Кантрі-співаки, бітбоксери, свінг-гітаристи - щоліта в Європу на заробітки приїжджають тисячі вуличних музикантів з усього світу. Лише на перший погляд здається, що грати на вулиці може будь-хто. Насправді у кожному німецькому місті діють особливі правила, які регламентують концерти музикантів-кочівників.

Кастинг віртуозів

Вуличні музиканти мріють про можливість виступити в Мюнхені - одному з головних туристичних центрів Німеччини. Віртуозам, які мають бажання грати на головній площі міста Маріенплац, доведеться пройти кастинг. Переможцям змагання дістанеться місце в пішохідній зоні. Мюнхен - єдине місто країни, в якому, починаючи від 2007 року, вуличні музиканти й художники зобов’язані пройти спеціальний відбір перед виступом. Альберт Дітріх, який не має музичної освіти, видає по десять ліцензій щодня - п’ятеро виконавців можуть грати до обіду, інші п’ять - після. Вартість одного дозволу - 10 євро.

В інших містах Німеччини проходження кастингу необов’язкове, утім виступи на вулиці завжди регламентовані. Наприклад, у Штутгарті музикантам дозволено грати не більше, ніж тридцять хвилин у спеціальних зонах. Виступати цілий день на одному місці не дозволяється. Волинки, духові та ударні інструменти в цьому місті заборонені, а під час обідньої перерви взагалі має бути тихо. Якщо ви учасник не тріо, а, наприклад, квартету, одному з музикантів доведеться почекати - в Штутгарті заборонено грати групами більш, ніж по троє. У Франкфурті все так суворо - гучні духові інструменти та гра вп’ятьох дозволені.

Правильна музика

"Можливо, правила для вуличних музикантів можна знайти в інтернеті, але ми їх жодного разу не читали. Здається, тут можна грати не більше тридцяти хвилин на одному місці. Зазвичай ми виступаємо на набережній Рейна, тому що в центрі міста люди надто захоплені покупками", - розповідає Даніель, учасник свінг-дуета з Кельна. У цьому місті діє навіть спеціальна громадська організація з назвою "Straßenmusik, aber richtig" ("Вулична, але правильна музика"), яка виступає за якість музики, що виконується на вулиці. Активісти хочуть запровадити систему кастингів, яка існує в Мюнхені.

У Дрездені ж навпаки правила для вуличних музикантів дещо пом’якшилися - з початку червня спеціального дозволу для гри не потрібно. Обмеження впровадили в 2013 році, коли місцева влада отримала понад 120 скарг на вуличних музикантів. Тоді у багатьох містах Саксонії заборонили гучні музичні інструменти та підсилювачі, а також грати на вихідних та в свята. Щодня музиканти мали купувати дозвіл вартістю у п’ять євро. Відміна цих правил обговорювалась за круглим столом з жителями міста, власниками крамниць та вуличними музикантами.

З вулиці на сцену

"У кожному місті свої правила. Грати на вулиці може кожен, атестату консерваторії ніхто не вимагатиме. Поки не приїде поліція", - сміється вчитель музики та гітарист Мартін з Кельна. Насправді, музиканти зі спеціальною освітою здатні заробити більше, ніж в середньому близько 20 євро в день. Деякі продають власні студійні компакт-диски і намагаються зробити кар’єру. Так, наприклад, вже 18 років піаніст Арне Шмітт з Гаґена мандрує світом зі своїм роялем вагою 385 кілограмів. Музикант ніколи не грає по нотах - кожен його виступ унікальний, Шмітт імпровізує, ґрунтуючись на відомих поп-хітах Майкла Джексона, Еріка Клептона, Елтона Джона та The Beatles.

У 25 років Арне зрозумів, що його покликання - це музика, а не робота в автомайстерні. З 1997 року піаніст записав три альбоми, які успішно продаються в Європі, зіграв в 300 містах та зібрав на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook близько 10 тисяч лайків. Заборона на виступ Арне Шмітта у Франкфурті-на-Майні викликала публічну дискусію про введення особливих правил для вуличних музикантів у Німеччині.

Свою кар’єру з вуличних виступів починав британський рокер Род Стюарт, французький мультиінструменталіст Ян Т'єрсен, бітбоксер Dub FX з Мельбурна та багато інших зірок сучасної поп-сцени. Утім, на швидкий успіх розраховувати не варто - лише одиниці потрапляють на велику сцену і очолюють хіт-паради. Та й заробіток у вуличних музикантів невеликий - наприклад, у Кельні за день вони збирають близько 15 євро, в інших містах частина цієї суми витрачається на дозвіл та сплату спеціального податку.