Війна в Лівії: Хафтар готовий до перемир'я, Триполі проти
Микола Кондратенко
6 червня 2020 р.
Президент Єгипту після зустрічі з лівійським генералом Хафтаром заявив про так звану "Каїрську ініціативу", що передбачає припинення вогню в Лівії з 8 червня.
Командувач Лівійської національної армії (ЛНА) Халіфа ХафтарФото: Reuters/C. Baltas
Реклама
Президент Єгипту Абдель Фаттах ас-Сісі в суботу, 6 червня, оголосив про так звану "Каїрську ініціативу" щодо Лівії, що передбачає припинення вогню в цій країні з 8 червня з 6:00 за місцевим часом, повідомив телеканал "Аль-Арабійя".
Заява єгипетського лідера прозвучала після його зустрічі з командувачем Лівійської національної армії (ЛНА) Халіфою Хафтаром, який веде боротьбу з урядом національної єдності Лівії, передає агенція "Інтерфакс".
За словами ас-Сісі, "Каїрська ініціатива" прокладе шлях до відновлення нормального життя в Лівії і до формування в країні шляхом виборів президентської ради. Ас-Сісі при цьому підкреслив, що військового вирішення кризи в Лівії немає, і що формування ради запобіжить переходу ресурсів Лівії під контроль екстремістів.
Він зазначив, що сторони лівійського конфлікту отримають запрошення приєднатися до ініціативи. Президент Єгипту закликав до міжнародної підтримки проєкту і запропонував ООН запросити владу на заході і на сході країни за стіл переговорів.
Ас-Сісі додав, що відповідно до умов режиму припинення вогню всі іноземні бійці повинні бути виведені з Лівії. Ас-Сісі також закликав розпустити збройні формування в Лівії, а їх зброю передати ЛНА, яка продовжить виконувати роль військової сили і сил безпеки.
Триполі відкидає "Каїрську ініціативу"
Влада в Триполі тим часом вже відкинула висунуту Каїром ініціативу політичного врегулювання. Як заявив телеканалу Al Jazeera голова діючої спільно з урядом національної єдності Вищої державної ради Халед аль-Мішрі, будь-яка мирна ініціатива, що не базується на Схіратській політичній угоді, буде відкидатися. "Лівійцям не потрібно більше ніяких ініціатив. Хафтар хоче повернутися за стіл переговорів після своїх поразок, і ми відкидаємо це", - заявив він.
"Схіратська політична угода", підписана в грудні 2015 року в марокканському місті Схірат, заснована на мирному плані ООН, що передбачає створення в Лівії органів влади, зокрема уряду національної єдності і президентської ради (виконує функції глави держави). Обидві ці структури базуються в Триполі і очолюються прем'єр-міністром Фаїзом Сарраджем. 27 квітня Хафтар оголосив про визнання недійсною Схіратської угоду, яка, за його словами, "зруйнувала країну і поставила її в небезпечне становище".
Конфлікт в Лівії
Після повалення режиму Муаммара Каддафі у 2011 році та його вбивства в Лівії почалася боротьба за владу між різними угрупованнями і фракціями. У Триполі за підтримки ООН був створений уряд національної єдності на чолі з Фаїзом Сараджем. Між тим у Тобруку на сході країни проходять засідання однопалатного парламенту, що вважає себе справжньою владою і не згоден з політикою Сараджа.
Міжнародно визнаний уряд в Триполі, очолюваний Сараджем, контролює лише невелику частину країни. Його суперником є екссоратник Каддафі, генерал Халіфа Хафтар, чиї збройні формування ("Лівійська національна армія") підтримують парламент та дедалі сильніше тиснуть на уряд національної єдності. Під контролем Хафтара перебуває значна частина лівійської території, включаючи більшість нафтових родовищ. Хафтар намагається захопити Триполі з квітня 2019 року. Наприкінці лютого цього року сторони домовилися про режим припинення вогню, але потім бойові дії відновилися.
За даними ЗМІ, сили Хафтара підтримують Росія, Франція, Саудівська Аравія, ОАЕ та Єгипет. На боці уряду в Тріполі, у свою чергу, виступають Туреччина, Катар та Італія.
Лівія: громадянська війна і геополітичний конфлікт
Ситуація в Лівії вкрай заплутана. Хто за що воює і від яких країн отримує підтримку? Галерея DW розповідає про основні сторони конфлікту, їхні інтереси та цілі.
У північноафриканській Лівії практично ціле десятиліття точиться громадянська війна. У неї залучені найрізноманітніші сили: бойовики-націоналісти, ісламісти, туареги-кочівники, місцеві племена, іноземні найманці. Ще більш заплутаною ситуація стає через те, що два головні протиборчі угруповання отримують підтримку різних країн. Це робить конфлікт міжнародним і геополітичним.
