Прес-конференція, присвячена презентації стрічки «Exit Trough The Gift Shop» («Вихід через сувенірну крамницю»), не відбулася. Щоправда, саме цього й очікували. Натомість її режисер, художник Бенксі, прислав своє відео-звернення до шанувальників кіно.

Відепослання у стилі Бенксі

На фоні обписаної графіті стіни сидить чоловік у куртці з капюшоном. Його знімають так, що обличчя затемнене. Це – Бенксі. Донині любителям сучасного мистецтва відомий саме такий образ цього митця. Після короткого привітання німецькою «Guten Tag!» голос на плівці спотворюється, і в такий спосіб Бенксі розповідає далі про свою першу кінострічку.

«Плану не було. Сценарію теж не було», каже Бенксі про свій перший фільм. Водночас він пояснює, що для нього важливим було зняти стрічку про мистецтво графіті й взагалі про глобальний феномен вуличного мистецтва. «Це фільм про чоловіка, який намагався зняти фільм про мене», - пояснює далі митець-фантом.

Фільм-посвята вуличному мистецтву

У навіпдокументальній-напівігровій стрічці ексцентричний власник крамниці, француз Тьєррі Ґетта, знімає на плівку діяльність митців у стилі графіті. Йому вдається вийти й на слід Бенксі. Він намагається потоваришувати з відомим фантомом вуличного мистецтва, але в результаті Бенксі просто скеровує кінокамеру, власне, на самого Ґетта. Результати такого експерименту вражають. Стрічка перетворюється на нарис про дрібний вуличний кримінал, товариськість і некомпетентність. А Ґетта сам стає митцем.

«Гадаю, це хороший фільм для тих, хто не дуже багато від нього очікує», - так оцінює свою стрічку сам Бенксі. Він каже, що хотів зняти для мистецтва графіті такий фільм, яким був свого часу «Карате кід» для популяризації різних видів спортивної боротьби. Однак, зауважують критики, може статися так, що «Вихід через сувенірну крамницю» матиме ефект, подібний до того, який стрічка «Біла акула» справила на популяризацію катання на водних лижах.

Стрічка Бенксі вже показувалася на кінофестивалі Sundance Festival. На Берлінале квитки на чотири її покази були дуже швидко розкуплені. І головна інтрига організаторів точиться навколо питання, чи був таки на фестивалі сам Бенксі.

Багато хто переконаний, що британський митець таки відвідав Берлін і варто почекати, поки десь у німецькій столиці з’являться «сліди» його перебування у формі чорно-білих графіті.

Підпільне мистецтво

Бенксі ретельно приховує свою особу, побоюючись переслідування поліцією. Адже нанесення графіті на будинки чи інші споруди у багатьох країнах вважається порушенням закону. Хоча, це існування у вигляді фантома вже стало й частиною його творчості. Як і графіті, які він швидко наносить на поверхні за допомогою шаблонів.

Як правило, це фігури пацюків, мавп, але й мотиви соціального й політичного змісту. Взагалі багато оглядачів називають підпільне мистецтво Бенксі політично-іронічним. Дуже відомим є його мотив з двома британськими поліцейськими, які цілуються чи в’язнями «Ґуантанамо». Велику популярність принесли Бенксі його акції, під час яких він таємно виставляв свої твори в музеях. Дуже відомою є його картина-графіті на мурі, що на Західному березі Йордану.

Дорогі графіті

Попри андеґранудний зміст творчості, Бенксі є й одним з високо оплачуваних митців сьогодення. За його графіті на дереві, полотні чи металі колекціонери платять інколи шестизначні суми.

Є припущення, бо Бенксі – це 35-річний Роберт Бенкс із західнобританського міста Брістоля. Про це повідомила одного разу телестанція «ВВС», вказавши на те, що свої перші графіті Бенксі зробив ще у віці 14 років.

Леся Юрченко/Євген Тейзе/dpa/apn/berlinale.de