Вибухи в Донецьку розривають нічну тишу. Вони посилюються на світанку і потім знову - до ночі. Вони настільки потужні, що їх чує все місто. Незалежно від того, відбувається масований обстріл аеропорту на одному кінці Донецька чи віддаленого житлового кварталу в іншій частині міста. Що обстрілюють - люди дізнаються один від одного в соціальних мережах. "У Донецьку наступив ДНРівський ранок. Не спимо від залпів з четвертої ранку, як за будильником… Стріляють так близько, що аж зуби зводить від жаху …" - перегукуються між собою донеччани в інтернеті.

З сьомого серпня артобстріли стали нормою життя. "Страшно було в перший день. З незвички здавалося, що на місто кидають авіабомби. Спочатку я подумала, що це в самому центрі підривають облдержадміністрацію з "міністрами" ДНР. А перед цим вночі дійсно були авіаобстріли. Я коли серед ночі почула звук літака, мимовільно зщулилася в ліжку. І відразу пролунав вибух, потім другий" – розповідає Deutsche Welle Наталія, яка мешкає в центрі міста.

Підвал – поза зоною доступу

Людей, що мешкають в Донецьку, сьогодні найбільше хвилює, чи все гаразд з їх близькими. "Моя мати вже декілька годин поспіль сидить в бомбосховищі. Час від часу виходить на поверхню, щоб зателефонувати і сказати, що жива. Але по голосу чую, вся тремтить" - ділиться з DW донеччанка Інна. Телефон - сьогодні головне джерело інформації. Але мобільний зв’язок працює з перебоями. А то і взагалі зникає на декілька днів. Через "відсутність зв’язку з абонентом" інколи можна здогадатися, що людина знаходиться у підвалі. Значить, знову стріляють в її районі. Підвали та бомбосховища на сьогодні стали найбільш затребуваними місцями. Вони є різні: і зовсім непристосовані, і "елітні" - з електрикою, водою, туалетом. Люди заздалегідь зносять туди надувні матраци, необхідні речі та ліки. Щоб в останню хвилину бігти без "багажу".

Місто намагається вижити

Як не парадоксально, після ночі в бомбосховищі зранку багато людей відправляються на роботу. Ще жевріє життя на заводах, працює залізниця і громадський транспорт, комунальники вивозять сміття, стрижуть газони і висаджують квіти. "Кому сьогодні потрібно дати орден за мужність, так це нашим комунальникам", - каже пенсіонерка Вікторія. В режимі "воєнного часу" працюють продуктові магазини. Іноді на прилавках зникають то хліб, то яйця, то вода, то туалетний папір. А потім знову все з’являється. "Я закупаю про запас", - каже DW донеччанка Вікторія. "Тому що завтра ці товари зникнуть з магазину, а через декілька днів з’являться вже втричі дорожче". А у продавців в на всі запитання відповідь одна - "війна". Частина продуктових магазинів зачинилася, а ті, що залишилися, працюють зранку до вечора. Але найбільше роботи, мабуть, у аварійних служб. Через стрілянину цілі квартали міста опиняються без світла та газу. Раптом стали гостро затребувані сапери - потрібно знешкоджувати міни та ракети, що падають на місто.

Чому снаряди оминають опорні пункти "ДНР"?

Очевидці розповідають, як "днрівці" встановлюють прямо в житлових кварталах бойові установки і починають звідти вести вогонь. У відповідь їм також лунають постріли, зазначають очевидці. "Не зрозуміло лише, якщо вони воюють з українською армією, то чому за весь час обстрілів, усі опорні пункти "ДНР" та штаби залишаються цілими та неушкодженими. Жоден снаряд в них не влучив. Замість цього знищується інфраструктура, будинки та гинуть мирні люди", - задаються питанням донеччани. Між тим сьогодні немає однозначної відповіді, що насправді відбувається в Донецьку. Чи йдеться про спецоперацію з визволення міста українською армією, чи це самі бойовики - "днрівці" обстрілюють місто, щоб спровокувати настрої проти дій Нацгвардії. Сайт мерії лише констатує факти обстрілів. Штаб АТО теж не розкриває своїх планів.

"Ми нікому не потрібні"

Самі люди емоційно звинувачують ту чи іншу сторону та сиплять прокльони у залежності від своїх поглядів та політичних симпатій. " Я з п’ятирічною онучкою вже третю добу пересиджую в підвалі. В будинку немає газу. Я побігла на ринок купити електроплиту. Потрапила під обстріл. Побачила, як один чоловік притиснувся до землі, я теж впала на землю. У мене в підвалі ще сидить сім’я з Шахтарська. Люди хотіли врятуватися в Донецьку. Куди нам усім подітися від куль? Де ж влада, де ж українська армія? Ми взагалі тут нікому не потрібні", - виплескує свої емоції одна з мешканок околиці міста.

"Я вже стільки наслухався звинувачень на адресу української армії", - відверто каже в розмові з DW прес-секретар АТО Олексій Дмитрашківський. Але ж ви розумієте, щоб зупинити війну та витіснити терористів нам потрібна підтримка людей. Все залежить від їх позиції. І наприкінці розмови додав: "Дочекайтеся, ми скоро до вас прийдемо!".