Коли західні туристи потрапляють до східнонімецьких міст, вони не перестають дивуватися, як гарно відреставровані будинки, який рівненький асфальт і наскільки сучасна інфраструктура. Однак навіть перший вільно обраний і останній прем’єр-міністр НДР Лотар де Мезьєр нині визнає, що процес вирівнювання умов життя на заході і сході країни сильно затягнувся. «Це було справді проблемне слово, яке злетіло 1990 року з уст Гельмута Коля. Усі ми тоді думали, що цей процес відбуватиметься значно швидше. Однак той, хто сьогодні не бачить «квітучих ландшафтів», або сліпий, або дурний. Коли я сьогодні їду багатьма східнонімецькими містами, в мене просто серце радіє, якими вони стали», - каже де Мезьєр.

Погана оборудка?

Підрахувати з точністю до цента ціну об’єднання Німеччини неможливо. Інститут економічних досліджень в Галле називає цифру в 1 трильйон 300 мільярдів євро. Відбудова Сходу – це наймасштабніша акція солідарності, яку будь-коли бачила Німеччина. Так про це висловився Тео Вайґель, який з 1989 по 1998 роки був міністром фінансів ФРН. Утім, і донині йому доводиться відбиватися від уїдливих коментарів: «Кілька років тому голова правління одного американського концерну сказав мені: «Тео, купувати НДР було поганою оборудкою, чи не так?» Це мене зачепило і я відповів: гаразд, це триває довше і коштує більше, аніж ми очікували, це правда. Але 18 мільйонів східних німців живуть нині в умовах свободи і демократії».

Гроші пішли не лише в матеріальну відбудову сходу і не лише в інвестиції в майже розвалену інфраструктуру. Левина частка цієї гігантської допомоги пішла на соціальні виплати – безпосередню підтримку населення колишньої НДР. На папері економіка НДР була доволі потужною. Однак на практиці вона зруйнувалася в перші ж дні після об’єднання країни. Як результат – масове безробіття. Річ у тім, що економіка НДР була орієнтована на експорт у країни соцтабору. Але в роки перебудови в країнах колишнього СРСР не було грошей на імпорт. Друга причина – введення з першого липня 1990 року економічного, валютного і соціального союзу з ФРН.

Альтернативи не було

Це означало введення на сході західнонімецьких марок. Експерти застерігали: введення західної валюти призведе до краху економіки НДР. Однак альтернативи не було: або єдина для всієї Німеччини валюта, або відновлення Берлінської стіни. Мешканці НДР спершу були просто в захваті: пенсії та накопичення в розмірі до 6 тисяч марок обмінювалися за цілком нереальним курсом один до одного. Та й зарплатню виплачували в західній валюті. Нові громадяни ФРН не хотіли більше купувати місцеві товари. Продукти, автомобілі, телевізори та інші речі – усе мало бути із Заходу.

Однак і до нині, через 20 років після возз’єднання Німеччини і після трильйонної виплати, «нові федеральні землі» суттєво відстають від західних в економічному розвитку. Продуктивність праці в перерахунку на душу населення становить лише 70 відсотків від західного рівня. Безробіття теж значно вище. Кваліфіковані спеціалісти в пошуках роботи виїжджають на захід. З часу об’єднання населення східних земель скоротилося на два мільйони. Жодна зі східнонімецьких земель і досі не здатна себе самостійно прогодувати. Згідно з планами німецького уряду, дія пакту солідарності, за яким перекачуються кошти із заходу на схід, триватиме ще до 2019 року.

Проблеми глобалізації, а не об’єднання

«Ми ще й нині багато проблем списуємо на німецьке об’єднання, - каже Лотар де Мезьєр. - Але насправді усе це – наслідки процесу глобалізації, великого трансформаційного процесу, який відбувається глобально в економіці через телекомунікації, інтернет тощо. Тобто нині ми маємо низку проблем, які певною мірою дотичні до об’єднання Німеччини, але аж ніяк не є проблемами власне самого об’єднання». Разом з тим експерти констатують, що попри всі проблеми, перехід від соціалізму до демократії та ринкової економіки для мешканців НДР пройшов з незрівнянно меншими втратами, ніж для громадян інших східноєвропейських країн та республік колишнього Радянського Союзу.

Автори: Сабіне Кінкартц / Христина Ніколайчук

Редактор: Дмитро Каневський