Коли йдеться про бізнес китайських політиків, то, як правило, бракує конкретики. Однак, очевидно, що урядова та партійна верхівка та її клани дуже швидко збагачуються. Як повідомляло видання New York Times, родина прем'єра Вень Цзябао накопичила статків на суму 2,1 мільярда євро.  Кількома місяцями раніше Bloomberg поширив інформацію про багатство родини Сі Цзіньпіна - наступника Ху Цзіньтао. Окремі родини, як підозрюють, контролюють цілі галузі економіки.

Насамперед державні концерни – це улюблена ціль для тих, хто має владу. Те, що владна еліта купається в грошах, у Китаї знають усі. Так, приміром, водій таксі, проїжджаючи повз велику вугільну електростанцію поблизу Пекіна, може сказати, що вона належить родині Лі Пен, який до 1998 року був прем'єр-міністром Китаю.

Зрощення влади і бізнесу

Три десятиліття економічного буму. Навряд чи хтось міг виграти від цього більше ніж ті, хто при владі та їхні клани. Шляхів до збагачення чимало. Приміром, багато хто розбагатів на хвилі приватизації у 90-х роках минулого століття. Десять-п'ятнадцять років тому було продано багато державних підприємств, які за низьку ціну придбали наближені до керівної верхівки люди, розповідає політолог з університету в Бонні Ґу Сюєву. «Таким чином вони фактично привласнили ці підприємства. Ці політичні еліти накопичили свої багатства не за допомогою біржі чи бізнесу. Вони просто володіють частками багатьох підприємств».

Родичі та друзі тих, хто при владі, інвестували у приватну економіку або отримали  там важливі посади. New York Times написала про сина Вень Цзябао, котрий паралельно з іншою діяльністю також інвестував у фірму, що виготовляє спортивний одяг. Син колишнього прем'єра Чжоу Юнкан натомість керує найбільшим інвестиційним банком країни. Подібних прикладів чимало. Фінанси, енергетика, телекомунікації, розваги. Майже у всіх економічних сферах родичі владної еліти відіграють певну роль. А ті державні концерни, які ще досі не приватизовано і чиє значення останніми роками знову зросло, так само в руках правлячої еліти, відзначає політолог Ґу Сюєву. «У всіх 134 державних концернах, що перебувають під прямим прицілом центральної влади, члени правління  та менеджери сидять у своїх кріслах завдяки особистим стосункам».

Гальмо реформ

Деякі з цих державних компаній належать до найбільших підприємств у світі. Той, хто ними керує, ухвалює рішення щодо велетенських грошових потоків та замовлень. Прозорості цього процесу немає. Платформа WikiLeaks оприлюднила американський документ, у якому йдеться про те, що родина Лі Пен котролює електроенергетику, родина Чжоу Юнкана – нафтову індустрію. Чжоу керує також китайським апаратом безпеки, а дружина Вень Цзябао, за даними New Уork Times, контролює ювелірний бізнес. 

На запитання про те, хто є китайськими багатіями, шанхайський економіст Лі Вайзен дає однозначну відповідь: "Це не малі приватні підприємства, а ті, хто перебувають при владі або ж поруч з ними. Влада – це шлях до грошей". Тому китайській правлячій еліті є що втрачати. На здатності країни проводити реформи це не дуже добре позначається, зауважують оглядачі. На думку політолога Сюєву, політичні реформи в Китаї не здійснюються саме тому, що тоді б довелося перерозподіляти багатства. А ті, хто перебувають при владі, таких змін не бажають.