Вугільна промисловість Німеччини рухається велетенськими кроками до моменту остаточного припинення свого існування. Після 116 років роботи цими днями закривається одна з трьох досі працюючих шахт країни - шахта "Ауґусте Вікторія" (AugusteVictoria)в місті Марль, що в Рурській області на заході ФРН. Досі підприємство забезпечувало роботою понад три тисячі шахтарів. Вони щорічно піднімали "на гора" близько трьох мільйонів тонн вугілля.

Працюватимуть лише дві шахти

Після закриття "Ауґусте Вікторія" в Німеччині залишаться лише ще дві шахти – "Проспер Ганіель" (ProsperHaniel)у місті Боттроп, а також одне підприємство в Іббенбюрені. Планується, що 2018 року зупиняться й вони. Після цього буде перегорнуто останню сторінку багатого на традиції розділу історії німецької промисловості.

На тлі дешевшої пропозиції з-за кордону німецьке кам'яне вугілля вже давно не має жодних шансів на ринку. Нині ФРН імпортує понад 50 мільйонів тонн вугілля на рік. Часи, коли кам’яне вугілля було справжнім "чорним золотом", давно минули. Наприкінці 1950-х років у Німеччині працювали загалом 153 кам’яновугільні шахти, на яких працювало понад 600 тисяч гірників. Загалом вони видобували близько 125 мільйонів тонн вугілля. Вугільна галузь робила вагомий внесок у німецький економічний прогрес.

Та вже у 1960-х роках були помітні перші ознаки негативних тенденцій. Почали закриватися перші шахти. До великих споціальнополітичних здобутків Німеччини належить той факт, що до сьогодні жоден працівник гірничо-видобувної галузі не поповнив лави безробітних. Це стосується й працівників шахти "Ауґусте Вікторія". Багато хто перейде на ще працюючу шахту "Просперт Ганіель" або ж передчасно вийде на пенсію.

У наступному році й до остаточного закриття на шахті залишатимуться лише кілька сотень працівників. Вони готуватимуть процес відкачування вод з-під землі та підніматимуть на поверхню вартісне гірничо-видобувне обладнання, яке потім виставлятиметься на продаж.

Покупці від Туреччини до України

Зацікавлених покупців з-за кордону чимало, каже виконавчий директор компанії RAGMiningSolutionsМартін Юнкер. Останніми роками фірма вже продавала гірничо-видобувні обладнання, яке раніше використовувалося в німецьких копальнях. Приміром, великі вентиляційні системи та вугільні комбайни були продані до Туреччини. "Але ми продаємо також до Польщі, Чехії, Росії та України", - каже Юнкер.

На продаж виставляють усе без винятку підземне устаткування закритих німецьких шахт. Від прохідницьких комбайнів та вибухових бурових інструментів до обладнання, призначеного для безпосереднього видобутку вугілля, як, наприклад, великі очисні прилади. Окрім продажу гірничо-видобувного обладнання, німецьке підприємство також пропонує клієнтам консультаційні послуги. "Ми консультуємо щодо повного циклу видобутку. Тобто від моменту відкриття родовища й оцінки залягання порід до планування шахти", - каже Юнкер.

Німецький гірничо-видобувний досвід залишається затребуваним у світі й після закриття шахт у країні. Так само як і продукція німецького машинобудування, призначена для вугільної промисловості. Вже сьогодні такі підприємства продають більше 90 відсотків своєї продукції за кордон, каже Пауль Райнлендер, голова галузевої спілки. Загальний оборот галузі становить чотири мільярди євро.

Головними покупцями німецької гірничо-видобувної техніки є Австралія, Китай, Росія та США. Вимоги клієнтів до товару різняться почасти дуже суттєво. "В Австралії на першому місці стоїть автоматизація, аби можна було досягнути найвищої продуктивності", - розповідає Райнлендер. У Росії ж, за його словами, хочуть мати особливо надійну техніку, яка може якомога довше працювати без додаткового обслуговування. Натомість китайці зацікавлені передусім у високій продуктивності. "Тут ідеться передусім про велику кількість видобутого вугілля", - пояснює фахівець.

Майбутнє - за імпортним вугіллям

Та навіть незалежно від експорту німецькі виробники гірничо-видобувного обладнання мають перспективи й на внутрішньому ринку країни, переконаний Райнлендер. "Адже до гірничо-видобувної галузі належать також видобуток каміння й щебеню. І тут постійно є попит", - каже він. Ідеться, приміром, про видобуток семи тонн калійних та магнієвих руд на рік, а також 60 мільйонів тонн сировини для виробництва кераміки й інших промислових корисних копалин, підтверджує Мартін Веддіґ зі спілки сировини та гірничого видобування Німеччини.

Закриття кам’яновугільної шахти "Ауґусте Вікторія"символізує початок завершального етапу відмови Німеччини від видобутку цього мінералу, яка була узгоджена на вищому політичному рівні ще 2011-го року. Якщо ще 1980-го року в країні видобували майже 87 мільйонів тонн кам’яного вугілля, то в 2014 році цей показник становив лише близько 7,5 мільйона тонн. Три мільйони з них видобували на шахті "Ауґусте Вікторія", яка більше не працюватиме.

Якщо ще 2005 року в кам’яновугільній галузі Рурської області Німеччини були задіяні понад 38 тисяч працівників, то тепер ця цифра становитиме лише близько восьми тисяч осіб. Утім, навіть після остаточного закриття всіх кам’яновугільних копалень теплоелектростанції ФРН все одно у великій мірі працюватимуть на вугіллі. Хіба що тоді вже на 100 відсотків імпортованому з-за кордону. Частка кам’яного вугілля серед джерел енергії в Німеччині становить на даний момент 18 відсотків. Ця цифра найближчим часом навряд чи зміниться в бік зменшення, адже 2022 року від енергосистеми країни буде відключено останню атомну електростанцію. Тоді як повний перехід на відновлювальні джерела енергії потребуватиме ще чимало часу.