На зламі ХІХ та ХХ століть Париж був світовою культурною столицею. "Прорив до модерну" на всіх рівнях суспільства - промисловості, музиці та насамперед мистецтві - бере свій початок саме тут. Молоді митці з різних країн вирушали до Парижа, аби вивчати в тамтешніх академіях та мистецьких школах це електризоване модерне мистецтво. Крім того, наприкінці ХІХ століття до квітучої культурної столиці Європи прибували також молоді, здебільшого дуже освічені митці з Японії.

Острівна держава після 200 років цілковитої ізоляції лише з 1868 року почала обережно відкриватися для західного світу. Під час просвітницького правління молодого імператора Муцухіто країна отримала сучасну конституцію, розпочався період індустріалізації. Високопоставлені політики та представники вищих прошарків японського суспільства подорожували до Європи, аби "вивчати" культуру та політичні системи Заходу.

З початком торгівельних відносин розпочався також імпорт та експорт мистецтва. Частину японських мистецьких колекцій цієї доби можна побачити на виставці живопису у Федеральному виставковому залі Бонна. У колишній столиці Німеччини колекція презентується цілком у стилі японського уявлення про мистецтво - в яскравих золотих рамах.

Мистецьке середовище Франції вплинуло на японських митців

У Франції імпресіоністи розпочали бунт проти академічного салонного живопису своїм новітнім, натуралістичним підходом до творчості. Художники заповзялися розшукувати більш сучасні та вільні форми вираження та воліли вирушати зі своїми мольбертами й кольоровими палітрами на лоно природи, аби набратися там світлових настроїв та природних мотивів. Живопис, мазки й мотиви, усе слід було звільнити від усталених правил та приписів - це і є "часом народження модерну". Так само й японські митці, які наприкінці ХІХ століття прибули до Парижа, аби здобути освіту, захопилися новою мистецькою течією та переймали новітні на той час підходи у живописі.

Чимало виставлених у Бонні полотен показують, як сильно тодішні японські митці намагалися пристосуватися до імпресіонізму своєю грою фарб та стилем виконання. Повернувшись до Японії, вони обмінювали європейські мотиви, де часто можна було побачити молодих привабливих жінок вбраних в одяг західного стилю, на традицію японського національного одягу. Натомість європейські майстри були просто в захваті від викінчених ліній японського мистецтва.

Моне, Ренуара та ван Гога захоплювали мотиви японського мистецтва

Традиційні гравюри на дереві високо цінувалися західними колекціонерами та митцями. Такі митці, як Клод Моне, П'єр-Август Ренуар, а пізніше і Вінсент ван Гог захопилися далекосхідними мотивами та позицією скорочених ліній. Художники та скульптори культурної метрополії Париж з зацікавленням переймали японську мову форм: море, хвилі як головний мотив, дерева, парки та заквітчані гілки дедалі сильніше проглядалися у французькому живописі. Чисте вираження почуттів, імпресія природи, змогли ввійти й до європейського мистецтва.

Японські митці, своєю чергою, теж надихалися від художніх підходів своїх французьких колег. Полотна в стилі європейського пуантилізму, втілені ніжними фарбами мотиви - це було нове у японському мистецтві. Раніше митці віддавали перевагу сильним контрастам, схожим на ті, що мають гравюри на дереві. Так само і колекціонери - головно, вихідці з кіл японських промислових династій - вирушали до Парижа, аби придбати в студіях та на мистецьких розпродажах модерний європейський живопис. Виставка з неабиякою інтригою висвітлює в мистецько-історичному плані цей двосторонній вплив європейського та японського мистецтва одне на одного. Фотографії цієї доби доповнюють полотна та гравюри, що віддзеркалюють цю сторінку історії мистецтва.

Мінова торгівля: французькі полотна на японські гравюри по дереву

Одним з першим колекціонерів мистецтва з Японії, який привіз до своєї країни імпресіоністичний живопис, був Тадаші Хаяші. 1878 року він прибув до Парижа, згодом як перекладач познайомився в одного японського торгівця витворами мистецтва з богемою французького живопису. Хаяші вважався знавцем японського мистецтва та швидко здобув собі у Франції репутацію тямущого торгівця товаром з високою художньою цінністю. Відомі майстри пензля, як-то Каміль Піссарро, Берта Морізо та Едгар Дега, обмінювали в нього полотна на японські гравюри по дереву. Після 23 років життя у Франції Хаяші повернувся до Японії. Його багаж містив неабияку колекцію європейських шедеврів, які складають нині частину виставки в Бонні та вперше знову експонуються в Європі. Тодішня мрія Хаяші - створити музей для цього західного мистецтва. На сьогодні в Токіо існує "Національний музей західного мистецтва", який вважається одним з найпопулярніших музеїв країни.

Завдяки пристрасті японських меценатів відвідувачі можуть відкрити для себе 100 шедеврів відомих французьких імпресіоністів у цілком новому мистецько-історичному контексті. Лише президент верфі корпорації Кавасакі, Коїро Матсуката, придбав тоді в Парижі понад 2000 європейських витворів мистецтва - від пейзажів Гюстава Курбе до творів пост-імпресіоністів як Жорж Сера та Вінсент ван Гог.

Виставка "Любов Японії до імпресіонізму. Від Моне до Ренуара" триватиме до 26 лютого 2016 року у Федеральному виставковому залі в Бонні.