Перша стрічка "Планета мавп" вийшла в прокат у 1968 році й отримала шалений успіх. Нині ж майже 50 років потому на екрани виходить дев'ята частина саги. Однак "Війна за планету мавп" - це не продовження сюжету, а частина передісторії оригінального фільму 1968 року.

У центрі нового фільму також перебуває конфлікт між людьми та генетично модифікованими мавпами. Головного людського антипода й негідника - божевільного американського полковника - у фільмі зіграв Вуді Гаррельсон.

Сильною стороною фільмів із саги про планету мавп завжди було те, що продюсери, сценаристи та режисери докладали багато зусиль, аби сформувати цікаві кінообрази. У дев'ятій серії саги герої-мавпи дуже відрізняють один від одного. Різні біологічні види наділені різноманітними якостями. А маленька дівчинка виконує роль посередниці між людиною та мавпою.

Маленьку німу дівчинку, яку грає Амая Міллер, мавпи викрали під час війни. Спочатку вони хотіли позбутися людської дитини. Але навіть мавпи мають серце. Вони побачили у дівчинці людину, якій ще не властива звична людська підлість. Тому мавпи приймають її до себе.

Дія великої частини фільму розгортається на тлі безмежних та диких засніжених пейзажів Північної Америки, де для глядача відкриваються незрівняні панорами. Стрічку частково зняли на кіноплівку шириною 65 міліметрів, що дає можливість створювати особливо великі й чіткі кадри. Окрім того, фільм зняли у форматі 3D.

Та окрім метафізичного контексту сценарію фільм, "Війна за планету мавп" сподобається і поціновувачам екшну. Особливо в останньому епізоді, де війська американського полковника (разом із полоненими мавпами) б'ються проти своїх звільнених братів по біологічному виду.

Усе почалось у 1968 році. Режисер Франклін Шаффнер разом із "Планетою мавп" створив сучасний кіноміф. Чарлтон Хестон тоді зіграв головну людську роль, і, як можна побачити на цій ілюстрації, дуже зблизився з мавпами. Під час прокату стрічка з бюджетом у майже шість мільйонів доларів зібрала в рази більше.

Після успіху першої стрічки у 1968 році до 1973-го вийшли чотири наступні серії. У 2001 році був знятий ремейк першого фільму (на фото). Десять років потому стартувала нова трилогія, остання частина якої нині виходить на екрани.

У 2014 році вийшла передостання частина саги: "Світанок планети мавп" (на фото). Її режисером став американець Метт Рівз, який у новій серії відповідає за постановку. "Війна за планету мавп" тематично пов'язана з попередніми частинами.

11 липня фільм вийшов на екрани у Великобританії та Ірландії, а наступного дня прокат почався і в багатьох інших країнах. Прем'єра в Україні запланована на 13 липня, а німецькі глядачі мають почекати до 3 серпня.

Історія Тарзана, людини, яку виховали мавпи, упродовж останнього століття переказувалась десятки разів. В останньому голлівудському римейку, головні ролі в якому зіграли Александер Скарсгард і Марго Роббі, оригінальний колоніалістський світогляд змінили. Тарзан і Джейн повертаються із цивілізованого Лондона 20 століття назад до джунглів.

Письменник Едгар Райс Берроуз (1875-1950) – творець Тарзана, людини, яка наче мавпа, пересувається джунглями по ліанах. В 1912 році роман "Тарзан, годованець мавп" з’явилася в американському журналі "All Story Magazine". Берроуз створив у ньому не лише новий світ в африканських джунглях, але й вигадав власну мавп’ячу мову, якою Тар-зан означає "білошкірий".

Після появи в “All Story Magazine” 1912 році роману "Тарзан, приймак мавп", Гел Фостер у 1929 році переробив його на комікс. З 1931 року комікс про Тарзана щонеділі публікувався в американських газетах. Упродовж наступних років комікси створювалися різними художниками, у 1954 році мальовані історії про Тарзана з’явились у Німеччині.

