Питна вода у Києві може бути небезпечною до вживання. Міністерство охорони здоров’я попереджає, що результати епідрозслідування інциденту у столичному мікрорайоні Бортничі, де через вживання водопровідної води 140 киян звернулися до медзакладів з гострим кишковим отруєнням, свідчать, що без застосування негайних профілактичних заходів існує значний ризик поширення захворювань всією територією Києва. Уряд своїм розпорядженням від 21 січня дав дозвіл Державній санітарно-епідеміологічній службі (СЕС) на проведення перевірок суб'єктів господарювання у зв'язку зі спалахом гострих кишкових інфекцій у Києві.

Владу попереджали та попереджають

Утім експерти наголошують, що небезпеки можна було б уникнути, якщо б влада оперативно реагувала на звернення екологів та науковців. "Те, що сталося у Бортничах, - це дзвіночок. Той факт, що у питну воду потрапили бактеріально забруднені стічні води, свідчить про те, що, по-перше, водопровідна система зношена, тобто у ній є дірки, а вода - не знезаражується. А по-друге, стічні води у Києві та по всій Україні не знезаражуються взагалі. Ми про це систематично пишемо і звертаємося до влади, але реакції жодної", - сказав в інтерв’ю DW кандидат фізико-математичних наук, експерт у сфері водопідготовки, водовідведення та доочистки питної води Валерій Грищук.

Він додав, що не знезаражуються навіть стічні води туберкульозних та інфекційних відділень лікарень. "Однак ні департамент житлово-комунального господарства, ні "Київводоканал" не допускають навіть обговорення пропозицій про впровадження інноваційних технологій щодо поліпшення процесів водопідготовки та водовідведення", - наголосив експерт. Грищук повідомив, що науковців не чули попередні мери Києва, не чує й нинішній.

Однак нині київській владі доводиться невідкладно реагувати на спалах кишкової інфекції у столичному мікрорайоні Бортничі, де у середині січня стався витік у артезіанську свердловину, з якої здійснювалось централізоване водопостачання мікрорайону, каналізаційних відходів з вигрібних ям у приватному секторі. Внаслідок цього у Бортничах питною водою отруїлись 140 людей, більшість з них діти.

Нині у мікрорайоні через інцидент відключене централізоване водопостачання, закриті два дитячих садочки та дві школи. "Зараз жителям Бортничів організована роздача питної води. Є чотири точки, куди підвозиться вода в цистернах 4,5 -11 тонн", - прозвітував Геннадій Синцов, голова Дарницької райдержадміністрації, яка відповідає за мікрорайон Бортничі.

Застаріла станція - прихована загроза?

Хоча спалах кишкової інфекції у Бортничах стався через нецентралізовану самовільну каналізацію у приватному секторі, але саме там знаходиться потенційно небезпечний об'єкт, який загрожує всьому Києву. У цьому мікрорайоні працює Бортницька станція аерації відходів, яка перебуває на балансі ПАТ "АК Київводоканал". Саме туди стікаються каналізаційні відходи з усього Києва та прилеглих міст і селищ Київської області. На станції проходять очистку всі побутові стічні води, а також стоки промислових підприємств. "Там накопичуються мільйони тонн не знезаражених мулів. Якщо буде потужна повінь чи землетрус, ті мільйони тонн поллються у Дніпро, звідки воду для пиття бере не тільки Київ, а й Запоріжжя, Дніпропетровськ та інші міста", - застерігає Грищук, який керує підприємством "Жива вода".

У "Київводоканалі" й самі визнають технічну недосконалість станції аерації, адже її схема очистки стоків та переробки осадів була розроблена та запроектована ще у 1950-60-х роках, і з того часу жодних суттєвих змін в неї не вносилось. Однак там не погоджуються, що стоки можуть загрожувати Києву через невідповідне знезараження. "Стоки не можна знезаражувати як воду, наприклад, хлором чи іншими речовинами, бо вони потім скидаються в річку. Якби стоки знезаражували жорсткими речовинами, то в річці все б повимирало. Відповідно стоки знезаражуються у нас за допомогою живих бактерій, які "з'їдають" все, відстоюються і спускаються у Дніпро", - повідомили DW у прес-службі ПАТ "АК Київводоканал".

Там зауважили, що те, що після очистки Бортницької станції аерації скидається у Дніпро, не має відношення до забору питної води, що подається у мережі централізованого водопостачання. "Скид стічних вод у Дніпро відбувається нижче Києва. Воду для столиці беруть з Дніпра вище за течією, також з Десни, але туди стоки не скидають. Ще 10 відсотків води надходить з артезіанських свердловин", - зазначили у прес-службі "Київводоканалу".

Безконтрольна вода

Хоча у "Київводоканалі" наголошують, що здійснюють ретельний контроль за стоками та питною водою, однак екологи стверджують, що останні три роки через проведення адміністративної реформи контроль за цим процесом з боку державних контролюючих органів надзвичайно послабився, вказує координатор програм питної води та санітарії екологічної організації "Мама-86" Анна Цвєткова. "Ні санепідемстанція, ні "Київводоканал", ні держадміністрація не поінформували людей вчасно, що забруднену воду не можна пити. Тому у Бортничах багато людей захворіли через воду. Оперативне інформування відсутнє", - констатує Цвєткова.

Вона переконана, щоб у таких випадках було менше шкоди, потрібен строгий контроль за якістю водовідведення, стоків, забору та подачею води. "У нас зараз накладений мораторій на позапланові перевірки санепідемстанції. СЕС не може реагувати на звернення людей щодо сумнівів у якості питної води і перевірити її на безпечність, бо Кабмін звелів перевіряти тільки по плану", - каже еколог. Вона звертає увагу на те, що громадським організаціям, які опікуються екологією, надто дорого і довго робити альтернативні дослідження води на безпеку, оскільки це, окрім санепідемстанції, можуть проводити лише приватні сертифіковані лабораторії.

"В ситуації, коли йдеться про здоров'я та життя мільйонів людей, в Україні відсутня кваліфікована свобода слова", - додає директор "Живої води" Валерій Грищук, який наполягає, щоб київська влада заслухала екологів на відкритому засіданні кількох профільних комісій Київради та нагально обговорила з ними проблеми водного господарства Києва та шляхи їх вирішення. За словами експерта, в Україні уже є сертифіковані інноваційні технології отримання електроіонізованих водних розчинів, які можуть бути використані для ефективного знезараження питної води, а також стічних вод, поліпшення стану водопровідних мереж, економії електроенергії та хімреагентів.