Вперше з 2015 року в ЄС побільшало прохачів притулку
Микола Кондратенко
26 лютого 2020 р.
У 2019 році, вперше з початку кризи біженців, в ЄС було зафіксовано зростання кількості заяв щодо надання притулку.
Реклама
Кількість заяв щодо надання притулку в країнах Євросоюзу збільшилася у 2019 році на 13 відсотків порівняно з 2018 роком, згідно з даними, опублікованими в середу, 26 лютого, Європейським агентством з підтримки надання притулку (EASO).
Як зазначається, торік у річному вимірі зростання було зафіксовано вперше з 2015 року. У 2019 році шукачами притулку у відповідні відомства країн ЄС було подано понад 714 тисяч заяв. У той час, як у 2018 році таких заяв було 635 тисяч.
"Сьогоднішні цифри свідчать, що, незважаючи на непоганий стан речей порівняно з ситуацією, що склалася кілька років тому, ми повинні й надалі бути пильними і покращувати наші регулювання щодо надання притулку", - сказала виконавча директорка EASO Ніна Грегорі.
За її словами, ЄС потрібна стійка до криз і справедлива система надання притулку.
Кількість біженців із Венесуели збільшилася вдвічі
У першу трійку країн походження прохачів притулку увійшли Сирія (72 тисячі), Афганістан (60 тисяч) і Венесуела (45 тисяч). Ця цифра для Венесуели збільшилася більш ніж удвічі та пов'язана з економічними та політичними потрясіннями в цій країні. Утім, лише п'ять відсотків венесуельців, які звернулися з проханням щодо надання притулку, отримали позитивне рішення. У той час як серед громадян Сирії, Ємену та Еритреї таких понад 80 відсотків.
У звіті пояснюється, що збільшення кількості шукачів притулку зумовлено зростанням потоку біженців із тих країн, які мають безвізовий режим із ЄС. Наприклад, громадяни низки країн Латинської Америки мають право подорожувати до ЄС без віз. Це пояснює, чому, незважаючи на зменшення потоку нелегальних мігрантів, кількість заяв щодо надання притулку збільшилася.
Дитячі руки - дорослі прибутки: як діти з Сирії працюють у Туреччині
Тисячі дітей, які втекли зі своїми батьками з Сирії до Туреччини, працюють, замість того, щоб навчатись у школі. Щоб хоч якось допомогти батькам, діти біженців працюють іноді по 12 годин на добу.
Фото: DW/J. Hahn
Гори тканини і море роботи
Халілю 13 років, він родом з Дамаска. П'ять днів на тиждень підліток працює в кравецькій майстерні, розташованій у підвалі житлового будинку в робітничому районі Стамбула. Такі майстерні тут знайдеш практично на кожній вулиці. І чи не в кожній з них працюють однолітки Халіля.
Фото: DW/J. Hahn
Праця замість школи
Кравецькі машини строчать без угаву. Четверо з 15 працівників цієї текстильної міні-фабрики - діти, і всі вони родом із Сирії. Турецька легка промисловість - галузь, де широко використовується праця нелегальних робітників. До неї нерідко залучають дітей - дешеву, невибагливу та мовчазну робочу силу.
Фото: DW/J. Hahn
Сум за школою
"Про майбутнє я не думаю", - каже 13-річний Халіль, розкладаючи відрізи бавовняної тканини. Його товариш, віком дещо старший за Халіля, шиє з цієї тканини жіноче спіднє. Розкласти тканину, розрізати, зшити - всі дії доведено до автоматизму. У Сирії Халіль навчався в третьому класі, але потім спалахнула війна і його родині довелося тікати - відтоді він не ходить до школи.
Фото: DW/J. Hahn
Експлуатація чи допомога?
Дитяча праця заборонена турецьким законодавством. Той, хто наймає дітей віком молодше 15 років, ризикує відповісти перед законом. Про це відомо й власнику кравецької майстерні, тож він воліє не називати свого імені. "Я даю дітям роботу, щоб вони не жебракували. Знаю, що це заборонено, але, з іншого боку, я допомагаю родинам, котрі мають якось виживати", - запевняє він.
Фото: DW/J. Hahn
"Сподіваюсь повернутись додому"
Мусі теж минає 13-й рік. Так само, як і багато робітників цієї кравецької майстерні, він родом з населеної переважно курдами північної сирійської провінції Афрін. Як Муса проводить своє дозвілля? "Граю у футбол, - відповідає хлопчина. - Сподіваюся, в Сирії скоро настане мир і ми зможемо повернутися додому. Там я хочу вивчитися та стати лікарем".
Фото: DW/J. Hahn
Таємниця дешевизни
Щодня тут шиють тисячі жіночих трусиків - різного розміру, кольору та фасону. Потім їх продаватимуть на базарах за ціною кілька турецьких лір за штуку. Мета - випускати дешевше, ніж конкуренти з Китаю. Діти у майстерні заробляють в перерахунку менше 50 євроцентів за годину, а дорослі - десь вдвічі більше.
Фото: DW/J. Hahn
Батрачити по 12 годин на добу
11-річна Арас працює в цій майстерні вже четвертий місяць. Її мама вагітна, батько сам працює на текстильній фабриці. Робочий день Арас розпочинається о 8-ій годині ранку, і працює вона часом по 12 годин. За день лише двічі вона має право на перерву. За все це дівчинка заробляє 700 турецьких лір на місяць, що в перерахунку - десь 153 євро.
Фото: DW/J. Hahn
Навчання - розкіш
Через те, що вона працює з понеділка до п'ятниці, Арас не може відвідувати державну школу. Щоб отримати хоч якусь освіту, по вихідних вона відвідує заняття, котрі проводить сирійська доброчинна організація. У навчальному плані математика, арабська та турецька мови. Вчителюють тут сирійки, котрі самі втекли до Туреччини, рятуючись від війни на батьківщині.
Фото: DW/J. Hahn
Школа як місце відпочинку
Щодня невеличку сирійську школу відвідують близько 70 дітей у віці від чотирьох до 18 років. Іноді самі вчительки приходять додому до родин та переконують батьків, щоб ті хоч по деяких днях відправляли дітей до школи. Адже це дасть їм можливість мати бодай якусь надію на майбутнє та бути тими, ким вони є - дітьми.