Після провалу спроби канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel) сформувати уряд із консерваторів, лібералів і Зелених, а також відмови соціал-демократів відновити так звану велику коаліцію разом із ХДС/ХСС, яка була при владі останні чотири роки, всі заговорили про кризу в Німеччині.

У випусках теленовин на центральних телеканалах країни повідомлення на цю тему йдуть під рубрикою "Урядова криза". Про "урядову кризу" пишуть і німецькі, і закордонні газети. Лунають тривожні ноти. Стабільність Німеччини, мовляв, під загрозою, країна ризикує стати некерованою.

Але коментатори явно перебільшують. Політична ситуація у Німеччині і справді унікальна в історії ФРН. Та криза, яка склалася, відверто кажучи, не "урядова", жодного паралічу влади немає. На своїх посадах лишаються і канцлерка, і члени кабінету міністрів.

Уряд виконувачів обов'язки

Після установчого засідання Бундестагу нового скликання 24 жовтня, через місяць виборів, канцлерка і всі міністри, як і належить, подали у відставку. Одночасно федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) доручив їм продовжувати виконувати свої обов'язки аж до обрання у Бундестазі нового (чи переобрання нинішньої) канцлера.

Відповідно до німецької конституції, глава уряду і міністри не можуть ухилитися від такого доручення глави держави. Вони в певному сенсі приречені лишатися на своїх посадах. Вийти зі складу уряду можуть лише, так би мовити, за станом здоров'я. Це, зокрема, означає, що лідер соціал-демократів, які перейшли в опозицію, не має, наприклад, законної можливості відкликати з уряду міністрів-членів СДПН, тобто, організувати реальну урядову кризу, щоб загострити ситуацію та домогтися проведення повторних виборів.

Повноваження канцлерки "в.о."

Повноваження канцлерки і міністрів, які формально перебувають у відставці, але виконують обов'язки, залишаються такими ж, як і раніше.

Одна з відмінностей, наприклад, полягає у тому, що глава уряду не має права робити в ньому перестановки чи кооптувати до уряду нових людей. Саме тому й не були призначені нові міністри, зокрема, фінансів , а також праці й соціальних справ , коли попередні - Вольфґанґ Шойбле (Wolfgang Schäuble) та Андреа Налес (Andrea Nahles) - ще до установчого засідання Бундестагу перейшли з уряду на роботу в парламент. Керувати - за сумісництвом - цими відомствами доручили іншим чинним міністрам.

Крім того, виконувач обов'язків канцлера не має права ставити на голосування у Бундестазі вотум про довіру самому собі. Так вчиняли три попередники Анґели Меркель. Віллі Брандт (Willy Brandt), Гельмут Коль (Helmut Kohl) і Ґерхард Шредер (Gerhard Schröder) навмисно добивалися вотуму недовіри, щоб відкрити шлях до дострокових виборів. У Анґели Меркель такої можливості немає, оскільки новий склад Бундестагу ще не обирав її канцлеркою.

В іншому ж німецький уряд залишається цілком дієздатним. Він може й далі видавати нормативно-правові приписи, постанови та адміністративні розпорядження, ухвалювати зовнішньополітичні рішення, більшість з яких не вимагають санкції парламенту.

Законодавчі ініціативи

Конституція ФРН також не забороняє уряду "в.о." виступати з власними законодавчими ініціативами. Причому, такі ініціативи попри відсутність у Анґели Меркель надійної парламентської більшості не обов'язково не мають шансів.

З цілої низки питань у Німеччині існує широкий міжпартійний консенсус. Так, практично всі представлені в Бундестазі партії виступають за термінову програму заходів, спрямованих на поліпшення умов і оплати праці в сфері догляду за хворими і немічними літніми людьми.

За іншими - спірними - законопроектами канцлерці "в.о." довелося б шукати парламентську більшість у кожному окремому випадку, переконувати депутатів то з однієї, то з іншої опозиційної фракції. Фантастика? Зовсім ні.

Німецькі уряди майже завжди змушені працювати фактично в умовах уряду меншості. Адже всі більш-менш важливі законопроекти вимагають схвалення і палати федеральних земель - Бундесрату, в якому розстановка політичних сил часто інша, ніж у Бундестазі. Тому й раніше багато ініційованих урядом законів проходили процедуру в погоджувальній комісії Бундестагу і Бундесрату, члени якої шукали і знаходили компроміс.

Обмеження все-таки є

Але обмеження в уряду "в.о.", звісно, є, нехай і формальні. Вони стосуються, у першу чергу, рішень, які мають довгострокові бюджетні або міжнародно-правові наслідки.

Уже на попередньому саміті ЄС 19-20 жовтня Анґела Меркель попереджала співрозмовників, що для ухвалення рішення з того чи іншого доленосного для Євросоюзу і Німеччини питання їй необхідно буде проконсультуватися з майбутніми партнерами по урядовій коаліції. Формування такої коаліції відкладається на невизначений час, а значить і позиція Берліна щодо тих чи інших тем залишається невизначеною.

Офіційний речник Анґели Меркель Штеффен Зайберт (Steffen Seibert) не зміг, зокрема, чітко відповісти на запитання кореспондента DW, якою буде позиція канцлерки - і чи буде взагалі - в грудні, коли Євросоюз має ухвалити важливі рішення з приводу переговорів з Великобританією про процедуру її виходу з ЄС. Те ж саме стосується і питання продовження або скасування санкцій, запроваджених щодо Росії через анексію Криму і агресію на Сході України.

Працездатний парламент

Якщо канцлер і уряд Німеччини залишаються при владі тільки на правах виконувачів обов'язків, то законодавча влада, в принципі, повністю працездатна. Бундестаг зовсім не зобов'язаний чекати формування нового кабінету міністрів.

Депутати, щоправда, зволікають зі створенням комітетів, структура яких за традицією відображає міністерський склад уряду. У якості проміжного етапу на пленарному засіданні у вівторок, 21 листопада, Бундестаг створив Головний комітет для розгляду питань, які зазвичай передають до профільних комітетів, а потім виносять на загальне обговорення.

На тому ж засіданні йшлося про продовження на три місяці семи закордонних місій Бундесверу, нинішні парламентські мандати на які закінчуються наприкінці року. Відповідні проекти резолюцій передані до Головного комітету. Ніхто не сумнівається, що на пленарному засіданні в грудні Бундестаг їх ухвалить.

Очікується також, що вже найближчим часом фракція ХДС/ХСС внесе на розгляд Бундестагу проект резолюції, яка передбачає продовження мораторію на возз'єднання сімей, запровадженого раніше щодо біженців, які отримали в Німеччині тільки субсидіарний, обмежений, захист. Це стосується, зокрема, великої кількості втікачів від війни в Сирії. Дія чинного мораторію спливає у березні 2018 року.

Це питання було одним з основних каменів спотикання на провалених попередніх консультаціях щодо формування нового уряду Німеччини. З огляду ж на пануючі серед 709 депутатів Бундестагу настрої, можна очікувати, що мораторій буде продовжений. Менше шансів - але вони є - в ініціативи Зелених, які мають намір поставити на голосування в парламенті свою вимогу про поетапну відмову від вугільних електростанцій. У будь-якому разі не лише виконавча, але й законодавча влада в Німеччині попри кризу теж працює.