"На екрані раптом з'явилося слово з великої літери,- розповідає одна з учасниць кліматичних перемовин у Досі. – А потім ми не могли пригадати, як ми домовлялися його писати". Після тривалої дискусії, розповідає жінка, зійшлися на тому, щоб одне й те ж слово написати у тексті один раз з великої, а один раз із маленької літери, поряд, у квадратних дужках.

"Квадратні дужки означають, що від різних країн є кілька різних пропозицій,- пояснює голова делегації ЄС Артур Рунґе-Мецґер,- або що є кілька опцій, які таким чином намагаються чітко розмежувати". Яке саме формулювання зрештою залишать, вирішуватимуть міністри, для яких і необхідно, за словами Рунґе-Мецґер, представити "конкретні можливості".

Просування національних інтересів

У численних підгрупах члени різних делегацій з понад 190 країн намагаються розробити тексти на найрізноманітніші теми перемовин, наприклад, продовження Кіотського протоколу чи фінансування боротьби зі змінами клімату у країнах, що розвиваються.

На засіданнях підгруп кожен делегат докладає зусиль, щоб текст був сформульований таким чином, аби він якомога краще відповідав інтересам саме його уряду. "Під час переговорів не можна мовчати, інакше ніколи не вдасться щось своє проштовхати у текст", - каже Рунґе-Мецґер.

Боротьба за кожну кому

Утім, важливо не лише те, що опиниться в тексті, а й те, якими словами це буде виражено. "Якщо у певної делегації є зауваження по якомусь абзацу, вона намагається так змінити підбір слів чи їхній порядок, щоб ослабити те чи інше твердження, - пояснює Александр Саєр з UNFCCC - секретаріату з питань клімату ООН.  – Якщо ж делегація хоче підкреслити якусь позицію, то намагається підібрати сильніші слова".

Під "сильними" формулюваннями розуміють словосполучення на кшталт "ми вирішуємо" чи "ми підтримуємо". Такі формулювання як "ми вітаємо", навпаки, є значно слабшими і, як переконаний Мартин Кайзер з відділу міжнародної кліматичної політики Greenpeace, мають на меті "по суті, приховати те, що єдності не було досягнуто". Аби усі делегати однієї групи могли одночасно слідкувати за процесом народження тексту, усі зміни протоколюються співробітником UNFCCC на комп’ютері та водночас проектуються на екран на стіні.

"Кіото" поки що в дужках

Таке, що учасники перемовин не можуть досягти єдності у формулюваннях, буває досить часто.  Кожний голова делегації хоч і прагне передати своєму міністрові текст з якомога меншою кількість дужок, каже Рунґе-Мецґер, однак завжди залишаються питання, вирішити які лише в компетенції політиків.

Одне з політичних питань цього року – тривалість так званого другого періоду дії Кіотського протоколу. "У тексті,- розповідає Кайзер, - є квадратні дужки, в яких стоїть '2013-2017', а далі ще одні дужки, в яких стоїть '2013-2020'".

Суперечка довкола фінансування

Утім, кілька варіантів рішення міністри матимуть не лише у тексті про Кіотський протокол. Увесь текст про фінансування боротьби зі змінами клімату у країнах, що розвиваються, каже Мартин Кайзер, "ще повністю в квадратних дужках".

До кінця року ще триває фаза та званого фінансування швидкого старту, з 2010-го по 2012-й рік, кошти на яку пообіцяли промислові країни. Усього 30 мільярдів доларів коштують ці заходи зі скорочення викидів вуглекислого газу та адаптації до змін клімату. Проте зовсім не зрозуміло, на яку фінансову підтримку країни, що розвиваються, можуть розраховувати з наступного, 2013-го року.

Вони б хотіли проведення конференції потенційних інвесторів. Однак письмово закріпити те, що цей захід має обов'язково відбутися, ніхто не може, пояснює голова делегації ЄС Артур Рунґе-Мецґер. Адже деякі промислові країни з політичних мотивів не здатні взяти участь у такій конференції. "Тож постає питання, яка є альтернатива, аби продемонструвати, що гроші на це у нас є,- каже Рунґе-Мецґер. – Знайти переконливі докази, яким повірять країни, що розвиваються, є нелегким випробуванням під час формулювання текстів".

Чарівне слово "баланс"

Як тільки текст у групі затверджують, його відправляють голові конференції. "Тоді він відкриває відповідний пункт порядку денного, має перед собою текст з різними варіантами, представляє їх і ухвалює рішення", - розповідає Александр Саєр. Голова конференції намагається подати на розгляд міністрами якомога збалансованіший пакет документів.

Цей текст, за словами Рунґе-Мецґера, може врешті-решт виглядати зовсім інакше, ніж на початку. Але так воно завжди на перемовинах: "Кожному доведеться поступитися, але кожен мусить піти додому з чистим сумлінням, щоб сказати, що він зміг досягти хоча б дещицю з того, що хотів".