Вже четверту добу у Мінську не вщухають акції протесту та сутички з силовиками після президентських виборів 9 серпня. Згідно з офіційними даними, у країні понад 6000 затриманих, а також зафіксована смерть одного демонстранта. Через відсутність інтернету в країні та інформації від держорганів багато родичів затриманих не можуть знайти своїх рідних. В інтерв'ю DW правозахисник Центру "Вясна" Валентин Стефанович розповів, як правозахисники намагаються допомогти людям знайти затриманих, чи можна довіряти даним МВС та як події розвиватимуться далі.

DW: Як правозахисники загалом оцінюють ситуацію після президентських виборів у Білорусі?

Валентин Стефанович: Ситуація дуже складна, до того ж не лише у Мінську, а загалом в країні. Я би сказав, що ми маємо справу із кризою, пов'язаною з правами людини. І вона серйозніша та масштабніша у порівнянні з тією, що була у 2010 році. Якщо враховувати дані МВС - а інших у нас і немає - то за ці три дні затримали не менше 6000 осіб. Ми бачимо, що місць затримань бракує. Затриманих вивозять, а куди - ми не знаємо. Жодної інформації родичі отримати не можуть - просто люди зникли, протягом трьох діб родичі не можуть їх знайти.

Чи можна довіряти даним МВС щодо кількості затриманих?

Я особисто даним МВС не довіряю і не виключаю, що кількість затриманих може бути й більшою, як і кількість тих, хто постраждав. Ми знаємо, що щонайменше у трьох лікарнях Мінська є постраждалі. Ті засоби, які застосовують силовики, дуже калічать демонстрантів, особливо світлошумові гранати, які розриваються на скалки, а також резинові кулі, які в Білорусі вперше застосовують проти демонстрантів. Ми знаємо, що щонайменше одна людина загинула - це МВС офіційно визнало. Такого теж ніколи не було у Білорусі, щоб внаслідок розгону демонстрацій хтось загинув. Щоправда, ми не маємо жодної інформації про цю особу - ніхто з родичів до нас не звертався, а слідчі органи нічого про це не говорять з власних причин.

Читайте також: "Йди, поки не пізно" - Алексієвич закликає Лукашенка до відставки

Після першого дня протесту Ви заявили, що в Мінську загинула людина внаслідок наїзду на неї спецтехніки. Але МВС цю інформацію спростувало. Чи є нині подробиці про цей випадок?

Про цей випадок нині також нічого не відомо, імені цієї людини ми не знаємо. Нам цей сигнал надійшов від медиків. І цей інцидент точно був. Є фотографії в інтернеті, де видно, як спецтранспорт врізається у демонстрантів - три людини серйозно постраждали. Була інформація, що один з них внаслідок черепно-мозкової травми до лікарні не доїхав.

Під час акцій протесту в Білорусі мішенню для правоохоронців також стали журналісти, які висвітлювали акції. Як Ви оцінюєте цю ситуацію?

Тиск на журналістів вписується в загальну концепцію, яку ми спостерігали ще до початку цих подій, під час виборчої кампанії. МВС звинувачувало деяких журналістів мало не в організації цих акцій, мовляв, вони своїми стрімами ними керують та їх організовують. І були факти затримання журналістів, які працюють на вулиці зі стрімами. Я думаю, що влада не бажає поширення інформації про те, що відбувається у Білорусі, зокрема, у Мінську. Тому мені здається, що учора журналістів атакували цілеспрямовано - ми знаємо, що розбивали камери, на журналістів нападали, їх били. Це, звісно, ще один із кричущих фактів, які ми спостерігаємо, - журналісти під час виконання професійних обов'язків зіткнулися із загрозою життю та здоров'ю.

Як Ви працювали в умовах відсутності інтернету? Проблеми з інтернетом у Білорусі з'явилися 9 серпня, зв'язок налагодився лише вранці 12 серпня.

Дуже складно, тому що не було зв'язку з регіонами. Крім того, ми самі зазнали втрат - щонайменше шістьох членів правозахисного центру "Весна" затримали у регіонах. У мене таке враження, що їх, як і журналістів, цілеспрямовано ізолювали. Люди телефонують на стаціонарні телефони, просто розривають їх, повідомляють інформацію, прізвища родичів, запитують, де їх можна знайти. Ми усім допомагаємо, як можемо, тому що в нас теж немає інформації - нам її ніхто не надає. Ми даємо номери, куди людям телефонувати, де можуть перебувати затримані.

Читайте також: Протести в Білорусі: в українців дежавю на події 2014 року

Але взагалі отримувати інформацію дуже складно, тому що, я повторюся, МВС жодних списків не надає. Зараз ми хочемо збирати свідчення жорсткого та нелюдяного поводження із затриманими. І тому закликаємо людей дати свідчення від свого імені, розповісти, що відбувалося: коли він був затриманий, як з ним поводились у міліції. І потім ми використовуватимемо цю інформацію у нашій міжнародній діяльності - для доповідей у структурах ООН, які контролюють виконання Білоруссю зобов'язань з прав людини. Зараз, мабуть, це дуже дивно звучить, але насправді у Білорусі є міжнародні зобов'язання у галузі прав людини. Адже Білорусь ратифікувала Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, якого влада зобов'язана дотримуватись.

Як, на Вашу думку, можуть розвиватися події далі?

Якщо акції протесту триватимуть з такою ж інтенсивністю, то я побоююсь, що можуть запровадити надзвичайний стан в країні. Якщо його оголошують, то видають наказ із переліком обмежень, які діятимуть протягом певного часу. Може бути обмеження пересування - комендантська година, коли заборонено вночі з'являтися надворі. І звісно, для підтримання режиму надзвичайного стану невистачить органів міліції та внутрішніх військ, це потребує залучення армії. Можуть обмежити діяльність організацій, політичних партій, запровадити певну цензуру. Звісно, це супроводжуватиметься ще більшою кількістю арештів та затримань. Мабуть, це теоретична можливість, але якщо події й надалі так розвиватимуться, якщо підприємства виходитимуть на страйки та посилюватимуться демонстрації, то я такої ситуації не виключаю.