саміті Україна-ЄС президент Володимир Зеленський пообіцяв пустити переходом автобуси і електрокари. Але наразі "рикші" залишаються єдиним транспортом на КПВВ.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Руслан і його візок
"Бабковоз" Руслан працює на переході вже понад чотири роки. Має власний візок. Поїздка від мосту до українського КПВВ - а це десь кілометр - коштує 50 гривень або 100 російських рублів, які в ходу в "ЛНР". Втім, запевняє чоловік, може підвезти і безкоштовно, якщо "пасажир" не має грошей. Розповідає, що послугами "рикш" користується навіть молодь заради розваги.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
Торгівля попри блокаду
Інший поширений бізнес на КПВВ - перевезення товарів з підконтрольної уряду України території до "ЛНР". Людей, які цим займаються, називають "тачечниками". На підконтрольну сепаратистам частину Луганщини везуть здебільшого продукти харчування і засоби особистої гігієни. Адже на підконтрольній уряду території вони дешевші та більш якісні. Одна людина може провезти не більше 75 кілограмів на добу.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
"Тачечник"-поет
"Тачечник" Євген Вальдман колись працював бухгалтером. Тепер возить продукти зі Станиці Луганської в "ЛНР". Сьогодні у його візку - 22 кілограми сиру. Розраховує заробити 250 гривень. У вільний час пише вірші про війну на Донбасі. Каже, що після розведення сторін атмосфера на переході стала менш напруженою. Як і всі на переході, мріє про мир.
Фото: DW/Mykola Berdnyk
13 фото1 | 13
Блакитні шоломи ООН
Разом з тим представник ХДС вважає, що мають також активізуватися переговори щодо можливості розгорнути на Сході України миротворчу місію Організації Об'єднаних Націй, яка б мала "забезпечити мирні вибори та розділити сторони конфлікту, а у випадку необхідності роззброїти угруповання сепаратистів". Така місія могла б також контролювати українсько-російський кордон, щоб не допустити незаконне переміщення осіб та зброї, вважає він.
На необхідності присутності "блакитних шоломів" на Донбасі наголошує і представниця зовнішньополітичного комітету Бундестагу від фракції Вільної демократичної партії ВДП (ліберали) Рената Альт (Renata Alt). За її словами, політичні кроки можливі лише у разі виконання умов щодо безпеки.
"За відведенням зброї та військ мають стежити та підтверджувати міжнародні спостерігачі. Кордон між Україною і РФ повинен теж контролюватися міжнародними силами, щоб не допустити його незаконний перетин. Місія "блакитних шоломів" може запровадити тривале припинення вогню і стежити за його виконанням", - перерахувала Альт у коментарі DW заходи, які могли б призвести до миру на Донбасі.
Як останній крок, за її словами, повинні бути розпущені "уряди" і "народні республіки" та заміщені перехідними адміністраціями, які, як це передбачається "формулою Штайнмаєра", мають забезпечити проведення виборів у регіоні. І тут український уряд повинен дотриматися свого слова і провести вільні і чесні вибори у непідконтрольних районах, щойно там будуть відповідні умови для цього, вважає вона.
Коментуючи відведення сил і засобів у Золотому, Рената Альт зауважила, що цей крок, як і дотримання режиму припинення вогню, є "базовою передумовою для будь-якого подальшого прогресу" у мирному процесі. Але водночас, за її словами, кожна домовленість Києва з Москвою повинна мати підтримку в українському суспільстві, "інакше тривалого миру бути не може".
Розведення сил у Золотому - лише маленький крок
Натомість депутат Бундестагу від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) та уповноважений з питань співпраці з Росією, країнами "Східного партнерства" та Центральної Азії Дірк Візе (Dirk Wiese) нагадує, що нинішнє розведення у Золотому стосується лише площі у два квадратні кілометри, тоді як довжина лінії розмежування становить 430 кілометрів. "Тому про "відведення військ у Східній Україні" мова не йде", - вважає він.
За його словами, шлях до миру на Донбасі лежить у покроковому втіленні у життя мінських угод. "Нинішній розвиток подій, який насамперед ініційований українською стороною, дає нам конкретну надію, що тепер продовжуватиметься рух цим шляхом (реалізації мінських угод. - Ред.)", - сказав Візе DW.
Він також висловив сподівання, що наступні конкретні кроки на шляху досягнення миру на Донбасі може принести запланований саміт "нормандської четвірки" - президентів України, Франції, Росії та канцлерки Німеччини. "Росія також має бути відповідальною та насамперед припинити військову та логістичну підтримку сепаратистів", - підсумував представник німецького уряду.
Нагадаємо, що 29 жовтня в Золотому Луганської області розпочалося розведення сил і засобів сторін конфлікту на Донбасі. 30 жовтня цей крок привітав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. У той же день у телефонній розмові з Зеленським прогрес на лінії зіткнення привітала і канцлерка ФРН Анґела Меркель. Вона висловила сподівання, що після початку відведення військ у Золотому наступним кроком вдасться провести розведення у Петрівському.
Раніше, наприкінці червня цього року, відбулося також розведення сил у Станиці Луганській. Ще однією пілотною ділянкою для розведення сил та засобів, визначеною рамковим рішенням, що було підписане сторонами на Тристоронній контактній групі у вересні 2016 року, є село Петрівське на Донеччині.
