Обвинувальний вирок проти колишнього командувача армії боснійських сербів Ратко Младича, який оголосив у середу, 22 листопада, Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (ICTY) у Гаазі, довгий і охоплює лише найсерйозніші злочини: геноцид, серйозні порушення Женевської конвенції про захист прав людини, військові злочини і злочини проти людяності. За них Младича засудили до довічного ув'язнення, задовольнивши вимогу обвинувачення. Його визнали винним у тому, що він та його армія боснійських сербів з квітня 1992 до липня 1995 року атакували, грабували та знищували міста і села у Боснії і Герцеговині. На його рахунку тисячі смертей, систематичні вигнання та ґвалтування несербського населення під час війни. Крім того, Младича визнали відповідальним за трирічну облогу та бомбардування міста Сараєво, а також за підготовку та здійснення геноциду у Сребрениці в липні 1995 року.

Початок геноциду

"Стріляйте лише в людську плоть! Лише в людську плоть! У них нічого немає нічого, у них є лише пара простих рушниць, і це все", - наказував Ратко Младич у радіозверненні своїм солдатам під час штурму колишньої безпечної зони ООН у Сребрениці. І солдати виконували його наказ: 30 тисяч босняків на очах голландських миротворців ООН протягом кількох днів були вигнані зі своїх домівок, близько восьми тисяч мусульманських чоловіків і юнаків були страчені й поховані в братських могилах. Це була найбільша різанина в Європі після Другої світової війни.

На піку своєї кар'єри генерал-полковник Ратко Младич був запеклим націоналістом. Він вважав себе месником сербів за багатовікове правління турків на Балканах. У міжнародних ЗМІ його називали "балканським м'ясником".

Воєначальник у Хорватії…

Але свою кар'єру він починав як переконаний комуніст. Младич народився, за різними даними, у 1942 чи 1943 році в східній частині Боснії, яка в той час входила до складу Незалежної держави Хорватія. Його батька, командира партизанського загону, у 1945 році вбили хорватські фашистські бойовики усташі. Пізніше Младич відвідував югославську військову академію у Белграді, яку закінчив з відзнакою та був кращим на курсі.

На початку Хорватської війни в 1991 році, коли серби, що проживали в Хорватії, повстали проти хорватської незалежності, Младича призначили командувачем 9 корпусу Югославської народної армії у хорватському місті Кнін. Його завданням було організувати сербських повстанців та підтримувати їх у боротьбі проти хорватської незалежності. Під його командуванням здійснювалися атаки на міста Шибеник та Задар, а хорватське населення було вигнане із довколишніх сіл.

… і в Боснії та Герцеговині

У травні 1992 року він взяв на себе виконання такого ж завдання у Босні і Герцеговині. Достроково підвищений у званні до генерал-лейтенанта Младич став команувачем військ боснійських сербів та боровся за те, щоб встановити зв'язок між утримуваними сербами територіями на сході та заході Боснії. Він особисто віддавав наказ про облогу та бомбардування столиці країни Сараєво.

При цьому, як постійно публічно заявляв Младич, він мав атакувати лише військові цілі. Однак перехоплена у цей час розмова радіозв'язком дає іншу інформацію: "Ви повинні тримати будівлі президіуму та парламенту під обстрілом". Вибух . "Там не так багато сербів. Ми знищимо їх (боснійців. - Ред.) знищувати", - йдеться далі в розмові.

Противник міжнародних мирних планів

Для багатьох західних спостерігачів коренастий, статний Младич став втіленням неповаги до Заходу з боку Сербії. "Кордони завжди проводять кров'ю, а держави позначають могилами", - так звучить присуджене йому висловлювання. Хоча офіційно він підпорядковувався політичному лідеру боснійських сербів Радовану Караджичу, Ратко Младич мав значний вплив серед керівництва боснійських сербів. Він ніколи не був простим солдатом. Наприклад, вважається, що саме він підштовхнув парламент боснійських сербів відхилити в 1993 році мирний план міжнародних посередників Девіда Оуена та Сайруса Венса.

25 липня 1995 року, ще до підписання Дейтонської мирної угоди, Младич разом з Караджичем були звинувачені перед Міжнародним кримінальним трибуналом у справах колишньої Югославії в Гаазі за злочини в Боснії і Герцеговині. Роком пізніше нова президентка Республіки Сербської звільнила Младича з посади начальника Генштабу. Він заліг на дно, очевидно, за підтримки сербських політиків та армії. Але особливо переховуватися йому не доводилося: постійно впевнений у захисті своїх помічників, він неодноразово був поміченим у ресторанах та на футбольних стадіонах.

Невиправний

Однак у травні 2011 року Младича все ж заарештували, у Сербії - міжнародний тиск на тогочасний сербський уряд став засильним. Понад шість років Младич перебуває у Гаазі. 75-річному Младичу в середу оголосили вирок у першій інстанції, судовий процес тривав 523 дні. При цьому були допитані майже 600 свідків. Младич завжди наполягав на своїй невинуватості за всіма пунктами звинувачення, називаючи звинувачення "огидними", а Гаазький трибунал - "сатанинським". Його адвокати навіть після винесення вироку вимагають для нього виправдання, вважаючи вину свого підзахисного недоведеною.

Ще переховуючись від влади, Младич погрожував своїм переслідувачам, що він завжди носить з собою отруйні пігулки й що живим його не дістануть. Однак ці пігулки він так і не проковтнув, між тим, в ув'язненні пережив три інсульти. Натомість його донька застрелилася наприкінці війни в 1994 році, тому ще більше не могла витримати звинувачення у злочинах, які закидали її батьку в Хорватії та Боснії і Герцеговині. Вона покінчила з собою з пістолета, який її батько отримав від військової академії як найкращий курсант свого потоку.