"Що він їсть? Чи змінює шкарпетки? Уже два місяці пройшло, волосся відросло - чи підстригся? І головне, чи він живий?" Ці запитання житель татарського селища Сари-Су Абдурашид Джеппаров ставить від часу зникнення його 18-річного сина Ісляма. Високий хлопець, худорлявий, світловолосий, він збирався вступати до медичного вишу, розповідає Абдурашид. За його словами, Іслям був практикуючим мусульманином і п’ять разів на день робив намаз. 27 вересня він пішов провідати племінників - сім’ю, де овдовіла жінка сама виховує п’ятьох дітей. Іслям щодня ходив їх провідувати, а того вечора пішов разом зі своїм двоюрідним братом, 25-річним Джевдетом Іслямовим.

"Близько сьомої години вечора до мого будинку під’їхала машина, просигналила - тривожно, наполегливо, - розповідає Абдурашид. - Це був сусід, який розповів, що тільки-но бачив, як Ісляма та Джевдета на трасі скрутили і запхали в машину невідомі люди". За словами свідка, це був Volkswagen синього кольору із тонованими вікнами та номером 755 (регіон 82, Крим). Люди, які з нього виходили, були у якійсь формі з білими надписами на спині, проте сусід не розгледів, що саме було написано.

Джеппаров одразу поїхав у поліцію. "За бажання можна було перекрити всі траси - у Криму ж далеко не поїдеш!" , - каже кримчанин. Утім, цього не зробили, і Джеппаров підозрює, що це не звичайна недбалість. Він припускає, що до викрадення двох чоловіків причетні російські силові структури.

Сирійський слід

Це вже не перше горе в сім’ї Джеппарова: два роки тому в Сирії зник його старший син Абдулла. Разом із Джевдетом Іслямовив - якого нещодавно викрали - він у 2012 році поїхав на заробітки до Туреччини. Згодом чоловіки опинилися в Сирії у районі бойових дій. Джевдет повернувся, Абдулла - ні. Про те, що вони робили в Сирії, у сім’ї розповідати не хочуть, а, можливо, і не знають. Не виключено, що вони брали участь у бойових діях на боці повстанської "Вільної армії Сирії". Про те, що окремі кримські татари роблять подібне, відомо ще з 2013 року із заяв Мустафи Джемілєва, який не схвалює таких дій.

"Може, і є якась провина, може, і їздив кудись, проте не можна от так, по-бандитськи! - плаче Зоре Джеппарова, сестра Абдурашида і мати Джевдета. - Чому не затримали по-людськи? Чому не сказали, де шукати?" Коли слідчі почали допитувати родичів в межах кримінального провадження із викрадення, Абдурашид почувався радше обвинуваченим, аніж постраждалим: "Тримали до першої ночі, розпитували про іслам, про його різні течії, про радикалізм - так, наче я в цьому щось розумію. Я знаю, слідчим треба збирати інформацію, але ж мене можна і як батька зрозуміти - все-таки у мене зник син!"

Схоже на Чечню?

Саме цей "сирійський слід" непрямо вказує на те, що до викрадення могли бути причетні російські силовики. "Ми не знаємо, що зараз відбувається у Криму, але ми знаємо, як це буває на Північному Кавказі, - розповів DW російський правозахисник Олександр Черкасов. - Там людей по кілька місяців тримають у якихось підвалах, піддають тортурам, вибиваючи які завгодно свідчення про ісламістське підпілля, а потім убивають. Іноді випадково знаходять їх трупи. Украй рідко вдається когось знайти живим". За словами правозахисника, всім цим, як правило, займається російська Федеральна служба безпеки (ФСБ). Названі під тортурами імена силовики використовують як привід для нових викрадень і затримань - і насилля розвивається по висхідній, говорить Черкасов.

Не виключено, що після анексії Криму на півострів приходять властиві російській державі методи боротьби з "екстремізмом". "Навіть слідчий на допиті казав мені, що "повторюється чеченський варіант", - говорить Зоре Джеппарова.

"Український дім"

Інша історія у Сейрана Зінетдінова, який зник навесні 2014 року. Він був членом громадської організації "Український дім" та займався громадянським розслідуванням зникнення ще двох активістів цього руху - Леоніда Корша та Тимура Шеймарданова. 30 травня Сейран вийшов із дому на 15 хвилин, щоб зустрітися із дружиною Шеймарданова, і з того часу його не бачили. За інформацією правозахисників "Кримської польової місії", Сейран володів свідченнями про те, що до зникнення Корша та Шеймарданова причетне так зване "Народне ополчення" Криму.

"Як може бути, щоб отак вийшов і зник? Він здоровань, багато сили треба, щоб його посадити в машину, - говорить мати Сейрана Ельвіра. - Може, він знав цих людей, сам сів спокійно? Але тоді б він дружині подзвонив, попередив би..." За словами матері, через два дні, 1 червня, їй надійшло СМС, що у Сейрана запрацював мобільний телефон, він перебуває в зоні доступу. Родичі почали дзвонити, але безуспішно - телефон знову вимкнувся.

"Це навряд чи пов’язано із кримськими татарами, - говорить Ельвіра. - Шеймарданов - він тільки наполовину татарин, і навіть не кримський, у нього батько з Казані. А Леонід Корш - узагалі єврей. Швидше за все, це через "Український дім".

Контактна група: за півроку зникли сім осіб

Щоб хоч якось вплинути на ситуацію, Абдурашид Джеппаров разом з батьками інших викрадених створив Контактну групу з прав людини у Криму, учасники якої збирають інформацію не тільки про викрадення, але і про інші правопорушення на півострові. За даними цієї групи, із березня 2014 року у Криму безслідно зникли сім людей. "Наша контактна група збирає детальну інформацію про кожного зі зниклих. І лише ті випадки, коли є підстави говорити про насильницький характер зникнення, ми заносимо у статистику", - зауважує Джеппаров.

Останнє зникнення було зафіксовано 3 жовтня - у Сімферополі зник 23-річний Ескендер Апселямов. А найбільш резонансне викрадення відбулося ще до проведення Росією незаконного референдуму на півострові. 3 березня кримського татарина Ришата Аметова було на очах багатьох свідків захоплено невідомими людьми в камуфльованому одязі. Десять днів потому його тіло з численними слідами насильства виявили в селі Земляничне Білогірського району.

Батьки викрадених вірять, що подібне не повториться, і їх діти знайдуться. "Мати Ісляма все ходила, усіх питала, може хто сон якийсь бачив", - розповідає один із жителів Сари-Су. "Скільки людей вже робили жертвопринесення на Курбан-Байрам, молилися, щоб хлопці знайшлися", - говорить Зоре Джеппарова. А в інших сім’ях в Сари-Су оселився страх. "Багато хто вже не відпускає дітей одних, водять до школи і назад. Ніхто у нас у селищі не впевнений, що з ним не станеться те саме", - зазначив Абдурашид Джеппаров.