Моя няня Маруся любила годувати мене в ранньому дитинстві пересоленными яйцями - і я відтоді яйця взагалі не солю. Те ж саме із Марксом. Нас настільки перегодували Марксом в Радянському Союзі, що тільки зараз стає можливим вимовити ім'я Маркса без відрази. Втім, слова Леніна про те, що "вчення Маркса всесильне, тому що воно правильне", мені й надалі здаються смисловою дикістю божевільного революціонера. Ленін, рідкісний зразок фанатика і догматика одночасно, використовував Маркса як ідеологічну підстилку для Жовтневого перевороту,  жалюгідні наслідки якого ми відчуваємо й досі.

Але ким був сам несамовитий бородань Карл Маркс, який 150 років тому видав перший том своєї чотиритомної праці "Капітал", читати який не менш складно, ніж, скажімо, роман Джойса "Улісс"? Чи був він добрим генієм, якого спотворили, або ж він відповідальний за біди нашого часу?

Звичайно, Маркс був генієм економічного аналізу капіталізму, який зміг розкрити його сутність - у тому числі і в теорії додаткової вартості. З точки зору прописної моралі, ця сутність вже тоді не відповідала уявленням про справедливість. На цій підставі "Капітал" перетворився не тільки на аналіз, але і в багатослівний вирок капіталізму.

На зміну класовому суспільству мало прийти царство справедливості, заявлене в ранній, пасіонарній роботі Маркса і Енгельса "Маніфест комуністичної партії". Але в марксизмі ми бачимо лобове зіткнення моралі та економіки. Економіка в капіталізмі розвивається, зокрема, у відповідності до агресивних інстинктів людської природи, яка заохочує самоствердження людини за рахунок інших і кінцевий тріумф нерівності. Ці агресивні інстинкти - мабуть, не найкраще, що є в людині. Але якщо інстинкт підприємництва і наживи замінити комуністичним ідеалом, то вийде приблизно те ж саме, як замінити гармату атомною бомбою. Ми знаємо про наслідки комуністичного вибуху. 

Маркс був блискучим економістом, але нікчемним філософом, який свавільно, не рахуючись з людською ментальністю, перевів на соціальні рейки красиву абстракцію філософії Гегеля. Можливо, становище робітників і селян часів Маркса було настільки нестерпним  для такого гуманного спостерігача, як творець "Капіталу", що його мозок плавився і шукав швидкий вихід в комуністичній міфології.

Маркс явно не продумав до кінця наслідки свого морального розвінчання капіталізму і таким чином став значною мірою винним у класовій боротьбі, яка відбулася не лише в Росії, й у громадянській війні.

Сучасний капіталізм намагався знівелювати найбільш очевидні помилки XIX століття у сфері соціальної нерівності. Надивившись на жахи комунізму, важко було не замислитися про збереження та розвиток цивілізації. Що буде з вченням "Капіталу" надалі, сказати важко.Однак не виключений рецидив його актуальності.

В західному світі, який (незважаючи на всі кризи) уважно стежить за дотриманням справедливості в тій формі, в якій він її тепер собі уявляє, капіталізм буде здаватися дедалі більш і більш застарілим явищем міжлюдської конкуренції. Захід цілком можливо спрямується до берегів вже сформованого шведського соціалізму. Я не знаю, наскільки радісними або безрадісними будуть береги "репресивної толерантності" шведської моделі, але Маркс може воскреснути як пророк, який першим вказав на занепад капіталізму.

Не тільки в майбутньому, але і зараз, відірвавшись в уявленні європейських інтелектуалів від практики радянського комунізму, Маркс безумовно гідний об'єктивної оцінки. І в Росії, мабуть, колись знадобиться не той твердоголовий Маркс-пам'ятник, який стукає кулаком на Театральній площі в Москві, а Маркс-вчений, завсідник лондонської бібліотеки, який може стати прикладом для нового яскравого дослідника економіки і фінансів.

Віктор Єрофеєв, письменник, літературознавець, телеведучий, автор книг "Російська красуня", "Хороший Сталін", "Акимуди" і багатьох інших, кавалер французького Ордена Почесного легіону.

Цей коментар виражає особисту думку автора. Вона може не збігатися із думкою української редакції Deutsche Welle в цілому.