Рекорд тривалості життя в мишей становить майже п’ять років – це приблизно на два роки довше, ніж у середньостатистичної миші. Щоправда, самому гризуну-довгожителю цей рекорд навряд чи приніс радість, тому що тварина вимушена була весь час потерпати від голоду.

Те, що вкрай скупе та низькокалорійне харчування помітно продовжує життя, було неодноразово і досить переконливо продемонстровано в експериментах на найрізноманітніших модельних організмах – і дріжджових грибах, і плодових мухах, і черв’яках-нематодах, і рибках даніо-реріо, і на мишах та пацюках. Утім, чи означає це, що голодне життя викликає такий же ефект у приматів, зокрема людей? Тут однозначної відповіді поки немає.

Макаки-резуси – не дріжджі, не черв´яки і навіть не рибки

Нещодавно в авторитетному науковому журналі Nature були опубліковані результати дослідження, проведеного американськими вченими на макаках-резусах, яке тривало чверть століття. Наприкінці 80-х років минулого століття Джулі Маттісон, яка сьогодні керує Лабораторією експериментальної геронтології Центру біомедичних досліджень при Національному інституті проблем старіння в Балтиморі, штат Меріленд, разом із колегами посадила дві групи макак на строгу низькокалорійну дієту. Одна група складалася із молодих тварин віком до 14 років, в іншій вік мавп був від 16 до 23 років.

Тепер вчені дійшли висновку, що дієта не продовжила життя піддослідним макакам, хоча і зробила їх здоровішими. Говорити про однозначний результат поки складно, зізнається керівник проекту: «Наше дослідження цікаве, зокрема, тим, що воно суперечить багаторічним спостереженням іншої групи біологів – із Національного центру вивчення приматів у Медісоні, штат Вісконсин. Там дійшли висновку, що низькокалорійний раціон істотно збільшує тривалість життя макак-резусів. Ми ж цього ефекту не виявили, однак зареєстрували помітне покращення загального стану здоров'я тварин».

Багато що пояснюється відмінностями в харчуванні

Правда, тут потрібно враховувати деякі відмінності в проведенні дослідів. Умови утримання макак були практично ідентичними, а ось годували тварин по-різному. Скажімо, в Центрі з вивчення приматів тваринам контрольної групи дозволяли наїдатися досхочу, а в Інституті проблем старіння раціон обмежували і їм, щоб уникнути ожиріння.

Окрім того, суттєво відрізнявся склад корму: хоча співвідношення між білками, жирами та вуглеводами було майже однаковим в обох дослідженнях, дієта вісконсинських макак містила, зокрема, понад 28 відсотків сахарози, а дієта мерілендських мавп – менше 4 відсотків. Мабуть, тому в Медісоні на цукровий діабет захворіли понад сорок відсотків тварин контрольної групи, а в Балтіморі – всього 12,5 відсотків. «Наш корм був дуже здоровим, всі інгредієнти - натуральні, багато насичених жирних кислот, – говорить Джулі Маттісон. – В результаті як тварини в цих експериментальних групах, так і їхні родичі в контрольній групі жили набагато довше, ніж зазвичай живуть макаки-резуси в неволі. Можливо, здорове збалансоване харчування настільки збільшило тривалість життя всіх тварин, що ефект низькокалорійного раціону виявився практично непомітним».

Між мишею та людиною – величезна дистанція

Таку саму думку можна сформулювати й по-іншому: у Вісконсині тривалість життя в макак із експериментальної групи збільшилася в порівнянні з їхніми родичами із контрольної групи, тому що вони їли менше шкідливого для здоров´я корму. В Меріленді цей ефект виникнути і не міг, але проявився інший: «У мавп, які з дитинства сидять на низькокалорійній дієті, ми не бачимо жодних ознак ракових захворювань, – пояснює Джулі Маттісон, – а в контрольній групі злоякісні пухлини діагностували вже у шести тварин. Це багато про що говорить».

Отже, те, що помірність у вживанні їжі і збалансованість харчування загалом позитивно впливають на здоров’я, нібито підтвердилося. А те, що цей ефект виявився виражений далеко не так чітко, як у попередніх роботах, пов’язано із вибором модельного організму і умовами експерименту, вважає геронтолог Стівен Остад, професор кліткової та структурної біології Наукового центру здоров’я при Техаському університеті в Сан-Антоніо.

«У мишей тривалість життя дуже невелика. Можливо, строга низькокалорійна дієта продовжує життя лише короткоживучим тваринам, а на таких ссавців-довгожителів як примати вона не діє або майже не діє, – розмірковує Остад. – З іншого боку, це був би зовсім не перший взаємозв’язок, який спостерігається в мишей, але не проявляється в людини. Врешті-решт, 90 відсотків препаратів, які пригнічують появу пухлин у мишей, на людей не діють. Навіть якщо б тут виявилася кореляція між низькокалорійним харчуванням і тривалістю життя макак-резусів, я б все одно поцікавився, а що ж це може означати для людини».