Це останнє фото, яке New Horizons відіслав на Землю перед своїм максимальним наближенням до Плутона. Зонд зробив його з відстані у 768 тисяч кілометрів від поверхні карликової планети. На зображенні домінує біла пляма протяжністю близько 1600 кілометрів - неформально її називають "серце". Причиною того, що на поверхні "серця" майже не видно деталей, можуть бути геологічні процеси.

Члени команди New Horizons та запрошені гості слідкують за зворотнім відліком до максимального наближення зонду до Плутона в лабораторії прикладної фізики університету Джонса Гопкінса, штат Меріленд, США.

New Horizons зробив це фото 12 липня з відстані у 2,5 мільйони кілометрів від Плутона як підготовку до зйомки карликової планети у найвищій роздільній здатності.

14 липня зонд пролетів повз Плутон на відстані 12 000 кілометрів. Для порівняння: відстань від Землі до Місяця у 30 разів більше. Міжнародна космічна станція ще ближче, вона обертається навколо Землі на висоті лише 350 кілометрів. Так виглядає Плутон з найближчим супутником Хароном на задньому тлі.

Через сім місяців після запуску New Horizons Міжнародний астрономічний союз (МАС) позбавив Плутон статусу планети. Тепер це лише "карликова планета", адже орбіта Плутона не настільки кругла, як у повноцінної планети, а еліптична. МАС тоді уперше дав формальне визначення терміну "планета", оскільки в останні роки у Сонячній систему було відкрито багато нових об'єктів.

Найближчі до Сонця планети - Меркурій, Венера, Земля та Марс. Потім - карликова планета Церера, а за нею - планети-гіганти Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Ще далі - на околиці Сонячної системи - два крихітні крапочки: Плутон, який має діаметр лише 2370 кілометрів, та його супутник Харон.

Мета зонду New Horizons - дослідити супутники Плутона, наприклад, визначити справжній розмір Стікса. Вважають, що його діаметр - від 8 до 28 кілометрів. У січні та лютому зонд зробив перші нечіткі знімки Харона, Нікти та Гідри. У квітні - Кербера. Тепер New Horizons може зробити знімки кращої якості.

Супутник Нікта на своїй орбіті обертається просто божевільно. Це не зроблені зондом знімки, а комп'ютерна симуляція, яку науковці NASA підготували, ґрунтуючись на наявних даних. Нікта не лише обертається навколо Плутона, але й перебуває під гравітаційним впливом Харона - тобто цей супутник є також супутником іншого супутника.

New Horizons оснащений трьома оптичними інструментами, які можуть робити знімки у різних спектральних діапазонах. Два плазмові спектрометри можуть аналізувати частинки сонячного вітру. Космічний апарат також має на борту детектор пилу та радіометр.

НАСА вдалося вирішити деякі технічні проблеми, які нещодавно виникли на New Horizons, тож зонд знову цілком справний. Сподіваємося, що тепер ніщо не завадить йому зробити нові чудові знімки Плутона.

На цьому фото техніки встановлюють на зонд New Horizons камеру LORRI (Long-Range Reconnaissance Imager). Ця цифрова камера сприймає електромагнітні хвилі видимого спектру. Найважча частина камери вагою 8,6 кілограма - це телескоп, що важить 5,6 кілограма.

Зонд New Horizons запустили 19 січня 2006 року з космодрому на мисі Канаверал у Флориді за допомогою ракети-носія Atlas V. Космічний апарат відразу вийшов на траєкторію виходу за межі Сонячної системи. Для цього треба було досягти швидкості 16,26 кілометра на секунду. Таким чином New Horizons став найшвидшим з усіх створених людиною літальних космічних об’єктів.

Траєкторія New Horizons занесла зонд на далекі околиці Сонячної системи. Дорогою космічний апарат відвідав асетроїд 132524 APL, а також пролетів на відстані 2,3 мільйона кілометрів від Юпітера. Зонд зібрав дані про атмосферу, магнетосферу та супутники планети-гіганта.