"Ми не можемо не спілкуватися", - стверджує психотерапевт та експерт з комунікацій Пауль Ватцлавік. Це великою мірою стосується політиків. Приміром, на цьому фото із зображенням російського президента Володимира Путіна та німецької канцлерки Анґели Меркель за виразом обличчя та жестами можна багато про що довідатися.

Лікті до тіла, руки зімкнені в замок, долонями вперед: Анґела Меркель залишається володаркою становища. На відміну від президента США Барака Обами вона уникає тілесного контакту. Посміхаючись, майже не показує зубів. Її вираз обличчя і постава уособлюють серйозність і гідно презентують її в цій ситуації.

Як і Меркель, кандидату на посаду канцлера Німеччини від СПДН Пееру Штайнбрюку притаманна радше серйозна міміка. Особливо життєрадісним цей вираз не назвеш, кажу експерт Штефан Верра. Після виголошення промови рот Штайнбрюка знову щільно закритий. "Коли людина закриває органи, які виражають почуття, це завжди команда мозку: я не хочу відкриватися", - каже Верра.

Він схильний шукати візуальний та тілесний контакт. Легка посмішка майже не сходить з вуст Барака Обами. Він рідко перестає говорити, часто обіймає своїх оточуючих, міміка та жести постійно змінюються. Мова його тіла - важлива причина того, що у багатьох країнах до нього все ще ставляться з прихильністю, хоча він так і не виконав багатьох перевиборних обіцянок, зауважує Верра.

Перший темношкірий президент намагається демонструвати баланс між розкутістю та мовою тіла, які в Штатах притаманні інтелектуальному вищому класу. Випрямлена спина, навіть коли він повертається вліво чи вправо. А трохи зігнута в коліні нога - легкий прояв "крутості".

В Латинській Америці політики подають себе емоційно та неформально. Деякі мають нахил до театральності. Президентка Аргентини Кристина Кіршнер (ліворуч) та її бразильська колега Ділма Руссефф (праворуч) між собою на "ти" - як і багато інших політиків на південноамериканському континенті. Замість "громадяни" вона полюбляє казати "друзі".

"Вчора тут був диявол", - так 2006 року покійний президент Венесуели Уго Чавес відгукнувся про президента США Джорджа Буша перед Генасамблеєю ООН. Особисті атаки проти політичних противників можна було частенько почути від колишнього латиноамериканського президента. Екс-держсекретарку США Кондолізу Райс він полюбляв називати "Кондоленсія" - "співчуття".

Чіткі рухи руками, неначе стукання кулаком по столу, голова витягнута вгору – типові жести революціонерів, як у кубинця Фіделя Кастро. У нестабільному суспільстві у таких жестах проглядається прагнення до перевороту, розповідає Штефан Верра. Коли ж у країни справи добрі, громадяни вибиратимуть радше того, чия мова тіла випромінює спокій і послідовність.

Ні, це не новий Віннету. Володимир Путін полюбляє виставляти на показ свій торс. Оскільки він невисокого росту, то в такий спосіб демонструє свої достоїнства, каже Штефан Верра. Чоло Путіна часто вип'ячене вперед. Притаманна йому стримана міміка справляє враження сильного та рішучого владоможця.

Мало справжнього волосся, але багато міміки та жестів. Про Сильвіо Берлусконі у світі часто говорили: "Як може мати Італія такого прем’єр-міністра?" Проте тривалий час самоіронічного Берлусконі позитивно сприймали в Італії. Поки не настала економічна криза…

Наступниками Берлусконі були Маріо Монті та Енрико Летта із серйозними та стриманими жестами. Такою ж контрастною була зміна президента у Франції - Ніколя Саркозі на Франсуа Олланда, який сам охарактеризував себе як "месьє Нормаль". За спостереженням політологині Паули Діль, виборець часто після відчайдухів та позерів прагне когось, хто втілює серйозність, і навпаки.