Об’єднання, до якого входять п’ять дослідницьких центрів, шукає по всій Німеччині випадки педофілії. Відділення сексології у клініці Кільського університету Шлезвіг-Гольштайн – єдина серед них, яка працює з магнітно-резонансною томографією (МРТ). За її допомогою можна отримувати зображення частин тіла у розрізі – тобто дивитися безпосередньо в мозок людей, які перебувають під спостереженням.

Навіть якщо міжнародні дослідження просуватимуться швидшими темпами за допомогою Франції, Канади або Скандинавії, дотепер існує мало досліджень функціонування мозку педофілів, говорить психолог і психотерапевт Йорґе Понсеті. «МРТ створює ідеальні мови для дослідження активності мозку та його структури. Дивовижно те, що ми, не мусячи розрізати голову, з високою тривимірною точністю можемо сказати, які ділянки мозку саме перебувають в активному стані, а які ні».

Коефіцієнт інтелекту нижче середнього

Залучення МРТ збільшило знання про педофілію. Сексологи виділили типові для неї риси: «Педофіли демонструють низку неврологічних аномалій, – говорить Понсеті. – Їхній IQ приблизно на вісім пунктів менший від середнього».

Дослідник наголошує, що вік жертв пов'язаний із коефіцієнтом інтелекту кривдників. «Тобто чим тупіший зловмисник, тим молодшою є його дитина-жертва», – каже науковець. Також є докази того, що педофіли мають менші розміри тіла, ніж середньостатистичні. Канадські ж дослідники з’ясували, що педофіли отримали в дитинстві удвічі більше травм голови, ніж решта населення.

Хвороба чи сексуальна орієнтація?

Робота вчених із Кіля ґрунтується на анонімності. В університетській клініці створені для цього відповідні можливості за допомогою гарячої лінії та Інтернету. «Це було важливо. Адже не кожен педофіл вчиняє сексуальні злочини проти дітей і таким чином стає злочинцем», – говорить Понсеті. Дослідник додає, що ця відмінність навряд чи зменшує страждання батьків.

Багато хто не знає, що в сексології педофілія визначається як психічне відхилення і відповідно як хвороба. Проте лише тоді, коли від цього страждає інша особа або сам педофіл. «За новою американською психіатричною системою класифікації, педофільний розлад виникає тоді, коли людина зі спрямованим на дітей сексуальним потягом проявляє його. Або принаймні страждає від того, що має такий потяг», – говорить Йорґе Понсеті. – Якщо ж людина має цю схильність, проте не стає злочинцем, можна говорити про педофілію як одну з сексуальних орієнтацій».

Центр задоволення активується

Усі тести у Кілі відбуваються у неврологічному центрі університетської клініки. Там зберігаються й комп’ютерні знімки досліджень сексуального збудження гетеросексуалів. Зйомки демонструють активні ділянки мозку, які від активного припливу крові і через високий рівень подачі кисню світяться інтенсивним червоно-оранжевим кольором.

«На цьому зображенні добре видно центр задоволення, – пояснює Понсеті. – В області зорової кори, нижче, відбувається посилений візуальний аналіз, коли дорослий гетеросексуальний чоловік бачить жінку відповідного віку. І саме в цій ділянці активується мозок педофільних чоловіків, коли вони бачать голу дитину».

Аби це перевірити, випробуваним показують підбірку різноманітних картинок. У ній автомобілі, будинки або сцени відпочинку чергуються з зображеннями, які відповідають моделям сексуальних стимулів педофілів. МРТ-зйомка демонструє при цьому лише типові чорно-білі кольори. Лише за допомогою складного алгоритму сексологи приходять до узагальнення.

Педофіл чи ні?

«Ми рахуємо активність окремих мозків у відношенню до середньостатистичної групової активності. Так отримуємо цифру – своєрідну міру педофілії, – пояснює дослідник. – У порівнянні з іншими випробуваними ми дізнаємося, є вищезгадана особа педофілом, чи ні. Наші висновки підтверджуються у 95 відсотках випадків».

Окрім активності мозку дослідники шукають інші візуальні алгоритми, у тому числі зміну структури мозку. За допомогою спеціальних програм у планшетних комп’ютерах вони тестують імпульсивність і здатність до емпатії. «Якщо ми додамо ще й дослідження крові, а відтак аналіз генів та нейромедіаторів, нам напевно вдасться наблизитися до розуміння загадки педофілії. За допомогою МРТ ми можемо лише сказати, хто є педофілом. Але, на жаль, не можемо сказати, чому!»