Кожного, хто входить, зустрічає статуя Богородиці. У кінці довгого коридору висить розп'яття, а поруч - пластиковий скелет. Він "оселився" тут під час останньої студентської вечірки на Гелловін. «Тут панує дуже мирна атмосфера. Цілком новий досвід для мене», - ділиться своїми враженнями Аднан Шах, студент з Пакистану, який нині вчиться в Німеччині. Він належить до мешканців студентського гуртожитку, який розташувався в колишньому монастирі. Його кімната – це колишня келія.

Велике розп'яття нагадує про деякі правила. Тут є чоловіча й жіноча половини (під покрівлею живуть хлопці, поверхом нижче – дівчата). По середах у сусідній церкві відбувається служба божа. "Під час неї ми не повинні галасувати й метушитися", – каже студентка Сабріна Пфляйдерер. Оце, власне, і всі вимоги.

Монастир ремонтували добровольці

Як в Ульмі до такого додумалися? Біда робить винахідливим. Місцевий монастир розпустили в 2009-му році. Біла будівля із вбудованою церквою три роки стояла пусткою. А минулого літа й до Ульма докотилися проблеми із розселенням студентів. Через реформу шкільної освіти діти в Німеччині стали вчитися на один рік менше, тому торік абітурієнтів виявилося вдвічі більше: до тих, хто вчився за старою системою, додалися випускники, які відвідували школу вже за скороченою програмою. Місць у гуртожитках не вистачало, тож колишня член міськради Сабіне Шулер запропонувала селити новеньких у монастирі. Ідею вподобав представник католицької студентської громади Ульма Вінфрід Райш. Погодився і власник приміщень, фонд єпископства Роттенбурзького.

Перш ніж селити студентів, монастир відремонтували. Побілили кімнати, оновили освітлення й сантехніку. Допомогли чимало добровольців. Люди також жертвували гроші, тому ремонт закінчили швидко. Після того, як в інтернеті оголосили про вільне житло, здійнявся величезний ажіотаж, пригадує Матіас Лутц, відповідальний за укладання договорів із новими мешканцями.

Трохи дивне відчуття

Нині в колишньому монастирі живуть 27 студентів із восьми країн. "Ми легко можемо заселити ще одну будівлю", - каже Матіас Лутц. Більшість пожильців походять із Німеччини, проте загалом студенти зібралися з усіх усюд: Іспанії, Китаю, Пакистану, Палестини, Сирії. Для тих, хто не в змозі платити, місцева церковна громада виділила десять кімнат. Незаможні спудеї розраховуються тільки за комунальні послуги.

Проживання в намоленому місці коштує максимум 220 євро на місяць. Це вигідно, бо "знайти в Ульмі недороге житло - дуже важко, - каже Луґо Арнас із Мадрида. - Якщо при цьому заледве розмовляєш німецькою, то майже неможливо". А взагалі це трохи дивне відчуття: знати, що незадовго до тебе в кімнаті жив монах, додає хлопець.

Що далі - Бог його зна

Угоди зі студентами чинні до серпня 2013 року. Що буде з монастирем-гуртожитком надалі, у церкві поки не відають. "Це схоже на заміську школу, тільки без учителів", - каже про помешкання майбутня психолог Сабріна Пфляйдерер. Її тут ніжно називають "мамою гуртожитку". Студентка опікується проблемами мешканців, які живуть наче у великій студентській комуналці.

Молодь живе мирно й дружньо. "Я нарешті можу по-справжньому пізнати Німеччину, тому що контактую з німцями", - радіє Аднан Шах із Пакистану. У гуртожитку, де хлопець жив раніше, як він сам каже, цього бракувало.