Фото: Getty Images/AFP/A. Doma
Усе почалося з повалення Каддафі
Збройна боротьба за владу в Лівії не припиняється з часу повалення Муаммара Каддафі в 2011 році в ході повстання, що спалахнуло в рамках "арабської весни", підтриманого міжнародною військовою операцією. На цьому знімку кривавий диктатор, що правив чотири десятиліття, розриває Статут ООН під час свого скандально відомого виступу в 2009 році на Генасамблеї цієї організації.
Фото: imago/UPI Photo
Нафта і газ у пустелі та морі
Одна з головних причин громадянської війни - багаті запаси нафти і газу. Концесії на їх видобуток на суші і в морі отримували різні іноземні компанії, в тому числі німецька Wintershall (на фото - один з її об'єктів) і російський концерн "Газпром", у них з 2008 року є спільне підприємство в Лівії. Зараз галузь в занепаді. Не працює, наприклад, підводний газопровід Greenstream в Італію.
Фото: picture-alliance/dpa
Ключова фігура: Халіфа Хафтар
Інша причина громадянської війни - боротьба між прихильниками ісламського шляху і їхніми противниками, яка породила двовладдя, що панує в країні з 2014 року. Ісламісти закріпилися в столиці Тріполі на заході країни, на сході їм протистоїть так званий парламент в Тобруке. Від його імені править 76-річний воєначальник Халіфа Хафтар, командувач самопроголошеної "Лівійської національної армії".
Фото: AFP/A. Doma
Вони контролюючть майже всю країну
У бойовиків "Лівійської національної армії" є підстави фотографуватися в позі переможців. Війська Хафтара завоювали переважну частину території країни, крім пустельного півдня, який контролюють місцеві племена, і декількох районів на заході навколо Тріполі. Однак захопити офіційну столицю країни, незважаючи на неодноразові спроби штурму з квітня 2019 року, їм поки що не вдалося.
Фото: Reuters/E. O. Al-Fetori
Союзник Росії та агент ЦРУ
На боці Хафтара воюють російські найманці з ПВК "Вагнер". Самопроголошений маршал, який зробив військову кар'єру при Каддафі, але потім брав участь у його поваленні, навчався в СРСР в Академії імені Фрунзе і зараз користується підтримкою Росії (на фото: Москва, листопад 2016). На нього зробили також ставку Єгипет і Франція. У нього, за даними ЗМІ, є громадянство США, де він співпрацював з ЦРУ.
Фото: picture-alliance/dpa/M. Shipenkov
Сараджа підтримують ООН та Туруччина
Офіційним лідером Лівії, визнаним міжнародною спільнотою в особі ООН, є глава Уряду національної згоди, який розміщується в Тріполі, Фаїз Сарадж. Його активно підтримують, наприклад, Італія і Туреччина. Президент останньої Реджеп Тайїп Ердоган уклав з Лівією договір, в якому істотно змінив на користь своєї країни (і на шкоду Греції) кордон в Середземному морі.
Фото: DHA
Оборона Тріполі з допомогою Туреччини
У січні 2020 року Анкара перекинула в Тріполі турецьких військових для зміцнення оборони лівійської столиці, оскільки загони, що борються на стороні уряду національної згоди (фото), сильно ослаблені торішніми боями з військами Хафтара. В результаті різко зросла небезпека прямих зіткнень між кадровими турецькими військовими і російськими найманцями-вагнеровцями.
Фото: Imago Images/Xinhua
Розгром місцевого ІДІЛ
Ще однією стороною міжусобиці в Лівії стали ісламісти-екстремісти з ІДІЛ. Скориставшись двовладдям, прихильники "Ісламської держави" захопили на початку 2015 року портове і університетське місто Сирт. Однак восени 2016 року вони були розгромлені військами, вірними ісламістській владі в Тріполі (фото), і пішли в підпілля. Місто, яке переходило з рук в руки, сильно постраждало.
Фото: picture-alliance/AP Photo/M. Brabo
Саміт у Берліні: пошук рішення
19 січня 2020 року в Берлін на міжнародну конференцію з Лівії приїхали лідери понад десяти країн і керівники міжнародних організацій, включаючи ООН. На знімку: президент РФ Володимир Путін, канцлер ФРН Анґела Меркель і президент Єгипту Абдель Фаттах Ас-Сісі. Серед підсумків саміту - зобов'язання його учасників більше не постачати сторонам конфлікту зброю і механізм контролю за припиненням вогню.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Nikolsky
Євросоюз стурбований потоком біженців
У ЄС немає єдиної позиції щодо Лівії, цілі окремих країн дуже різняться. Однак усі члени ЄС зацікавлені в тому, щоб Лівія перестала бути плацдармом для відправлення до Європи нелегальних мігрантів, багато з яких гинуть в Середземному морі. Цю міграційну й гуманітарну проблему без припинення війни в Лівії і відновлення її державності не вирішити.
