Коли у 2015 році Петро Порошенко представив нового очільника Донецької військово-цивільної адміністрації, Павла Жебрівського, у місцевих громадах цю новину зустріли позитивно.  З ним пов'язували чимало сподівань. Новий губернатор заявляв про амбітні цілі та обіцяв перетворити Донецьку область на "будівельний майданчик". Але через три роки губернаторства Жебрівський подав у відставку. Що ж він залишає у спадок своєму наступнику?

"Український донецький куркуль" та інші

Сам Павло Жебрівський неодноразово підкреслював в інтерв'ю, що пишається тією кількістю фінансової підтримки, яку йому вдалося залучити на Донеччину за роки губернаторства. Серед найуспішніших проектів, на його думку, можна виділити два: "Український донецький куркуль" та "Опорна школа" з відбудови навчальних закладів. Проект "Український донецький куркуль" передбачає надання бюджетної підтримки близько 200 дрібним підприємцям з цікавими бізнес-ідеями.

Також його командою було розпочато ремонт доріг в області, озеленення паркових територій та відкриття сучасних спортивних майданчиків. Жебрівський звітує про, на його думку, вдалу розробку "концепції формування єдиного українського культурного простору". Чимало уваги чиновник приділив декомунізації регіону - було повернуто історичні назви містам та вулицям, перекладено українською усі таблички та дороговкази. 

Місцеві оглядачі та активісти дещо стримано оцінюють результати діяльності Жебрівського. "Міста були позбавлені можливості обговорювати та обирати об'єкти для відбудови, - стверджує Андрій Романенко, координатор центру громадського контролю "ДІЙ-Краматорськ". - Часто вибір падав на другорядну інфраструктуру, а, наприклад, не на мости, трубопроводи чи газогони. Адже школу чи футбольне поле завжди можна урочисто відкрити, на відміну від каналізації". На думку активіста, при виборі об'єктів здебільшого керувалися його іміджевою привабливістю.

Ризик суцільної недобудови

Новому очільнику Донецької ВЦА доведеться докласти чимало зусиль, щоб розпочате будівництво не зупинилось, наголошують у місцевих громадах. "Усі бояться, що гроші раптово закінчаться, а проекти так і не будуть реалізовані. Наприклад, під час будівництва Центрів надання адміністративних послуг проекти подорожчали майже вдвічі. Тому виникає припущення, що добудованих проектів буде менше, або постраждає їхня якість", - застерігає Андрій Романенко.

За час губернаторства Жебрівського в області було відкрито 12 капітально відремонтованих опорних шкіл, до 1 вересня заплановано відкриття ще 12, а до кінця 2018 року їх має бути 30. Проте місцеві жителі наголошують, що якість виконаних робіт не завжди відповідала заявленій.

Губернатор пов'язує цю проблему з роботою будівельних організацій. "Наші міста й райони почали замовляти проекти у Харкові, Дніпрі, Запоріжжі. Частина з них роблять проекти по кресленнях, не виїжджаючи на місця, не враховуючи всі нюанси, і ми вимушені робити додаткові проекти", - пояснював Жебрівський в своєму інтерв'ю DW.

Тому заявлена Жебрівським мета про перетворення Донецької області в будівельний майданчик з його відставкою у місцевих активістів викликає занепокоєння. "Є ризик, що тепер область стане не будівельним майданчиком, а майданчиком недобудов", - розмірковує краматорський координатор центру громадського контролю "ДІЙ".

Донеччина лише як трамплін для подальшої кар'єри?

Однак місцеві експерти здивовані, що Павло Жебрівський так довго затримався у їхній області та не пішов з посади раніше. Зокрема, аналітик "Донецького інституту інформації" Віталій Сизов зазначає, що губернаторство для Жебрівського не відповідало його амбіціям, тому Донеччину він радше сприймав як політичний трамплін.

"Жебрівський хоче бути політиком центрального рівня. Увагу до регіону він використовував для формування іміджу в центральних ЗМІ, формував собі образ захисника усього українського у нестабільному регіоні", - вважає Сизов.