"Тарзан, приймак мавп " - перша екранізація історії про знаменитого мешканця джунглів, вихованого мавпами. Скотт Сідні постав цю стрічку в 1917 році. Прем’єра німого фільму із Ельмо Лінкольном (на фото) в ролі Тарзана відбулась 27 січня 1918 року. У 1942 та 1949 роках Лінкольн грав другорядні ролі в інших екранізаціях історії Тарзана.

Значно відоміший виконавець ролі Тарзана - американець Джонні Вайсмюллер, п’ятиразовий олімпійський чемпіон з плавання. Для ролі Вайсмюллер пройшов курс виконання йодлів, тож зміг відтворити архаїчні крики первісних людей. "Тарзан, приймак мавп" став першою з 12 стрічок серіалу за участі Джонні Вайсмюллера та Морін О’Салліван для великих екранів.

У 1963 році американський поп-митець Енді Воргол зняв пародію на голлівудські стрічки - "Тарзан і Джейн повернулись… Наче". Тарзан (Тейлор Мід) блукає величезним містом Лос-Анджелесом у пошуках своєї Джейн (Наомі Левайн). При цьому Мід пародіює класичні героїчні жести Тарзана. Тож йому доводиться притримувати своє бікіні, що повсякчас спадає.

Стрічка "Грейсток: Легенда про Тарзана, повелителя мавп" (1984) представляє історію в значно похмурішому і драматичнішому світлі, ніж попередні версії. Крістофер Ламберт грає Тарзана, якого в фільмі всі називають на його "людське ім’я" - Джон Клейтон. Після років у джунглях він повертається назад у британську "цивілізацію", щоби дістати спадщину від батьків.

Таким його запам’ятали діти у 90-ті роки: Тарзана у диснеївському мультфільмі супроводжують друзі - нахабна мавпочка Терк та боязливе слоненя Тантор. На відміну від попередніх екранізацій, версія кіностудії Disney 1999 року дуже відхиляється від оригіналу – роману Берроуза. Стрічка зібрала в США понад 171 мільйон доларів. У Німеччині її подивились у кінотеатрах понад 5,6 мільйонів глядачів.

Пісня Філа Коллінза "You’ll be in my heart" відома завдяки диснеївському мультфільму. Англійський музикант записав до нього повний саундрек, який згодом перетворив на м’юзикл. Емоційні пісні Коллінза зробили чималий внесок в успіх стрічки.

Актор Александер Клавз також перестрибує в повітрі з ліани на ліану, наче справжній Тарзан. Колишній переможець загально німецького шоу "Німеччина шукає суперзірку" виконував роль Тарзана у м’юзиклі в гамбурзькому театрі з 2010 по 2013 роки. З’явилася ж музична версія диснеївського мультфільму ще 2006 року: музика Філа Коллінза почала лунати на Бродвеї.

Мультфільм "Тарзан" 2013 року розповідає класичну історію Тарзана в сучасному варіанті - наукової фантастики: Тарзан із голосом Келлана Лутца мусить заради збереження своєї первісної батьківщини боротися із головою великого промислового концерну. Мультфільм вийшов одразу в двох форматах - 2D і 3D.

У стрічці "Легенда про Тарзана" студії Warner Bothers уже цивілізований стрибун по ліанах (Александер Скарсгард) після довгої відсутності повертається до первісних лісів. Історія змальовує життя Тарзана як лорда Грайстока за межами джунглів та його повернення на дику африканську батьківщину. Злого персонажа в стрічці грає Крістофер Вальц, відомий також по останньому фільму "бондіани" - "Спектр".

На екрани виходить новий фільм, у якому цим супергероям доведеться об'єднати зусилля, щоб урятувати світ. Допомагає їм у цьому Диво-жінка. Типова історія супергероїв і супергероїнь: застосувати силу, щоб урятувати людство від жахливих демонів. Усі троє походять із коміксів американського видавництва DC, заснованого ще в 1934 році.

Предка всіх супергероїв Супермена створили в 1933 році автор коміксів Джеррі Сігел і художник Джо Шустер. Його здібності: суперслух, супердихання, супершвидкий, суперсильний, невразливий, може літати. Він походить із планети Криптон і живиться сонячною енергією.

