Питання про відмову від закупівлі вугілля з непідконтрольної Києву території Донбасу в українському уряді порушували вже не раз. Йдеться про антрацитне вугілля, яке видобувається лише на шахтах, розташованих за лінією розмежування, і на якому працює половина з 14 теплоелектростанцій України (ТЕС). Про відповідні наміри днями в одному із своїх інтерв'ю знову повідомив український міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик. Досягти цієї мети, на його думку, можна двома шляхами: переобладнати ТЕС та налагодити закупівлю антрацитового вугілля з альтернативних джерел.

За даними міністерства енергетики в Києві, торік споживання вугілля на українських теплоелектростанціях склало 27 мільйонів тонн. Експерти, з якими вдалось поспілкуватись DW, пояснили: близько 17 мільйонів тонн - це вугілля газових марок, якого достатньо виробляється на території підконтрольній українському уряду; до двох мільйонів тонн - це імпортне вугілля; дев’ять мільйонів тонн - антрацитне вугілля, котре надходить з шахт, що розташовані на непідконтрольній Києву території.

Реінтеграція через вугілля?

Критики ідеї відмови від вугілля, видобутого на шахтах на території самопроголошених "народних республік" зауважують, що таким чином український уряд може сам собі нашкодити. Річ у тім, що частина приватних шахт, розташованих в "ДНР" і "ЛНР", зареєстрували свої головні офіси на території, підконтрольній Києву, і, попри те, що вони видобувають вугілля на сепаратистських територіях, податки платять українській державі.

Голова наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, зокрема, зауважив: "За словами самого міністра, Україна закупає вугілля на шахтах, які сплачують податки в український бюджет. Тоді, за логікою уряду, чому ми повинні відмовлятися від українського вугілля?" Крім того, на його Корольчука, враховуючи значення вугілля для Донбасу, саме через вугілля може відбутися реінтеграція сепаратистських територій. "Закупівля вугілля - це був і залишається єдиний варіант прив’язати цю територію до України, демонструвати, що люди там можуть отримувати заробіток з України", - зауважив Корольчук.

За подальші закупівлі вугілля з сепаратистських територій Донбасу виступає і компанія ДТЕК, яка є енергетичним підрозділом фінансово-промислової групи СКМ, що належить Рінату Ахметову. Так, попередні розрахунки, проведені експертами компанії, свідчать, що переобладнання лише двох блоків Придніпровської ТЕС, аби вони могли працювати на вугіллі газових марок, обійдеться в 600 мільйонів гривень. При цьому для реалізації проекту необхідно зупинити всю станцію майже на рік. Тут, однак, слід зауважити, що СКМ належить кілька шахт, які на сепаратистських територіях видобувають у тому числі й антрацитове вугілля. Отже, ця компанія зацікавлена, аби на території всієї України використовували вугілля, видобуте на її шахтах.

"Не займайтесь окозамилюванням"

Голова Донецької обласної організації Незалежної профспілки гірників України, що працює на території, підконтрольній Києву, Анатолій Акімочкін, пропонує, як він каже, "не займатися окозамилюванням".

За його словами, частина державних шахт, що опинилася за лінією розмежування, так само працює під двома юрисдикціями, тобто і під "ДНР", і під Україною. І фактично про одне й те саме добуте вугілля звітують і в "міністерстві" вугільної галузі в Донецьку, і в міністерстві енергетики України, каже профспілковий діяч: "Всі ж розуміють, що навіть ті шахти, які перереєструвалися на підконтрольній Києву території, однаково "сплачують данину "ДНР". Інакше вони там не змогли б працювати".

Акімочкін - за радикальне рішення  про повне припинення торгівлі з територією, яку Верховна Рада визнала окупованою. Навіть, якщо потрібно багато грошей для переобладнання ТЕС з антрацитових блоків на газову групу вугілля, робити це необхідно, каже співбесідник.

"Який сенс в таких зв'язках?"

Не бачить сенсу в продовженні економічних стосунків з "де-факто окупованою територією" і директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. "В будь-якому разі фінансові потоки від продажу вугілля йдуть і в незаконні структури, які там все контролюють і виконують завдання Росії з дестабілізації України. Тоді ж який сенс в таких зв’язках?" - зауважує Омельченко.

Можливість позбутися залежності від вугілля з окупованих територій цілком реальна, на думку Омельченка, цілком реальна. "Україна на 70 відсотків сама себе забезпечує вугіллям, решту може імпортувати і з ПАР, і з Польщі, можливо нарощувати і ядерну енергетику, частка якої в загальному виробництві електроенергії скрадає десь 55 відсотків", - підсумував експерт.