Про що ж дискусія?

Фрідріх Крістіан Флік є одним з найвідоміших колекціонерів. Водночас він – онук промисловця Фрідріха Фліка, який в часи ”третього рейху” заробив мільйони на збройних замовленнях від нацистів. Онукові дісталися в спадок багатства, не останню роль для накопичення яких відіграла важка праця підневільних робітників. Онук Фрідріх Крістіан Флік виставляє вперше свою приватну колецію творів сучасного мистецтва в Берліні. Вартість зібрання в такий спосіб зростає, але колишні понад 60 тисяч примусових працівників його діда або їхні нащадки нічого від цього не отримують.

”Я ніколи не говорив, що маю намір прикрашати темні сторінки історії своєї родини й злочини, які скоїв у часи ”третього рейху” мій дід. Це не можна прикрасити. У жодному разі це не можна зробити через мистецтво і через колекціонування мистецьких творів”.

Такою є позиція колекціонера Фліка. Його найзавзятіші критики дивляться на ситуацію інакше. ”Вільний вхід для колишніх підневільних працівників” – величезний плакат з таким гаслом вони розмістили навпроти головного входу до музею ”Гамбурґер Бангоф”. Його важко не помітити. Він добре вирізняється на тлі безлічі строкатих прапорців, що рекламують виставку зібрання Фліка.

Організатори виставки прийняли після довгих роздумів рішення не розглядати мистецтво як заручника. Вони вважають, що достатньо висвітлюють тему підневільної праці за допомогою рамкової програми, що супроводжує виставку колекції Фліка. Вона включає зокрема дослідницькі проекти про родину та підприємство Фліків. Критики вважають, що цього замало. Про це зауважив у інтерв”ю ”Німецькій хвилі” професор Міхаель Брумлік, керівник франкфуртського інституту імені Фріца Бауера, що займається дослідженням історії Голокосту. Він вважає, що правильним рішенням було б включити у виставку велику документальну частину про підневільних працівників, яка чітко поінформувала б про походження коштів, за які було придбано твори мистецтва з колекції Фліка. Міхаель Брумлік:

”Загалом можна сказати, що правильно показувати це мистецтво. Неправильно натомість показувати це мистецтво, не задокументувавши, за які гроші його куплено, і за яких умов ці гроші були зароблені. Адже йдеться про кров, піт і сльози примусових робітників діда Фрідріха Крістіана Фліка, які стоять за цими грошима”.

Однак походження коштів, за які купував твори для своєї колекції Фрідріх Крістіан Флік – це не єдиний закид на його адресу. Критики вказують зокрема й на те, що колекціонер відмовився сплатити внесок до загальнонімецького фонду компенсацій колишнім підневільним працівникам. Про це нагадує і Міхаель Брумлік:

”Треба вимагати від Фрідріха Крістіана Фліка припинити спротив сплатити відшкодування підневільним працівникам. Хоча б тим, які сьогодні ще живі. У такий спосіб він продемонстурвав би, що бере на себе відповідальність за злодіяння своєї родини”.

Втім, як вказують деякі оглядачі, Фрідріх Крістіан Флік свого часу вже заявляв, що дистанціювався від злочинів свого діда. Таких заяв недостатньо, каже Міхаель Брумлік:

”Його дід також дистанціювався від скоєного. Він був засуджений на Нюрнберзькому трибуналі як військовий злочинець. Однак він ніколи не погодився, що по-перше, справедливо був визнаний винним, а по-друге, що повинен відшкодувати все заподіяне підневільним робітникам – з моральної, юридичної та матеріальної точок зору. Якщо онук Фрідріх Крістіан Флік донині відмовляється виплачувати компенсації, то в такий негарний спосіб він успадковує позицію свого діда”.

Міхаель Брумлік не погоджується і з аргументами на кшталт того, що мовляв, якби Флік витратив би гроші на відшкодування, то йому важко було б зібрати таку важливу мистецьку колекцію:

”Внески, які потребувалися для компенсацій підневільним працівникам, для володаря таких статків, як Флік – це кишенькові витрати”.

Відкриваючи виставку колеції Фліка в Берліні, канцлер Німеччини Ґергард Шредер наголосив, що на імені Флік лежить тягар минулого, однак дискусія навколо виставки дає шанс розглянути тему підневільної праці в часи «третього рейху». Однак керівник німецького уряду зазначив ще й таке:

«Це було б покаранням для людей, якби не з»явилося бажання показати це прекрасне зібрання публіці».

Що ж є в колекції Фліка?

Колекція Фрідріха Крістіана Фліка була започаткована відносно недавно, у 80-ті роки минулого сторіччя. Заголом охоплює вона 2 500 творів. У Берліні виставлено зараз лише 400. У відреставрованому, до речі, за кошти самого Фліка, колишньому складському приміщенні поблизу музея ”Гамбурґер Бангоф” упродовж семи років будуть показані решта.

13 тисяч квадратних метрів охоплює виставкова площа. Її порівнюють за обсягом з кассельською ”Документою” – найвідомішою міжнародною виставкою сучасного мистецтва, яка проходить у Німеччині. У зібранні Фліка – лише відомі імена, переважно митці повоєнного періоду. Для творів багатьох з них потрібні великі площі. Наприклад, для бельгійця Марселя Брутгерса, в центрі роботи якого – просто пальми. Розповідає головний куратор виставки Ойґен Блюме:

”Для публіки – це досить смішна річ, адже ніхто не очікує в музеї зібрання з 27 пальм. Можна спитати – а що це може означати? Чому тут поставили пальми? Може, тут готуються до якогось свята? Лише коли в людей з”явиться ідея, що йдеться про твір мистецтва, що це приміщення оздобив митець, то пробуджується фантазія щодо того, що цей митець замислював таким твором, що це взагалі є”.

Питання ”Що це таке?” виникатиме, певно, неодноразово й у кожного відвідувача. Організатори виставки намагаються допомогти публіці зрозуміти твори, згрупувавши їх не в хронологічному порядку, а радше тематично. Тобто, за принципом, які думки, ідеї чи події вони представляють. Так виникло кілька розділів. Один з них названо, приміром, ”Батьківщина”. В цьому розділі об”єднано газетні фотографії солдатів з різних гарячих точок світу, картини бельгійського художника Люка Тиманса чи фотосерія про німецькі квартири Томаса Руфа.

Величезне приміщення виставки присвячено творчості відомого американського художника Брюса Наумана. Колеція Фліка охоплює загалом 70 робіт цього митця. Це – відеоінсталяції та композиції з неонового світла, які втілюють теми насилля та реклами в нашому світі. Загалом же всіма творами, представленими на виставці, можна насолоджуватися, однак водночас вони спонукають і до роздумів, зазначила перед відкриттям виставки міністр культури Німеччини Крістіна Вайс:

”Колекція Фрідріха Крістіана Фліка – це своєрідний словник бачення ХХ сторіччя. Вона висвітлює течії та настрої цього століття як частини незвичної епохи”.

Лише за перший день роботи виставки в середу її відвідали чотири тисячі шанувальників мистецтва. За прогнозами фахівців, презентація колекції Фрідріха Крістіана Фліка в Берліні стане не менш успішною, ніж виставка ”МоМа” нью-йоркського музея сучасного мистецтва, яка минулої неділі завершила свою роботу в Берліні.