Уперше з'явилася в коміксах про Супермена, а в 1959 році отримала власну серію коміксів. Супердівчина має такі самі сили та здібності, як і її кузен. Фільм про Супердівчину 1984 року з Гелен Слейтер у головній ролі зазнав провалу. У 2015 році з'явився телесеріал. Кумедний факт: Гелен Слейтер грає в серіалі названу маму Супердівчини.

Дитиною Брюс Зейн став свідком убивства своїх батьків. У дорослому віці він обирає завданням свого життя звільнити рідне місто Готем Сіті від злочинності. Його сила заснована на жорстких тренуваннях, розумі та технічних допоміжних засобах. Один із найважливіших - бетмобіль, авто, яке може практично все. Костюм Бетмена, зроблений за подобою летючої миші, має лякати ворогів.

За задумом авторів вона мала ворогувати з Бетменом. Але згодом вони почали симпатизувати одне одному і час від часу мали шури-мури. Жінці-кішці присвячено чимало фільмів із відомими акторами. У 1994-му її втілила Мішель Пфайфер, у 2004-му з'явилася стрічка з Голлі Беррі. У 2012-му в "Темний лицар повертається" з'явилася Енн Гетевей.

Укус радіоактивного павука дарує йому суперсили. Його особливості: лазити по стінах і передчувати небезпеку. Із залоз на руках він випускає павучі сіті і так знешкоджує ворогів. Відповідальність для нього понад усе, заради місії він залишає навіть велике кохання. Чоловіка-павука створили у 1962 році конкуренти DC, видавництво Marvel.

Ще один персонаж від видавництва Marvel. Науковець Брюс Беннер одного дня потрапляє під потужне гамма-опромінення. Після цього щоразу, коли Баннер гнівається, то перетворюється на великого зеленого монстра. Спершу він майже не володіє новим собою, та після того, як опановує суперсилу, з нібито монстра виходить корисний супергерой.

У 1941 році із цим стовідсотковим американським патріотом почалася пропагандистська кампанія проти німецьких нацистів. "Кеп" - бойова машина, чия єдина зброя - просто-таки незнищенний щит. Тілесну силу, рівень витривалості та швидкість реакції Капітан Америка має завдяки експериментальній сироватці, яку розробили військові. Однак сироватка потрапляє до рук нацистів…

Метью втрачає зір у автокатастрофі. Окрім того, на нього виливається радіоактивна рідина. Це загострює всі його відчуття. Метью може чути навіть крізь стіни. Він стає успішним адвокатом із подвійною ідентичністю: ночами чоловік перетворюється на Шибайголову (Daredevil), який бореться зі злочинцями.

Демон із пекла. Народжений із полум'я, природно вогнетривкий, мегасильний і невразливий. Його зброя - спеціальний револьвер, заряджений усім, чого боїться нечисть: свяченою водою, часником, сріблом. Хеллбой полює на демонів і врешті-решт рятує людство від Апокаліпсису.

Після того як Вейд Вілсон дізнався про свій діагноз - рак, - він взяв участь у ризикованому експерименті. Це зцілило і водночас спотворило чоловіка. Так постав "Deadpool", який починає вендетту проти кривдників. Брутальний, психопатичний, зі злим гумором - цей антигерой неабияк сподобався публіці. "Deadpool" тижнями очолював кіночарти.

Ще один приклад не надто зразкових супергероїв - "Хранителі"(The Watchmen). Журнал Time назвав графічний роман, який вийшов у видавництві DC, серед 100 найкращих романів англійською мовою, що з'явилися між 1923 і 2005 роками. У 2009-му історію екранізували. За сюжетом, колишнього супергероя Комедіанта вбивають. Його соратник Роршах шукає злочинців і викриває змову.

Молоді мутанти з надприродними здібностями. Скелет Росомахи вкритий шаром непробивного металу. З рук він може випускати довгі леза. Інші мутанти здатні вбивати силою думки або погляду, телепортуватися, керувати стихіями. Найсильніший із них - Магнето, який водночас є найбільшим лиходієм. На нього й полюють Люди Ікс.

