У багатьох країнах Європейського Союзу, зокрема в Іспанії, Нідерландах і Франції, останніми роками загальна військова повинність поступилася службі за контрактом. Багато років у цих країнах поряд із військовою повинністю існувала альтернативна служба, яку міг пройти кожен, хто не має хисту до армійської муштри. Альтернатив чимало - від допомоги у лікарнях і будинках престарілих до офісної роботи у громадських інституціях. Рік за роком кількість бажаючих служити в армії зменшувалася. Зокрема, у Нідерландах 1996 року до строкової служби в армії вдалося залучити менше третини молодих людей. Тоді уряд країни прийняв рішення відмовитись від призову. До того ж, військова повинність мала той значний недолік, що закони Нідерландів дуже жорстко обмежують залучення призовників до міжнародних місій. Армійське керівництво покладало великі сподівання на формування професійного війська. Однак охочих служити за контрактом виявилося не так вже і багато, каже колишній голова Генерального штабу армії Нідерландів Генк ван ден Бремен:

"З’ясувалося, що рекрутування солдатів на початку було дуже складною справою"

Відсутність ентузіазму з боку молодих голландців пояснюється відносно невеликою платнею, яку запропонувала держава. Рівень безробіття у Нідерландах не такий високий – кому ж захочеться бути бідним танкістом, якщо можна знайти кращу і спокійнішу роботу. Для того, аби укомплектувати військо, урядові Нідерландів довелося підвищити витрати на армію і скоротити її до менш як 50 тисяч військовиків.

Сподівання на те, що професійна армія коштуватиме менше грошей, швидко розтанули і у Франції, де останні строкові службовці були демобілізовані 2001 року. Надання професійним військовим доброї освіти призвело до того, що справедливо зросли їхні очікування щодо оплати. Колишній голова генерального штабу французької армії Жак Ланксад зазначає:

„Для нас основною проблемою була не наявність солдатів, а висока вартість професійної армії. Оскільки ми свого часу недооцінили витрати на персонал, нині ми маємо неабиякі труднощі із виконанням плану забезпечення армії зброєю і устаткуванням”

Хоча професійні армії чисельно, як правило, невеликі, платнику податків вони обходяться все ж дорожче. Натомість професійна армія значно краще годиться для закордонних місій. Але головне, що відрізняє професійну армії від призовного війська, це система вишколу. Професійна армія передбачає існування розвиненої і розгалуженої мережі освітніх закладів. Екс-голова Генштабу Великобританії Пітер Інч згадує часи трансформації британського війська, які припали на 60-ті роки минулого століття:

„Ми не лише побудували чітко структуровану систему рекрутування, але і дуже якісну, і через те дорогу, освітню систему. Ми заснували професійні військові академії, де ми навчаємо на техніків, зв’язківців і механіків. Розпочати цю освіту можна віком від п’ятнадцяти років. Ці академії забезпечують як дуже добру професійну, так і військову освіту”.

Максимальна мобільність і універсальність є ознакою сучасних європейських армій. Зрештою, спектр поставлених перед ними завдань є дуже широким: від блискавичних інтервенцій у боротьбі з тероризмом до гуманітарних і миротворчих місій. У цьому напрямку нині реформується й українська армія, зазначає Микола Сунгуровський військовий експерт Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова:

“Україна прагне сформувати кількісно невеликі, але мобільні збройні сили, які мали би високу бойову готовність, були би готові до виконання завдань за будь-яких обставин. Для цього найбільш прийнятним способом комплектування війська є контрактна форма служби”.

Нині українська армія налічує 285 тисяч військовослужбовців. До 2011 року планується скоротити її до 120 тисяч військових. Скорочення триватиме і далі, але вже меншими темпами, додає Микола Сунгуровський. Експерт зауважує, що зменшення чисельності армії є дуже непростим завданням:

“Саме скорочення вимагає неабияких витрат. Нині чисельне зменшення армії не вивільняє кошти на інші потреби армії. Програма скорочення коштує немалих грошей. Заощадження внаслідок кількісного скорочення армії буде можливе у майбутньому”.

Експерт центру Разумкова звертає увагу на той факт, що концепція реформ українського війська передбачає насамперед підвищення кваліфікації військових. Але це і робить перехід до професійної армії надзвичайно складним завданням:

“Коли йдеться про розбудову професійної армії в Україні, то мається на увазі два аспекти: перше – це комплектування за контрактом, друге – високий рівень підготовки. Якщо перехід на контрактну службу проходить цілком прийнятно – на сьогодні за контрактом служить вже близько половини складу війська, то в питаннях професійної підготовки Україна наразилася на значні перепони. Передовсім це пов’язано із обмеженістю ресурсів. Бракує грошей на придбання палива, тренажерів. Немає можливості підтримувати бойову техніку на належному рівні”, - нарікає Микола Сунгуровський.