Останнім часом в Україні тривають суперечки щодо непохитної особистості міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, звільнення якого вимагає опозиційна фракція "Голос".  Відставка малоймовірна як з юридичних, так і з політичних причин: по-перше, звільнення окремого міністра з ініціативи депутатів не передбачено законом, а по-друге, під проєктом постанови про відставку Авакова попередньо вдалося зібрати лише 55 підписів.

Та голосування може показати рівень реальної підтримки Арсена Авакова в парламенті. Вже в перші ж дні, наприклад, постанову підтримали 38 депутатів від правлячої фракції. Інші ж "слуги народу" зазвичай наводять один і той же аргумент: а хто ще крім теперішнього очільника здатен впоратись "з такою махіною як МВС".

Поділити монополіста

Однак на таку "махіну" міністерство внутрішніх справ перетворилось саме за волі Арсена Авакова, який зібрав під своє керівництво правоохоронців, прикордонників, нацгвардійцїв та рятувальників, нагадує Денис Кобзін, директор Харківського інституту соціальних досліджень, що вивчає зокрема питання взаємодії правоохоронців з громадами.

Нині сфера інтересів міністра внутрішніх справ сягає від деокупації Донбасу до карпатських повеней, від лісових пожеж Полісся до охорони морських кордонів. Міністерство, в структурах якого працює понад 300 тисяч громадян, - один з головних отримувачів коштів із спецфонду боротьби з коронавірусом.

"МВС має надмірну кількість функцій, повноважень і ресурсів, це створює дисбаланс у системі управління державою та нацбезпеки", - вважає перший заступник голови правоохоронного комітету Андрій Осадчук ("Голос") - один з ініціаторів відставки Авакова.

З необхідністю "демонополізувати" МВС погоджується і юрист Михайло Каменєв, експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини, який спеціалізується на дослідженні роботи правоохоронних органів. Зі структури МВС він пропонує вивести в першу чергу військові формування: Державну прикордонну службу та Національну гвардію України (НГУ). "Прикордонників варто розділити на прикордонні війська з функцією оборони та охорони кордону і прикордонну поліцію у складі Національної поліції", - пояснює Каменєв.

Нацгвардія: правоохоронці чи військові?

Що ж до Нацгвардії, то президент Володимир Зеленський чи не першим же законопроєктом спробував підпорядкувати собі це військове формування з правоохоронними функціями. Та його і досі не може розглянути комітет з правоохоронної діяльності. "Питання виявилось складнішим, ніж усі думали на початку. Дискусію про підпорядкування НГУ потрібно вести  більш академічно", - дипломатично зазначає Андрій Осадчук.

Та на думку Михайла Каменєва, в Нацгвардії - військового формування - просто треба забрати невластиві поліцейські функції: охорону судів, конвоювання засуджених, патрулювання вулиць.

Натомість депутати з фракції партії "Слуга народу" з комітетів нацбезпеки та правоохоронної діяльності цього року намагалися розширити правоохоронні функції нацгвардії - зокрема, надати військовослужбовцям право складати адмінпротоколи та обшукувати громадян та затримувати підозрюваних. Та 13 травня Рада після палких дискусій про повноваження Арсена Авакова відхилила законопроєкт.

Поліція на зв'язку з громадськістю

Найбільше невдоволення в структурі МВС і надалі викликає поліція, з оновленням якої так і не впорався перший післямайданний міністр внутрішніх справ. "Нам показували нових патрульних і казали - ось реформа. А до звичайної поліції врешті-решт потрапили ті ж старі менти, які або пройшли переатестацію, або поновились всупереч ній", - обурюєтеся Андрій Осадчук.

Депутат пропонує змінити підхід до кадрової політики за рахунок вже працюючого інструменту - поліцейських комісій, які нині проводять набір у поліцію новобранців. З 2018 року принаймні двоє членів кожної такої комісії в центральному апараті поліції чи місцевих управліннях мають бути представниками громадськості. У поданому минулого тижня законопроєкті Осадчук пропонує додати у комісію ще й обов'язкового психолога, а внутрішні конкурсні відбори проводити на всі керівні посади.

Михайло Каменєв нагадує, що закон дозволяє участь громадськості і у дисциплінарних комісіях - тих, що розбирають порушення поліцейських. "Але поліція і МВС опираються цьому і не розуміють, що таким чином могли підвищити довіру до правоохоронної системи", - говорить він.

Та директор Харківського інституту соціальних досліджень Денис Кобзін вважає комісії з кадрових призначень безглуздими в умовах дефіциту кадрів, який у поліції сягає вже 20 відсотків. "Хай поліція набирає, кого хоче, але несе відповідальність за їхні дії та створить незалежну систему реагування на скарги громадян", - говорить він.

Децентралізація поліції

Кобзін пропонує децентралізувати поліцію: підпорядкувавши підрозділи, що відповідають за громадську безпеку - патрульних та дільничних - місцевій владі. "Тоді начальник відділення розумітиме: його звільнять, якщо йому не довіряють мешканці району, а не через підмальовані показники розкриття злочинів", - пояснює експерт.

Ще радикальніше ідею децентралізації розвиває міський голова Києва Віталій Кличко, який минулого тижня знову нагадав Раді про обіцянки створення окремої муніципальної поліції. "Ідея в принципі непогана - місцеві правоохоронці, які займатимуться дрібними правопорушеннями і розвантажать тих самих патрульних, - погоджується Михайло Каменєв, - але невчасна. Вкрай недоречно було б давати в руки мерам напередодні виборів власні кишенькові загони".