Фантастична четвірка - група героїв із різними здібностями, випадково набутими під час космічної експедиції. Рід стає надзвичайно гнучким, С'юзен може робитися невидимою, її молодший брат Джонні контролює вогонь, може сам себе запалювати і літати, а Бен перетворюється на силача з практично кам'яною шкірою. Усі разом вони рятують людство.

Окрім Капітана Америки та Халка, інші відомі супергерої від Marvel - це Чорна Вдова (шпигунка, котра володіє бойовим мистецтвом), Залізна Людина (боєць у високотехнологічній броні) та Тор (керує громом і блискавицями). Багато інших персонажів Marvel з'являлися в коміксах про Месників, створених у 1963 році, а фільми про них належать до найуспішніших блокбастерів.

Карл Леммле (Carl Laemmle), на фото у першому ряду з тростиною, єврей зі Швабії, емігрував у 17 років до США, де спочатку на нього чекала низькооплачувана праця. Своє перше кіновиробництво він відкрив у 1910 році на східному узбережжі США. Відомим кіномагнатом Леммле став у Каліфорнії, де два роки потому була заснована Universal Studios, найстарійша з американських кіностудий.

Будучи кінопрокатчиком, він придумав сміливий маркетинговий хід: у початкових титрах фильмів, які розповсюджувала його фірма Laemmle Film Service, виконавців головних ролей називали поіменно, що у ті часи анонімних кіноакторів було нововведенням. У Голлівуді він робив зі своїх акторів та актрис "зірок", придумуючи їм, зокрема, гламурні імена та біографії.

Одна з провідних актрис Голлівуда Норма Ширер (на фото з Карлом Леммле) зіркою стала вже в іншій кінокомпанії, MGM, але її кар’єра в кіно розпочалася з епізодичної ролі в одному з фільмів Universal Studios. Леммле відчував потенційних зірок і знав, як їх розкрутити. Першими "продуктами" його "зіркового конвеєра" були легендарні Флоренс Лоуренс та Мері Пікфорд.

Після еміграції до США Карл Леммле не розірвав зв’язки з рідною Німеччиною і навіть відкрив у 1926 році німецький підрозділ студії. Приїздив він туди доти, поки націонал-соціалисти не оголосили його присутність на німецькій землі небажаною. На фото: у Берліні у 1929 році Карл Леммле (другий зліва) з донькою.

Карл Леммле спродюсував понад 400 фільмів. Продюсером антивоєнної драми "На Західному фронті без змін" (1930) був його син, Карл Леммле-молодший, якому Universal Studios дісталася як подарунок від батька. З обов’язками боса кіностудії молодший Карл не впорався, а ось екранізація роману Ремарка принесла кіностудії премію "Оскар", і ще один "Оскар" отримав режисер фільму Льюїс Майлстоун.

Фильм про "втрачене покоління", молодих чоловіків, які добровільно вирушили на фронт, натхненні шовіністичною пропагандою, у США став касовим хітом. У Німеччині "На Західному фронті без змін" сприйняли вороже не лише праві, які вважали драму образою честі німецького солдата. Продюсер та режисер були євреями - це викликало оскому у багатьох німців ще до 1933 року.

На початку 1930-х кіностудія Карла Леммле почала виробляти фільми жахів, які мали грандіозний комерційний успіх. Незабутні образи монстрів на кіноекрані створили Бела Лугоші у ролі Дракули та Борис Карлофф як Франкенштейн. Однією з перших у Голлівуді Universal Studios опанувала також жанр мультиплікації.

У 1936 році до американського консульства у Штутгарті ринув потік запрошень на ПМП для євреїв. Сторона, що запрошує, брала на себе зобов’язання компенсувати у разі необхідності витрати, пов’язані з їхнім перебуванням у Сполучених Штатах. Одним з тих, хто запрошував найактивніше, був Карл Леммле. Близько 300 єврейських родин зобов’язані йому своїм порятунком від знищення у концтаборах.

"Дядечко Карл" вкладав у кіностудію виключно власні, а не позичені кошти, розглядаючи Universal як родинний бізнес. За час Великої депресії і з переходом Голлівуда на звукове кіно фінансовий стан кіностудії сильно похитнувся. Леммле був змущений взяти кредит під права на студію, який не зміг віддати, тому втратив своє дітище у 1936 році.