Розведення військ у Золотому: що кажуть місцеві жителі? (28.10.2019)
02:27
Золоте: занепад, шахти та війна
Шахтарське містечко Золоте опинилось на самісінькій лінії фронту, а частина його контролюється "ЛНР". Саме тут планується наступний етап розведення військ на Донбасі. Мирне та військове життя Золотого - у фотодобірці DW.
Фото: DW/M. Berdnyk
Історична шахта
Шахта "Золоте" - одна з двох, що діють на території міста. Їй понад 100 років. Як і більшість державних шахт, ця є дотаційним підприємством. Нині вона розташована практично на лінії фронту. Крім війни, проблем додає те, що "Золоте" бореться з підтопленням водами тих шахт, що розташовані на окупованій території. Таке підтоплення створює величезну екологічну небезпеку для регіону.
Фото: DW/M. Berdnyk
Прифронтові шахтарі
Антон (ліворуч) та Андрій (праворуч) все життя працюють на шахті. Шахтарі живуть у скруті - їм місяцями не платять зарплату. Андрієві трошки легше - він вже отримує пенсію і менше залежить від зарплатні. Каже, що майбутнього не бачить ані у шахти, ані у Золотого. Втім, залишати рідне місто не хоче. Чорні круги навколо очей у Антона - від вугільного пилу.
Фото: DW/M. Berdnyk
Згадка про "золоту епоху" Золотого
Про минулі "золоті" часи нагадує позолочена скульптура шахтаря у місцевому парку. Приналежність до шахтарської професії досі має велике значення для місцевої ідентичності на Донбасі. Адже за Радянського Союзу гірники мали високий соціальний статус. Шахтарі і сьогодні гордяться своєю професією, що давно втратила колишній престиж.
Фото: DW/M. Berdnyk
Шахтар-арт
Речі, пов'язані з шахтарською працею, можна побачити навіть на дитячому майданчику. Цих бедриків змайстрували з шахтарських шоломів.
Фото: DW/M. Berdnyk
Місто, що вмирає
Проблеми у Золотому почалися ще до війни - із занепадом вугільної промисловості. Наприкінці 1960-х років місто налічувало майже 28000 мешканців. Сьогодні - вдвічі менше. Під час активної фази бойових дій війни, що триває з 2014 року, місто потерпало від обстрілів. За період війни тут загинули 16 цивільних. Частина Золотого - селище Золоте-5 - зараз контролюється бойовиками "ЛНР".
Фото: DW/M. Berdnyk
В очікуванні розведення військ
У прифронтових районах міста досі небезпечно. Мешканці селища Золоте-4, подружжя пенсіонерів Олександр і Тетяна, сподіваються, що після анонсованого розведення сторін менше стрілятимуть. Місцева волонтерка Марина Данилкіна (праворуч) з ними не згодна. Вона боїться, що після відходу української армії бойовики самопроголошеної "ЛНР" мститимуться мешканцям Золотого, котрі мають проукраїнську позицію.
Фото: DW/M. Berdnyk
Військові на позиціях біля Золотого
Більшість українських військових у Золотому теж не в захваті від анонсованого розведення. Бійці не довіряють противнику - бояться, що сепаратисти не відійдуть, а займуть позиції, які залишить українська армія.
Фото: DW/M. Berdnyk
Нагадування про мирне життя
Місцеві, які залишили свої квартири на околиці Золотого через постійні обстріли, забрали не всі свої речі. Часом тут можна натрапити на зовсім неочікувані знахідки - як-от баян на балконі. Зараз музики у цьому місці не почути - лунають хіба що постріли.
Фото: DW/M. Berdnyk
"Напіввідкритий" КПВВ
КПВВ "Золоте" - чи не єдине, що було побудовано, а не зруйновано у Золотому за останні роки. Втім, своєї функції він не виконує: перетнути лінію розмежування тут неможливо. Адже сепаратисти не відкривають пункт пропуску зі свого боку. Відкриття "Золотого" дозволило б розвантажити КПВВ у Станиці Луганській, що наразі є єдиним діючим на Луганщині, і суттєво покращити гуманітарну ситуацію.
Фото: DW/M. Berdnyk
КПВВ працює як звичайний блок-пост
Наразі КПВВ "Золоте" працює фактично як звичайний блок-пост: тут контролюють людей, які прямують із прифронтових, але підконтрольних уряду селищ. При цьому у "Золотому", як і на інших КПВВ на лінії зіткнення, працюють прикордонники і представники фіскальної служби, які перевіряють поодинокі автівки і пішоходів. Також тут є вся необхідна інфраструктура - зокрема, укриття від обстрілів.
Фото: DW/M. Berdnyk
Незручності для місцевих
Перевірки тут більш прискіпливі, ніж на звичайних блок-постах. До того ж "Золоте", як і інші КПВВ, не працює вночі. Це - додаткові незручності для місцевих. Зокрема для шахтарів, адже шахти працюють цілодобово. Місцеві часто об'їжджають КПВВ ґрунтовими шляхами. Втім, це можливо лише за гарної погоди. У дощ, коли дороги розмиті, КПВВ - єдина можливість потрапити до цивілізації і повернутись додому.
Фото: DW/M. Berdnyk
Дорога на "той бік"
Дорога, що веде від КПВВ до окупованого Первомайська, наразі перекрита. До війни у Первомайську працювали багато мешканців Золотого. Раніше дістатися туди можна було менше ніж за годину. Зараз потрапити до Первомайська з Золотого можна лише через інші КПВВ - приміром, у Станиці Луганській. Така дорога займе цілий день.