"Ми бачимо, що проблема води має величезне значення для охорони здоров"я. Це головна передумова для здоров"я суспільства. Саме тому так важливо бути постійно в курсі останніх даних науки про небезпеку та можливості її зменшення, і відповідно передавати цю інформацію далі". Мартін Екснер очолює Інститут з питань гігієни та суспільного здоров"я при Боннському університеті. Понад сто років ця установа досліджує проблеми водопостачання і співпрацює зі Всесвітньою організацією охорони здоров"я (ВООЗ) у галузі гігієни води. Остання епідемія холери була в Німеччині 1892 року. Відтоді, як німецький вчений Роберт Кох встановив, що чиста вода не містить бактерій, а тому вона безпечна, шансів у епідемічної хвороби немає. Це усвідомили вже в усьому світі, але на практиці проблеми є досі. Екснер: "Це невідкладна справа, адже це торкається і нас, коли інфекційні хвороби потрапляють до Німеччини з-за кордону. Очищення води має бути одним з політичних пріоритетів і зараз керівництво це вже усвідомило". Збудники інфекційних захворювань найдовше живуть у тропічних країнах, де теплий і вологий клімат, а гігієни бракує. У більшості випадків запобіжних заходів можна вжити тільки безпосередньо перед використанням шляхом кип"ятіння. Якщо ж люди хворіють, їм нерідко не можуть поставити правильний діагноз, або ж у них немає грошей на ліки. Але й туристи не можуть захистити себе на сто відсотків. Пояснює Гейдрун Гюбнер, фахівець із хвороб у тропічних країнах: "Існують певні захворювання, проти яких неможна зробити щеплення, бо немає ліків. Можна зробити щеплення проти холери, але воно не дає стовідсоткового захисту. Також є щеплення проти тифу, але й у цьому випадку препарат захищає тільки на 75 відсотків". Сьогодні вчені знають, що збудники поширюються не тільки разом з харчами. Окремі види бактерій можуть потрапити в організм через рану після контакту з водопровідною водою. Або ж інший шлях - респіраторний, як це буває з легіонеллами. Цей збудник, який у двадцяти випадках захворювань призводить до смерті, особливо поширений у промислових країнах. Говорить Карл Анспах, експерт з гігієни: "Якщо говорити про питну воду, то легіонелли зараз відіграють особливу роль. Це бактерії, що збираються у водопровідних трубах. Вони потребують певної температури, нижче 60 градусів, і щоб вода стояла. Це, як правило, проблема місць загального користування, лікарень та армійських частин. У душі люди вдихають легіонелли і захворюють". Широкій громадськості легіонелли стали відомі 1976 року. Тоді на зустрічі ветеранів у США від них померли понад тридцять чоловіків, близько чотирьох тисяч інфікувалися. Відтоді цю хворобу називають "хворобою легіонерів". Все ж таки, незважаючи на різні збудники, у високорозвинутих європейських країнах вода відносно безпечна завдяки центральному водопостачанню та постійним перевіркам її якості. Але в багатьох інших куточках планети люди можуть про це тільки мріяти. За даними ВООЗ, понад мільярд жителів планети на мають доступу до чистої води. А з огляду на зростаюче число населення, проблема загострюється, констатує професор Мартін Екснер з Боннського університету: "Треба чітко пояснити населенню країн, що розвиваються, що вода може бути чистою, що вона не повинна бути брудною і смердючою. Кофі Аннан якось сказав, що право на чисту воду - одне з елементарних прав людини. Над цим треба працювати, і на мою думку, технології для цього існують. Нічого не треба відкривати знову. Є стратегія, яку треба втілити". Більшість країн світу вже усвідомлює, як важливо мати чисту питну воду, але корумповані уряди часто ховають у власну кишеню гроші, призначені на очищення води, або ж не проводять роз"яснювальної роботи серед бідного населення. Не всюди в світі збереження такого життєнеобхідного ресурсу як вода має однаковий пріоритет: "Це залежить від стратегії в окремих країнах. Ми бачимо певні зрушення в Південній Азії. Теж саме можу сказати про Індію і про Китай, де останнім часом почалися великі проекти з очищення води, і де на це витрачаються неабиякі кошти. В інших країнаїх, передусім в Африці, ще є велика потреба у роз"яснювальній роботі на політичному рівні. Але основні дані про очищення води відомі вже понад сто років. Треба тільки мати політичну волю для їхнього втілення". Керстін Вінтер, DW